Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №380/1632/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокусправа № 380/1632/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) пред`явив позов до Львівської митниці (далі – відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000660 від 26.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, він визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), вказавши її у митній декларації, до якої було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови, застосувавши резервний метод визначення митної вартості. Зазначає, що відповідач у жодному документі не вказав і не надав доказів того, що подані документи містять розбіжності або ознаки підробки, а також не підтвердив, що декларант зазначив не всі складові числового значення митної вартості чи неправильно здійснив розрахунок. Вказує, що на вимогу митного органу декларант додатково надав закупівельні проформи та платіжні документи на їх оплату, документ підтвердження вивозу і копію митної декларації країни відправлення, а отже виконав усі вимоги митного органу та надав усі необхідні документи, які підтверджують можливість застосування основного методу визначення митної вартості. Стосовно зауважень відповідача до закупівельних проформ наголошує, що товар поставляється позивачу на умовах DAP-Львів згідно з «INCOTERMS-2010», за яких продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, а тому ціна товару, визначена контрактом №05/2024 від 01.07.2024 та підтверджена інвойсами, фактурами і розрахунковими документами, включала всі складові митної вартості. Покликаючись на ч.1 ст.58 МК України, стверджує, що жодних передбачених цією нормою обмежень щодо ввезеного товару немає, а відносини пов`язаності покупця і продавця жодним чином не вплинули на ціну товарів, підтвердження протилежного відповідач не надав, тому відсутні підстави для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Наголошує також, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, а рішення про коригування не може базуватися лише на інформації цінової бази даних; витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, на підтвердження чого покликається на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Враховуючи викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 та похідна від нього картка відмови №UA209140/2024/000660 від 26.07.2024 є протиправними та підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання належним чином засвідченого перекладу складених іноземною мовою документів, доданих до позовної заяви.

17.02.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано переклад документів, долучених до позовної заяви. Вимог ухвали від 03.02.2025 позивач у повному обсязі не виконав, належним чином засвідченого перекладу складених іноземною мовою документів не надав.

Ухвалою судді від 24.02.2025 продовжено позивачу процесуальний строк, встановлений ухвалою судді від 03.02.2025, для усунення недоліків позовної заяви.

03.03.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано нотаріально посвідчений переклад митної декларації, міжнародної автомобільної накладної, посередницьких фактур №211677 і №243747 та платіжних документів за цими фактурами.

Ухвалою судді від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву. Свою позицію мотивує тим, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих документах, і за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що покупець та продавець товарів є взаємопов`язаними особами, оскільки одним із засновників Akita Trade Sp. z o.o. є Андрій Іванишин, що видно з відкритих джерел, а саме державних реєстрів Республіки Польща. Вказує, що сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а у зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, є вища, ніж заявлена декларантом, у митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість. Наголошує, що інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не була зазначена у гр.9 декларації митної вартості, а декларант не надав документів, які б відповідно до ч.18 ст.58 МК України продемонстрували, що заявлена митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у цій нормі операцій. Зазначає також, що у гр.22 поданої міжнародної автомобільної накладної відсутній підпис відправника товару, а в інвойсі зазначено умови оплати – попередня оплата, проте платіжні документи, що стосуються оплати за товар, до митного оформлення не надано; у проформі №243747 від 02.07.2024 відсутні умови поставки, а у проформі №211677 від 02.07.2024 зазначено умови самовивозу EXW без конкретного місця відвантаження, що унеможливлює перевірку розрахунку митної вартості товару. Вважає, що витребування додаткових документів було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості, а оскільки інших документів надано не було і обґрунтовані сумніви митного органу спростовано не було, митницею послідовно застосовано методи визначення митної вартості та правомірно використано резервний метод. Стосовно картки відмови зазначає, що вона лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 26.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець; адреса: АДРЕСА_1 .

01.07.2024 у м.Перемишль (Республіка Польща) між Akita Trade Sp. z o.o. (Wybrzeїe Ojca Њw. Jana Pawіa II 20, 37-700 Przemyњl, Республіка Польща), як продавцем, в особі Тарновського Кирила, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір (контракт) №05/2024, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах Інкотермс-2010 товар, описаний в інвойсах до цього контракту (п.1.1 контракту).

Згідно з п.2.1 контракту оплата за товар здійснюється окремо з кожним інвойсом; вартість тари, упаковки, маркування, проведеного згідно з умовами договору, включається у вартість товару (п.2.2 контракту). Оплата за товар здійснюється частинами, протягом 120 днів з моменту отримання інвойсу (п.4.1 контракту); оплата проводиться в польських злотих на підставі інвойсу, виставленого продавцем (п.4.2 контракту). Товар постачається автотранспортом, на умовах, вказаних в інвойсі, згідно з «INCOTERMS-2010» (п.5.1 контракту); приймання товару за кількістю і якістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами (п.5.2 контракту); приймання товару здійснюється на складі покупця під час розвантаження (п.5.3 контракту); розвантаження товару проводиться покупцем за його рахунок (п.5.4 контракту). Договір діє з моменту підписання до 31.12.2024 (п.8.1 контракту).

02.07.2024 Autosolar Energy Solutions SLU (Carrer de Traginers, 20, 46290 Alcаsser (Valencia), Королівство Іспанія) виставило Akita Trade Sp. z o.o. проформу-інвойс №211677 на поставку акумуляторів GEL 12V 150Ah Tensite у кількості 64 шт за ціною 116,00 євро за штуку на загальну суму 7424,00 євро. Цього ж дня Mundilec S.L. (Carrer de la Pagesia, 46, 08191 Rubн, Barcelona, Королівство Іспанія) виставило Akita Trade Sp. z o.o. проформу-інвойс №243747 на поставку акумуляторів BAT.Pb. 12V 100A ENERGIVM у кількості 108 шт за ціною 104,90 євро за штуку на загальну суму 11329,20 євро.

03.07.2024 продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №01/05/24 до контракту №05/2024 від 01.07.2024 на поставку акумуляторів гелевих 12V 150 Ah Tensite (код УКТЗЕД 8502202090) у кількості 64 шт за ціною 525,00 злотих за штуку на суму 33600,00 злотих та акумуляторів гелевих 12V 100 Ah EnergiVM (код УКТЗЕД 8502202090) у кількості 108 шт за ціною 475,00 злотих за штуку на суму 51300,00 злотих, а всього 172 шт на загальну суму 84900,00 злотих. В інвойсі зазначено умови поставки DAP-Львів, країну доставки – Україна, країну походження – Китай, умови оплати – передоплата, термін доставки – до 31.08.2024, загальну масу нетто – 6002,00 кг, загальну масу брутто – 6088,00 кг.

08.07.2024 Akita Trade Sp. z o.o. оплатило зазначені проформи-інвойси, що підтверджується підтвердженнями транзакцій ING Bank Њl№ski S.A.: за транзакцією №97404178355 на користь Autosolar Energy Solutions SLU перераховано 7424,00 євро з призначенням платежу «Proforma 211677»; за транзакцією №97404182990 на користь Mundilec S.L. перераховано 11329,20 євро з призначенням платежу «Proforma 243747».

19.07.2024 у м.Перемишль товар передано до перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною (CMR).

19.07.2024 у Республіці Польща оформлено вивізну (експортну) митну декларацію №24PL301010E0878513, у якій відправником зазначено AKITA TRADE SP. Z O.O., одержувачем – FOP ANDRII IVANYSHYN.

21.07.2024 оформлено картку обліку автотранспортного засобу №ПТ000287061, у якій зазначено дату прибуття транспортного засобу з реєстраційними номерами AC4800EI/AC0048XF на місце прибуття м/п «Малехів» – 26.07.2024, масу – 20740 кг.

26.07.2024 о 12 год 30 хв уповноваженою позивачем особою – митним брокером фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка діє на підставі договору доручення від 03.09.2020, подано до відділу митного оформлення №4 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140021030U1, у якій митну вартість товару визначено за основним методом – за ціною договору (контракту).

Разом із митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості митному органу подано: рахунок-фактуру (інвойс) №01/05/24 від 03.07.2024, автотранспортну накладну (CMR) без номера від 19.07.2024, декларацію про походження товару №01/05/24 від 03.07.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №05/2024 від 01.07.2024, договір про надання послуг митного брокера без номера від 03.09.2020, картку обліку АТЗ №ПТ000287061 від 21.07.2024, копію митної декларації країни відправлення №24PL301010E0878513 від 19.07.2024, що відображено у картці відмови №UA209140/2024/000660 від 26.07.2024.

26.07.2024 о 14 год 15 хв відділ митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» надіслав декларанту електронне повідомлення, у якому, посилаючись на ч.2 ст.53 МК України, витребував такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України митний орган витребував (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

26.07.2024 о 14 год 39 хв цей же митний орган надіслав декларанту друге електронне повідомлення такого змісту: «За результатами розгляду наданих документів встановлено, що сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів. Відповідно до вимог ч.4 ст.53 МКУ, прошу надати наступні документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію)».

26.07.2024 декларант листом повідомив митний орган, що на виконання його вимог надсилає інвойс №05/2024 від 01.07.2024, договір купівлі-продажу, посередницьку фактуру №211677 від 02.07.2024, посередницьку фактуру №243747 від 02.07.2024, платіжний документ про оплату згідно з фактурою №211677, платіжний документ про оплату згідно з фактурою №243747 та копію митної декларації країни відправлення №24PL301010E0878513 від 19.07.2024, а інших документів для підтвердження митної вартості надати не може; просив завершити десятиденний строк розгляду документів та підтвердити митну вартість на підставі поданих документів.

26.07.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2, яким митну вартість товару №1 визначено за резервним методом.

У гр.33 цього рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено таке: «В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі – МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана, у зв`язку з невірним обранням декларантом методу визначення митної вартості, а саме невідповідність обраного методу ч.1 ст.58 МКУ. Декларант не показав, що заявлена митна вартість є наближеною до однієї з вартостей, визначених ч.18 ст.58 МКУ. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що покупець та продавець товарів є взаємопов`язаними особами, що видно з відритих джерел, а саме державних реєстрів Польщі krs-pobierz.pl). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижче зазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. Також, необхідно зазначити, що у наданих до Митного оформлення документах містяться наступні розбіжності: – п. D ч.1 ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м.Женева, 1956р, далі – Конвенція), визначено, що У гр.22 ЦМР відповідно до Конвенції зазначається підпис або печатка відправника (у поданій ЦМР відсутній підпис відправника товару); – у наданому до митного оформлення інвойсі зазначено умови оплати – попередня оплата, платіжні документи, що стосуються оплати за товар до митного оформлення не надано.

У зв`язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст.53 МКУ, митним органом було направлено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: Відповідно до ч.2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: – якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; – за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; – транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. – якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно (за наявності) такі додаткові документи: – каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; – копію митної декларації країни відправлення; – висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами розгляду наданих документів встановлено, що сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів. Відповідно до вимог ч.4 ст.53 МКУ, прошу надати наступні документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

На запит митного органу декларантом додатково надано: закупівельні проформи (у проформі №243747 від 02.07.2024 відсутні умови поставки), у проформі 211677 від 02.07.2024 зазначено, що товар постачається на умовах само вивозу EXW, проте відсутнє конкретне місце відвантаження, що унеможливлює перевірку розрахунку митної вартості товару. Платіжні документи на оплату проформ. Інших документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не застосовувався через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ч.1 ст.58 МКУ. Для визначення митної вартості товару №1 неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації для визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів, не застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації для визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних товарів; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Для товару №1 МД №24UA500500023357U8 від 03.07.02024 – 4,93 $/кг. Коригування на кількість, комерційні рівні, умови поставки не здійснювалося».

26.07.2024 відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000660, у якій причиною відмови зазначено: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішенням про коригування митної вартості (UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024) та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД».

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000660 від 26.07.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.12 ст.58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (ч.13 ст.58 МК України).

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч.14 ст.58 МК України).

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (ч.15 ст.58 МК України).

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч.16 ст.58 МК України).

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч.17 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою (ч.19 ст.58 МК України).

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами (ч.20 ст.58 МК України).

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №01/05/24 від 03.07.2024 на суму 84900,00 злотих.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №24UA209140021030U1 від 26.07.2024 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №01/05/24 від 03.07.2024; автотранспортну накладну (CMR) без номера від 19.07.2024; декларацію про походження товару №01/05/24 від 03.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №05/2024 від 01.07.2024; договір про надання послуг митного брокера без номера від 03.09.2020; картку обліку АТЗ №ПТ000287061 від 21.07.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010E0878513 від 19.07.2024. Додатково на вимогу митного органу позивач надав проформи-інвойси №211677 і №243747 від 02.07.2024 та підтвердження банківських транзакцій ING Bank Њl№ski S.A. від 08.07.2024 про оплату цих проформ-інвойсів.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Так, найменування товару, його кількість (172 шт), маса нетто (6002,00 кг) і брутто (6088,00 кг), кількість вантажних місць (5) та загальна вартість (84900,00 злотих), зазначені в інвойсі, міжнародній автомобільній накладній, експортній митній декларації країни відправлення та митній декларації, збігаються.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визнана у зв`язку з невірним обранням декларантом методу її визначення, оскільки покупець і продавець є пов`язаними особами, а декларант не показав, що заявлена митна вартість є близькою до однієї з вартостей, визначених ч.18 ст.58 МК України, а також вказав на наявність розбіжностей у поданих документах.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Стосовно пов`язаності продавця і покупця суд керується таким. Відповідач установив, що одним із засновників Akita Trade Sp. z o.o. є ОСОБА_3 , і ця обставина позивачем не заперечується. Відтак продавець і покупець за контрактом №05/2024 від 01.07.2024 є пов`язаними особами у розумінні ч.16 ст.58 МК України та ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Разом з тим ч.12 ст.58 МК України встановлено, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, і що у таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що такі відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (ч.13 ст.58 МК України), а у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч.14 ст.58 МК України).

З наведеного слідує, що встановлення пов`язаності сторін зовнішньоекономічного контракту не звільняє митний орган від обов`язку дослідити обставини продажу і не переносить на декларанта тягар доведення відсутності впливу такої пов`язаності доти, доки митний орган не навів конкретних, підтверджених документально обґрунтувань того, що такий вплив мав місце. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12.07.2022 у справі №814/2172/16 та від 02.04.2024 у справі №380/6459/20, які в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII повинні враховуватися судом під час вирішення цього спору.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним обґрунтуванням впливу взаємозв`язку на ціну товару, наведеним відповідачем як у повідомленні декларанту від 26.07.2024, так і у гр.33 оскаржуваного рішення, є твердження про «наявну інформацію про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом». При цьому відповідач не зазначив, про які саме товари йдеться, за якими митними деклараціями, якого виробника, торговельної марки, ємності та ваги, в якому обсязі партії, на яких умовах поставки і за якою ціною вони оформлені, а також не навів жодного числового зіставлення таких вартостей із заявленою позивачем. Отже, наведене твердження має загальний характер, не підтверджене жодним доказом і не є письмовим обґрунтуванням у розумінні ч.13 ст.58 МК України. За таких обставин, з огляду на ч.14 ст.58 МК України, належить вважати, що взаємовідносини продавця і покупця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суд звертає увагу і на те, що обставини продажу, які відповідач мав розглянути відповідно до ч.12 ст.58 МК України, у цій справі документально підтверджені самим декларантом. На вимогу митного органу подано проформи-інвойси №211677 від 02.07.2024 та №243747 від 02.07.2024, за якими продавець – Akita Trade Sp. z o.o. – придбав саме ті партії товару, що є предметом оцінки (64 акумулятори GEL 12V 150Ah Tensite та 108 акумуляторів 12V 100A ENERGIVM), в осіб, не пов`язаних ні з ним, ні з позивачем, – Autosolar Energy Solutions SLU та Mundilec S.L., а також підтвердження банківських транзакцій ING Bank Њl№ski S.A. від 08.07.2024 про фактичну оплату цих проформ-інвойсів на суми 7424,00 євро та 11329,20 євро. Найменування, модель і кількість товару у проформах-інвойсах повністю збігаються з даними інвойсу №01/05/24 від 03.07.2024 та митної декларації. Ці документи давали відповідачу можливість перевірити формування ціни продажу пов`язаній особі, проте оскаржуване рішення не містить жодного аналізу їх змісту і жодного висновку про те, що ціна продажу позивачу є нижчою за ціну придбання товару продавцем.

Необґрунтованими є посилання відповідача на ч.18 ст.58 МК України, оскільки за змістом ч.20 цієї статті порівняння з вартістю операцій, зазначених у п.1-3 ч.18 ст.58 МК України, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи, а вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами. Отже, ч.18 ст.58 МК України закріплює додаткову можливість декларанта підтвердити прийнятність вартості операції, а не самостійну підставу для відмови у застосуванні першого методу. Ненадання декларантом відомостей про перевірочні величини за відсутності виконаного митним органом обов`язку, передбаченого ч.13 ст.58 МК України, не є підставою для визначення митної вартості за другорядним методом.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 у справах №826/1857/16 і №826/2313/16 та від 20.09.2019 у справі №826/23039/15, на які покликається відповідач, не спростовують наведеного, оскільки вони сформульовані за інших фактичних обставин, за яких декларант не надавав митному органу документів, що розкривають обставини продажу. У цій же справі декларант на вимогу митного органу подав закупівельні проформи-інвойси та банківські документи про їх оплату, тобто саме ті відомості, що дають змогу оцінити вплив взаємозв`язку на ціну, а відповідач цих відомостей не дослідив.

Стосовно посилань відповідача на те, що у гр.22 поданої міжнародної автомобільної накладної відсутній підпис відправника товару, суд зазначає таке.

Міжнародна автомобільна накладна (CMR) є товаросупровідним документом, що підтверджує факт і умови перевезення вантажу, та не належить до документів, які підтверджують ціну товару. Відомості, що містяться у ній, – найменування вантажу, кількість вантажних місць (5), маса брутто (6088,00 кг), місце і дата завантаження (м.Перемишль, 19.07.2024), місце доставки (с.Тичок, Україна) – узгоджуються з інвойсом, експортною декларацією країни відправлення та митною декларацією. У гр.22 накладної зазначено найменування та адресу відправника – Akita Trade Sp. z o.o., а гр.23 містить підпис і печатку перевізника. Відповідач не обґрунтував, яким чином відсутність підпису відправника у гр.22 накладної впливає на числове значення заявленої митної вартості чи ставить під сумнів ціну товару, визначену інвойсом. Суд враховує також, що поставка здійснювалася на умовах DAP-Львів, за яких витрати на транспортування несе продавець і вони включені у ціну товару, а тому транспортні документи у розумінні п.6 ч.2 ст.53 МК України взагалі не є обов`язковими для підтвердження митної вартості.

Стосовно посилань відповідача на те, що в інвойсі зазначено умови оплати – попередня оплата, проте платіжні документи щодо оплати товару до митного оформлення не надано, суд зазначає таке.

Пунктом 4 ч.2 ст.53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, подаються лише у разі, якщо рахунок сплачено. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що жодного документа щодо сплати товару до митного контролю подано не було, тобто станом на дату митного оформлення рахунок сплачений не був. За таких обставин обов`язок подати банківські платіжні документи у декларанта не виник. Крім того, п.4.1 контракту №05/2024 від 01.07.2024 передбачено, що оплата за товар здійснюється частинами, протягом 120 днів з моменту отримання інвойсу, а інвойс виставлено 03.07.2024, тому станом на 26.07.2024 строк оплати не сплив. Суд звертає увагу на те, що сама по собі відсутність оплати не впливає на числове значення ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки ця ціна визначена контрактом та інвойсом і становить 84900,00 злотих. Відповідач не зазначив, яка саме складова митної вартості залишилася непідтвердженою внаслідок неподання платіжного документа.

Стосовно посилань відповідача на те, що у проформі-інвойсі №243747 від 02.07.2024 відсутні умови поставки, а у проформі-інвойсі №211677 від 02.07.2024 зазначено умови EXW без конкретного місця відвантаження, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку розрахунку митної вартості, суд зазначає таке.

Названі проформи-інвойси опосередковують відносини між продавцем – Akita Trade Sp. z o.o. – та його постачальниками і не є документами, якими визначаються умови поставки оцінюваного товару позивачу. Умови поставки оцінюваної партії товару визначені інвойсом №01/05/24 від 03.07.2024 – DAP-Львів, що узгоджується з п.5.1 контракту №05/2024 від 01.07.2024 та відображено у гр.20 митної декларації. За умовами поставки DAP усі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого місця призначення, несе продавець, і вони включаються у ціну товару, а тому окремому документальному підтвердженню та додаванню до ціни договору не підлягають. Отже, умови поставки, за якими продавець придбав товар у третіх осіб, на числові значення складових митної вартості оцінюваного товару не впливають. Суд враховує і те, що відповідач витребував ці документи саме як такі, що підтверджують обставини продажу між пов`язаними особами, однак, отримавши їх, використав виявлені у них формальні недоліки як самостійну підставу для коригування, не дослідивши їх за призначенням.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні або не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не встановив розбіжностей у числових значеннях ціни товару, його кількості чи ваги. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно непідтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, обмежившись відтворенням переліку, наведеного у ч.2-4 ст.53 МК України, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з цінової бази даних, а саме митну декларацію №24UA500500023357U8 від 03.07.2024, за якою рівень митної вартості товару становить 4,93 дол. США за кілограм.

Як вбачається з матеріалів справи, за митною декларацією №24UA500500023357U8 від 03.07.2024 оформлено акумулятори гелеві EUROONE 12V 150А GEL BATTERY у кількості 60 шт та EUROONE 12V 200А GEL BATTERY у кількості 226 шт, торговельна марка та виробник – «EUROONE», відправник – Zafer Enerji Sistemleri San ve Dis Tic Ltd Sti (Туреччина), особа, від імені якої виступає продавець, – VIKING SONS TRADING COMPANY (Сполучені Штати Америки), країна відправлення – Туреччина, умови поставки – CPT Одеса, загальна кількість – 286 шт, маса нетто – 16188 кг, маса брутто – 17068,2 кг, вартість – 25052,00 дол. США. Натомість оцінюваний товар – це акумулятори гелеві 12V 150 Ah торговельної марки та виробника Tensite у кількості 64 шт і акумулятори гелеві 12V 100 Ah торговельної марки та виробника EnergiVM у кількості 108 шт, поставлені з Республіки Польща на умовах DAP-Львів, загальна кількість – 172 шт, маса нетто – 6002,00 кг, маса брутто – 6088,00 кг.

Отже, товар, узятий відповідачем за основу для коригування, має іншого виробника, іншу торговельну марку, іншу ємність, ввезений з іншої країни відправлення, на інших умовах поставки та в обсязі партії, що майже втричі перевищує оцінювану. Попри це відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що коригування на кількість, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося.

Суд вказує, що оскаржуване рішення не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не навів опису та характеристик товару, взятого за основу, не порівняв ці характеристики з характеристиками оцінюваного товару, а також прямо зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаросупровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Суд також враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24 та від 11.02.2026 у справі №560/2740/25.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 суд зазначає таке.

Відповідно до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Оскільки картка відмови №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024 прийнята виключно на підставі та у зв`язку з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024, що зазначено у самій картці відмови, то визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості зумовлює протиправність і такої картки відмови, а тому вона також підлягає скасуванню.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що картка відмови не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Картка відмови є актом індивідуальної дії, який приймається уповноваженою посадовою особою митного органу, породжує для декларанта обов`язок подати нову митну декларацію та безпосередньо зумовлює неможливість завершення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, а тому може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

У цій справі ціна позову складає суму донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024, що становить 99628,75 грн.

Згідно з підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст.4 цього Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки 1,5% від ціни позову (99628,75 грн) становить 1494,43 грн, що є меншим за один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), за майнову вимогу застосовується мінімальна ставка судового збору в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд з тим, позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною від основної позовної вимоги майнового характеру, окремий судовий збір за таку вимогу не сплачується, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2020 у справі №520/1634/19.

Позивач сплатив судовий збір на загальну суму 6056,00 грн згідно з квитанцією про сплату №8007-5914-1137-3631 від 27.01.2025, тобто у розмірі, який перевищує встановлений Законом України «Про судовий збір».

За таких умов, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн, тобто у розмірі, який підлягав сплаті за подання позовної заяви відповідно до Закону України «Про судовий збір». Решта судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400129/2 від 26.07.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000660 від 26.07.2024.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна