Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №320/54786/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Київ справа №320/54786/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:

визнати протиправними дії в частині визначення функцінального призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

зобов`язати привести містобудівельну документацію у відповідність до актів приватизації земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправності дій відповідача в частині визначення у листі-відповіді від 02.08.2024 функціонального призначення належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 , як «під багатоповерхову забудову», та зобов`язати відповідача привести містобудівну документацію у відповідність до акта приватизації (цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). Вважає свої права, як землевласника, порушеними в частині обмеження в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував повністю. Зазначив, що на інформаційний запит позивача від 19.07.2024 надав суто роз`яснювальний лист від 02.08.2024 № 055-7298, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Наголосив, що Генеральний план м. Києва, затверджений рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, є чинним і безстроковим. Додано також й те, що Департамент не наділений повноваженнями самостійно змінювати Генплан (це виключна компетенція міської ради), а позивачем не доведено та не обґрунтовано факту реального порушення її прав на момент звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власником земельної ділянки 245/300 від 0.1039 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 047096

19.07.2024 позивач звернулася до Київського міського голови із запитом про надання інформації щодо функціонального призначення цієї ділянки.

02.08.2024 під № 055-7298 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав лист-відповідь, де зазначив, що згідно з Генеральним планом міста Києва, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, ця територія за функціональним призначенням належить до багатоповерхової житлової забудови.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду, обов`язковою ознакою дій, бездіяльності чи рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути предметом судового оскарження, є їхній владно-зобов`язуючий характер. Тобто, такі рішення чи дії повинні безпосередньо породжувати, змінювати або припиняти права та обов`язки особи у конкретних правовідносинах.

Так, на інформаційний запит позивача від 19.07.2024 Департаментом, на виконання доручення керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Д. Загуменного від 30.07.2024 №1799(з), було надано відповідь листом від 02.08.2024 № 055-7298, в якому повідомлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до чинного Генерального плану м. Києва за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової житлової забудови.

За даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» земельна ділянка площею 0,1039 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:004:0043, належна позивачу на праві спільної часткової власності з розміром частки 245/300, в підтвердження чого до позовної заяви додано копію Державного акту серії ЯЖ №047096 від 19.07.2012, за своїм функціональним призначенням належить до «Території житлової забудови багатоповерхової (на розрахунковий період)» згідно з чинним Генеральним планом м. Києва. Роздруківка з МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва» в частині земельної ділянки з № 8000000000:90:004:0043 (межі ділянки відмічено синім кольором) додано до відзиву на позовну заяву.

Чинний Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року було затверджено рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в первинній його редакції станом на день набрання чинності - 12.03.2011) генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Отже, в силу зазначених вимог, Генеральний план м. Києва, затверджений рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 (до набрання чинності вказаним Законом) діє безстроково.

Відповідно до положень п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Зазначене кореспондується з вимогами ч. 14 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в чинній на даний час редакції), відповідно до яких генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Слід наголосити на тому, що цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель) в розумінні Земельного кодексу України та функціональне призначення території в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» функціональна зона території це визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Суд враховує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ототожнює поняття цільове і функціональне призначення земельної ділянки.

При цьому, в позовній заяві не зазначено та не обґрунтовано, які саме права позивача порушуються, яким чином і які наслідки це спричиняє для позивача.

Позивачем не оскаржувались визначені Генеральним планом/Детальним планом території дані щодо функціонального призначення вказаної земельної ділянки.

До того ж, лист Департаменту від 02.08.2024 № 055-7298 є відповіддю на запит про надання інформації, має інформаційний характер і не є актом індивідуальної дії.

Надаючи відповідь, відповідач не вчиняв владних дій щодо встановлення статусу ділянки, а лише констатував наявні дані містобудівного кадастру та чинного Генерального плану. Отже, оскарження даних листа про надання інформації або дій щодо його складання є неналежним та неефективним способом захисту прав.

Суд наголошує на обранні позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права.

Слід зазначити про те, що неправильний або неефективний вибір способу захисту прав, є самостійною та достатньою підставою для відмови судом у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин справи. Це означає, що позивач має право звернутись до суду, але якщо обраний ним спосіб захисту, не відповідає суті порушеного права чи закону, суд має відмовити в позові.

За приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Зважаючи на те, що заявлений у даному спорі відповідач не визначав функціональне призначення територій міста Києва, зокрема, належної позивачу земельної ділянки та не наділений повноваженнями щодо внесення змін до чинного Генерального плану м. Києва, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свої прав.

Департамент містобудування та архітектури КМДА не володіє повноваженнями самостійно змінювати містобудівну документацію, тому позов про зобов`язання вчинити дії до органу, що не має відповідних повноважень, не відновлює прав особи, яка звернулась за захистом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням неправильно обраного способу захисту прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.