Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №420/9797/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлену листом №1/318 від 04.02.2026 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку станом на 03.02.2000 року; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного за відсутності передбачених законом підстав; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 03.02.2000 року його військово-лікарською комісією було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак надалі, без наявності рішення про зміну ступеня його придатності до військової служби, його було повторно взято на військовий облік як військовозобов`язаного. Позивач зазначає, що відомості про його перебування на військовому обліку не відповідають фактичному правовому статусу та наявному військово-обліковому документу, а відповідач не надав доказів існування законних підстав для повторної постановки його на військовий облік. У зв`язку з цим позивач вважає протиправною відмову відповідача у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, а також протиправними дії щодо повторної постановки на військовий облік, та просить зобов`язати відповідача внести відповідні відомості до Реєстру.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в позовній заяві допущено технічну описку щодо дати отримання тимчасового військово-облікового документа, а саме замість правильної дати 13.08.2001 року помилково зазначено 13.08.2021 року. Позивач просить суд врахувати правильну дату під час розгляду справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків не подав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 03.02.2000 року ОСОБА_1 визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що у тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 від 13.08.2001 року наявний відповідний запис.

Водночас у зазначеному посвідченні також міститься відмітка про взяття позивача на військовий облік від 13.08.2001 року.

Відповідно до військово-облікового документа офіційного застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» станом на 03.04.2026 року:

категорія обліку - військовозобов`язаний;

підстава зняття / виключення -;

ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 );

звання - солдат; Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву;

тип відстрочки - п.1 ч.3 ст. 23;

відстрочка - до завершення мобілізації

причина звернення до Нацполіції - не уточнили дані до 16.07.2024;

дата звернення - 18.05.2025;

група інвалідності - інвалідність 3ої групи;

діє до - 01.01.2999.

За результатами розгляду звернення позивача листом від 04.02.2026 №1/318 відповідач повідомив про те, що від час опрацювання звернення встановлено, що згідно з даними АІТC «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . У наданій копії тимчасового посвідчення міститься запис від 03.02.2000 року щодо визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 86а Наказу МОУ №207-1999. Разом з тим, також проставлена відмітка про прийняття на облік датована 13.08.2001 року, тобто вже після встановлення непридатності до військової служби. Таким чином, відомості, зазначені у тимчасовому посвідченні, суперечать одна одній, оскільки містять різні правові підстави та передбачають різні правові наслідки. Також повідомлено, що документація за відповідний період у ІНФОРМАЦІЯ_4 була знищена в установленому порядку відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою недопущення неправомірного використання інформації з боку держави-агресора. У зв`язку з цим підтвердити чи спростувати підстави виключення позивача з військового обліку не вбачається можливим. Враховуючи вищевикладене, оскільки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні дані щодо виключення позивача з військового обліку, а також у зв`язку із відсутністю оригіналів медичних документів, які могли б це підтвердити, для внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повідомляємо про необхідність особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 з оригіналами військово-облікового документа та паспортом громадянина України, а також наявною медичною документацією, для перевірки наявності підстав виключення з військового обліку.

За результатами розгляду адвокатського запиту листом від 06.03.2026 №1/555 відповідач повідомив про те, що під час опрацювання звернення встановлено, що згідно з даними АІТС «Оберіг» гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з тим повідомлено, що надати інформацію щодо підстав взяття гр. ОСОБА_1 на військовий облік 13.08.2001р не вбачається можливим, оскільки, по-перше, військовий комісаріат, яким здійснювалось ведення обліку на відповідний період ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), у подальшому неодноразово реорганізовувався. По-друге, документи військового обліку за відповідний період у ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні у зв`язку з їх знищенням в установленому порядку відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою недопущення неправомірного використання інформації державою-агресором. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю документів архівного зберігання підтвердити або спростувати підстави взяття гр. ОСОБА_1 на військовий облік станом на 13.08.2001 р. не вбачається можливим.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке: відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).

За визначенням, наведеним в ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, для виконання військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною1 ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 1951-VIII Держатель Реєстру: 1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; 2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; 4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; 5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону № 1951-VIII адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Відповідно ч. 4 ст. 5 Закону № 1951-VIII розпорядник Реєстру відповідно до закону: 1) організовує функціонування Реєстру; 2) у межах своїх повноважень має доступ до відповідної інформації, що міститься в Реєстрі; 3) організовує підготовку підпорядкованих йому органів адміністрування та ведення Реєстру; 4) забезпечує контроль за повнотою, актуальністю, своєчасністю та достовірністю внесених до Реєстру відомостей.

Згідно п. 5 ч. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами ч. 1 - 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з п. 2 – 3 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Відповідно до п. 8 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім`я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність;

11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку);

12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв`язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Відповідно до п. 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що згідно з тимчасовим посвідченням (замість військового квитка) № НОМЕР_1 від 13.08.2001 року міститься запис про те, що 03.02.2000 року позивача визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 86а Наказу Міністра оборони України №207 від 1999 року.

Водночас у тому ж військово-обліковому документі міститься відмітка про взяття позивача на військовий облік від 13.08.2001 року.

Таким чином, наявні у матеріалах справи документи містять взаємно суперечливі відомості щодо військово-облікового статусу позивача, оскільки, з одного боку, підтверджують факт визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а з іншого – містять відмітку про подальше взяття його на військовий облік.

При цьому відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для взяття позивача на військовий облік 13.08.2001 року після його визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Навпаки, з листів відповідача вбачається, що відповідач не має можливості встановити підстави взяття позивача на військовий облік 13.08.2001 року у зв`язку з відсутністю відповідних документів військового обліку, які були знищені в установленому порядку.

Суд зазначає, що за результатами розгляду звернення позивача листом від 04.02.2026 року №1/318 відповідач повідомив, що документи військового обліку за відповідний період у ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні у зв`язку з їх знищенням в установленому порядку, у зв`язку з чим підтвердити чи спростувати підстави виключення позивача з військового обліку не вбачається можливим.

Водночас у відповідь на адвокатський запит листом від 06.03.2026 року №1/555 відповідач уже прямо зазначив, що надати інформацію щодо підстав взяття ОСОБА_1 на військовий облік 13.08.2001 року не вбачається можливим, оскільки відповідний військовий комісаріат у подальшому неодноразово реорганізовувався, а документи військового обліку за відповідний період були знищені в установленому порядку.

При цьому відповідач прямо зазначив, що у зв`язку з відсутністю документів архівного зберігання підтвердити або спростувати підстави взяття ОСОБА_1 на військовий облік станом на 13.08.2001 року не вбачається можливим.

Таким чином, лист №1/555 від 06.03.2026 року не є оскаржуваною відмовою у цій справі, однак має істотне доказове значення для оцінки правомірності відмови, викладеної саме у листі №1/318 від 04.02.2026 року, оскільки містить визнання відповідачем факту відсутності документів, які підтверджували б правові підстави взяття позивача на військовий облік 13.08.2001 року.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність перебування позивача на військовому обліку та, відповідно, правові підстави внесення до Реєстру відомостей про позивача як військовозобов`язаного.

Саме лише посилання відповідача на відсутність архівних документів не може свідчити про правомірність перебування позивача на військовому обліку та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність відповідних дій.

Разом з тим суд зазначає, що встановлені у справі обставини самі по собі не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність усіх необхідних правових підстав для безпосереднього внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей саме про виключення позивача з військового обліку.

Так, судом встановлено наявність у військово-обліковому документі одночасно запису про виключення позивача з військового обліку та відмітки про його подальше взяття на військовий облік. При цьому матеріали справи не містять документів, які б дозволяли достовірно встановити правову підставу та обставини такого взяття на військовий облік.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зокрема, перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, відповідно до статті 245 КАС України одним із способів захисту прав особи в адміністративному судочинстві є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, а у випадку, коли судом встановлено протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та необхідність повторного розгляду відповідного питання, суд вправі зобов`язати такого суб`єкта повторно розглянути відповідне питання з урахуванням правової оцінки суду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відмова відповідача, викладена у листах, не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, оскільки відповідач, посилаючись на відсутність архівних документів, фактично не встановив правових підстав перебування позивача на військовому обліку та не надав належної оцінки наявному у позивача військово-обліковому документу, який містить запис про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас з огляду на наявність суперечливих відомостей у військово-обліковому документі та відсутність документів, на підставі яких позивача було взято на військовий облік 13.08.2001 року, суд не вбачає достатніх правових підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

Разом з тим ефективним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При повторному розгляді відповідач повинен надати належну оцінку запису у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 13.08.2001 року про визнання позивача 03.02.2000 року непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також встановити правові підстави та обставини взяття позивача на військовий облік 13.08.2001 року.

При цьому відповідач не вправі обмежитися посиланням виключно на відсутність архівних документів, а зобов`язаний провести повторний розгляд звернення з урахуванням усіх наявних у справі документів та відомостей, у тому числі даних військово-облікового документа позивача, та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі “Краска проти Швейцарії” визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті”, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”).

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 04.02.2026 року №1/318, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 25.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка