Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №380/11158/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокусправа № 380/11158/26

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправним рішення в/ч НОМЕР_1 від 16.05.2026 за № 10/28/10/1 про відмову в звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , з військової служби за на підставі абз.3 п.3, ч.12, ст. 6 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку необхідністю утримання чотирьох дітей віком до 18 років;

-зобов`язати військову частину в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з військової служби за на підставі абз.3 п. 3, ч.12, ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку необхідністю утримання чотирьох дітей віком до 18 років.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пункту 4 частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами, а саме у зв`язку із перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці.

Так, позивач зазначив, що на його утриманні перебувають: двоє дітей його дружини, батько яких помер, їхня спільна з дружиною дитина та його дитина від першого шлюбу

Зазначає, що усі діти перебувають на його утриманні, що підтверджується відповідними доказами

Разом з тим, як наголошує позивач, відповідач відмовив йому у звільненні з військової служби з військової служби, відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами неправомірно. Вважає рішення відповідача таким, що порушує його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з цим позовом. Просив задовольнити позов.

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 05.06.2026 суд постановив витребувати з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) належним чином, засвідчені копії документів для встановлення обставин справи, а саме: матеріали особової справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою суду від 17.07.2026 суд постановив витребувати з відповідача спріне рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз. 3 п. 3 ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідач стверджує, що звільнення в запас за сімейними обставинами відбувається за ст.26 ч.4 п.2 п.п «Г» перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті у п.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Проте, відповідно до ст. 268 Сімейного Кодексу України вітчим зобов`язаний утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідач вважає, що він діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Просить у позові відмовти.

Суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 , котра є відповідачем у цій справі.

18.05.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільненння з військової служби за пунктом 4 частини 3 статтів 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» » у зв`язку із сімейними обставинами, а саме у зв`язку із перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які ма.ть заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці.

09.12.2023 між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб; прізвища після державної реєтрації шлюбу – ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 .

За адресою АДРЕСА_3 , зареєстровані:

ОСОБА_1 1992 р.н.; ОСОБА_4 2009 р.н.; ОСОБА_5 1964 р.н.; ОСОБА_6 2021 р.н.; ОСОБА_7 2013 р.н.; ОСОБА_8 2023 р.н.; ОСОБА_9 2021 р.н.; ОСОБА_10 2002 р.н.

Відповідно до Акта обстеження умов проживання, складеного за результатами обстеження, про що повідомлено листом Служби у справах дітей Моршинської міської ради від 13.03.2026 №243/05-04, за адресою АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_1 , 1987 р.н. з 2018 року.

У 2021 році у нмих народилася спільна донька, ОСОБА_6 . ОСОБА_1 не працює.

Батько дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , котрі проживають разом з матір`ю, - ОСОБА_1 , - помер у 2019 році.

У ОСОБА_1 є дочка від першого шлюбу, ОСОБА_13 , 2011 р.н., на утримання якої ОСОБА_1 сплачує аліменти, заборгованості по яких, станом на 30.03.2026 нема.

Відповідач розглянув рапорт позивача від 18.05.2026 та листом від 18.05.2026 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення в запас за сімейними обставинами оскільки позивач не довів того, що у його пасинків нема діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи не можуть надавати їм належного утримання.

Позивач вважає рішення про відмову у звільненні його зі служби протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 цієї статті передбачено, зокрема, що підставами для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За приписами частин першої третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до статті 265 Сімейного кодексу України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 Сімейного кодексу України).

Проаналізувавши наведені норми у подібних правовідносинах (звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з перебуванням у військовослужбовця на утриманні трьох і більше дітей), Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23 дійшов правового висновку про те, що військовослужбовець, перебуваючи у шлюбі, має право на участь у вихованні дітей його дружини (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у вказаній вище постанові, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.

Згідно зі ст. 260 Сімейного кодексу України вітчим, якій проживає однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, має право брати участь у їх вихованні.

Водночас прямого обов`язку утримувати падчерку/пасинка у позивача відповідно до сімейного законодавства немає. Зазначене право може бути реалізоване особою добровільно, однак якщо такі обставини покладаються в основу наміру отримати право на звільнення з військової служби, особа повинна довести, що саме вона здійснює утримання неповнолітніх дітей, які не є її рідними дітьми, а у останніх відсутні особи (коло яких визначене законом), які б могли надавати дитині/дітям таке утримання. Сам факт спільного проживання чоловіка з матір`ю дитини/дітей, навіть за наявності зареєстрованого шлюбу, а також спільного проживання з дітьми, не створює автоматичної підстави для звільнення військовослужбовця зі служби.

Як встановив суд, зі змісту наданих відповідачу документів не видно, що саме позивач здійснює утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Отже, факт спільного проживання позивача з ОСОБА_1 та її дітьми від першого шлюбу, не створює автоматичної підстави для звільнення позивача як військовослужбовця зі служби.

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що у неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , - відсутні інші особи, окрім позивача, на яких відповідно до закону покладається обов`язок утримувати її дітей.

Наявні у справі документи свідчать про те, що відповідач рапорт позивача в частині утримання неповнолітніх дітей був розглянутий, надані ним документи досліджені та проаналізовані та було прийнято рішення відповідно до Закону.

Таким чином, спірне рішення, яке було прийняте відповідачем за наслідками розгляду рапорту позивача, є правомірним.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.08.2026.

Суддя Лунь З.І.