Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №380/15275/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокусправа № 380/15275/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування максимального розміру пенсії під час призначення пенсії ОСОБА_1 з 02.03.2026 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 02.03.2026 року, виходячи із 70 % грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично виплаченими і належними сумами пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Відповідач листом від 17.06.2026 № 40945-37509/В-03/8-2000/26 повідомив, що пенсію позивачу з 02.03.2026 призначено з обмеженням її виплати максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на рівні 25950,00 грн, тоді як основний розмір становить 32552,46 грн (70% від грошового забезпечення 46503,51 грн). Позивач зазначає, що норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які передбачали таке обмеження, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, у зв`язку з чим застосування обмеження пенсії є неправомірним. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 24.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 67608 від 31.07.2026) у якому проти позову заперечив. Зазначає, що при призначенні пенсії позивачу пенсійний орган діяв на підставі та у межах норм чинного законодавства, зокрема статті 2 Закону № 3668-VI. Відповідач стверджує, що висновки Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 поширюються виключно на осіб, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ, починаючи з лютого 2014 року, за умови звернення за призначенням пенсії з 12.04.2023. Оскільки позивач не надав доказів належності до вказаної категорії осіб, підстави для виплати пенсії без обмеження відсутні. Щодо вимоги про звернення рішення до негайного виконання відповідач вказує на відсутність передбачених статтею 371 КАС України підстав, оскільки заявлені вимоги не є вимогами про стягнення конкретної суми заборгованості. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 02.03.2026 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII у розмірі 70% грошового забезпечення. Грошове забезпечення позивача складає 46503,51 грн, а розрахований основний розмір пенсії становить 32552,46 грн.

Листом від 17.06.2026 № 40945-37509/В-03/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що розмір його пенсії обмежено максимальним розміром, встановленим статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та становить 25950,00 грн.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Харківській області щодо виплати його пенсії у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням КСУ від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень Рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.

Поміж іншим, Суд вказує, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

КСУ у Рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення КСУ № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Суд також наголошує, що відповідачем не враховано визнання рішенням КСУ від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, суд зауважує, що ухваленням вказаного рішення Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 08 квітня 2025 року у справі №380/8998/24, від 22 липня 2025 року у справі № 420/33897/24.

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачена можливість пенсійного органу фіксувати суму пенсії, яка виплачується, розміром, який визначений на певну дату, з якої рішенням суду зобов`язано пенсійний орган провести перерахунок пенсії, хоча в подальшому розмір пенсії збільшується у відповідності до законодавства.

За таких обставин дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром призначеної позивачу пенсії з 02.03.2026 є протиправними, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, виходячи із 70% відповідного грошового забезпечення, з виплатою різниці між нарахованою та фактично виплаченою сумою пенсії з 02.03.2026.

Щодо клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Позовні вимоги позивача мають зобов`язальний характер щодо вчинення дій (проведення виплати пенсії та виплати різниці сум), а не стягнення визначеної грошової суми чи конкретного періодичного платежу за один місяць.

За таких обставин підстави для допущення судового рішення до негайного виконання відсутні, тому у задоволенні цієї частини клопотання слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю внаслідок війни / учасник бойових дій на підставі Закону України «Про судовий збір» (або судовий збір не підлягав сплаті згідно з матеріалами справи), судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, 3під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування максимального розміру пенсії під час призначення пенсії ОСОБА_1 з 02.03.2026 року.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 02.03.2026 року, виходячи із 70 % грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично виплаченими і належними сумами пенсії..

4.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна