Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №320/51899/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року № 320/51899/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви від 02 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із наявністю у військовозобов`язаного позивача на утриманні трьох дітей віком до 18 років;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 02 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яку відповідач отримав 12 лютого 2024 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за наслідками розгляду заяви не прийнято, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20.11.24 о 15:32.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 05.12.2024.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові засади виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема щодо призову на військову службу під час мобілізації, визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Частиною першою статті 39 Закону № 2232-XII передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 3543-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягали призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебували троє і більше дітей віком до 18 років.

Таким чином, законодавець безпосередньо визначив наявність у військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, які перебувають на його утриманні, як самостійну законодавчу підставу для непризову такого військовозобов`язаного під час мобілізації. Вказане право не було запроваджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, а існувало на рівні закону до її прийняття.

При цьому суд звертає увагу на часові межі спірних правовідносин.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки 02 лютого 2024 року, яку, як встановлено судом, відповідач отримав 12 лютого 2024 року.

Натомість постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» прийнято лише 16 травня 2024 року. Зазначена постанова набрала чинності одночасно із Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX, але не раніше дня її опублікування.

Отже, станом на дату звернення позивача із заявою - 02 лютого 2024 року - вимоги постанови № 560, у тому числі щодо подання заяви за формою, визначеною додатком 4 до цього Порядку, не діяли.

За таких обставин посилання відповідача у листі від 27.06.2024 № 588 на необхідність подання позивачем нової заяви саме за формою, визначеною додатком 4 до Порядку № 560, не може бути визнано належною правовою підставою для невирішення поданої позивачем 02.02.2024 заяви по суті.

Інше тлумачення призвело б до фактичного застосування до правовідносин, які виникли у лютому 2024 року, нормативного регулювання, прийнятого у травні 2024 року, тобто після виникнення у відповідача обов`язку розглянути звернення позивача.

Суд зауважує, що сам факт подальшого нормативного врегулювання процедури оформлення відстрочки постановою № 560 не припиняє та не нівелює обов`язку суб`єкта владних повноважень належним чином розглянути звернення, яке було подане до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_3, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні ІНФОРМАЦІЯ_3, крім іншого, оформляють для військовозобов`язаних та резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.

Таким чином, саме на відповідача як ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено обов`язок здійснити перевірку наявності у військовозобов`язаного передбачених законом підстав для відстрочки та забезпечити належне вирішення питання про її оформлення.

При цьому суд звертає увагу, що лист від 27.06.2024 № 588 за своїм змістом не є рішенням про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки.

Із його змісту не вбачається, що відповідач встановив відсутність у позивача передбаченої законом підстави для відстрочки, дослідив подані ним документи, перевірив обставини щодо наявності у позивача трьох дітей віком до 18 років та перебування їх на його утриманні, а також встановив наявність чи відсутність інших обставин, з якими закон пов`язує право на відстрочку.

Фактично відповідач обмежився повідомленням позивача про необхідність повторного звернення із заявою за процедурою, яка була встановлена нормативно-правовим актом вже після подання первісної заяви.

За таких обставин зазначений лист не може розцінюватися як належне вирішення порушеного позивачем питання.

Суд відхиляє доводи про те, що недотримання позивачем форми заяви, передбаченої додатком 4 до Порядку № 560, саме по собі звільняло відповідача від обов`язку розглянути звернення позивача.

Як зазначено вище, на дату подання заяви - 02.02.2024 - Порядок № 560 не був чинним.

Відтак вимога про подання заяви саме за формою, визначеною додатком 4 до цього Порядку, не могла бути умовою реалізації права позивача на відстрочку на дату його первісного звернення.

Водночас навіть після набрання чинності Порядком № 560 відповідач, отримавши звернення позивача та документи, які, за твердженням останнього, підтверджують наявність передбаченої законом підстави для відстрочки, не був позбавлений можливості здійснити перевірку наведених у зверненні обставин та надати їм належну правову оцінку.

Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено подання військовозобов`язаним заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку, а пунктом 60 цього Порядку встановлено обов`язок комісії вивчити отримані заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки та за необхідності отримати додаткову інформацію. Комісія за результатами розгляду ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

При цьому Порядок № 560 прямо передбачає, що за результатами розгляду поданих документів має бути прийнято відповідне рішення, а не надано формальну відповідь із пропозицією повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Отже, навіть з урахуванням подальшого набрання чинності Порядком № 560, відповідач не мав правових підстав вважати питання, порушене позивачем, остаточно вирішеним лише шляхом направлення йому листа від 27.06.2024 № 588.

Суд водночас зауважує, що предметом цього спору є передусім правомірність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви та неналежного вирішення порушеного в ній питання, а не безпосереднє встановлення судом права позивача на відстрочку без здійснення компетентним органом передбаченої законом перевірки.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що позивач пов`язував своє звернення саме з передбаченою статтею 23 Закону № 3543-XII підставою - наявністю на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Така обставина за законом є юридично значущою для вирішення питання про можливість призову під час мобілізації.

При цьому питання про те, чи підтверджені належними документами родинні відносини, вік дітей, факт їх перебування на утриманні позивача та відсутність передбачених законом обставин, які виключають право на відстрочку, належить до компетенції відповідача та не може бути замінене формальним посиланням на невідповідність заяви формі, яка на момент її подання не була встановлена.

Саме для встановлення зазначених обставин законодавством і передбачено обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перевірку документів та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; своєчасно; пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не скористався правом подати відзив на позов та, відповідно, не надав суду доказів того, що заява позивача від 02.02.2024 була розглянута компетентним органом по суті, що за результатами її розгляду було прийнято відповідне рішення або що існували передбачені законом обставини, які об`єктивно перешкоджали такому розгляду.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що замість вирішення питання по суті відповідач повідомив позивача про необхідність подати нову заяву відповідно до Порядку № 560.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього законом обов`язку щодо належного розгляду звернення позивача та прийняття за його результатами відповідного рішення, а тому допустив протиправну бездіяльність.

Саме тому належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у цій справі є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 02.02.2024 та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому суд не підміняє суб`єкта владних повноважень та не вирішує замість нього питання, віднесене законом до його компетенції, а лише зобов`язує відповідача виконати покладений на нього законом обов`язок у належний спосіб.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення та забезпечує реальне поновлення права позивача на належний розгляд його звернення.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки 02.02.2024, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідач не розглянув зазначену заяву по суті та не прийняв рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, а натомість листом від 27.06.2024 № 588 запропонував позивачу повторно звернутися із заявою за формою, встановленою Порядком № 560.

Оскільки на момент первісного звернення позивача зазначена форма заяви не була встановлена, покладення на позивача обов`язку повторно звернутися з підстав невідповідності первісної заяви вимогам нормативно-правового акта, який набрав чинності після її подання, є необґрунтованим.

При цьому право на відстрочку за наявності на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років було передбачено безпосередньо статтею 23 Закону № 3543-XII, тобто мало законодавче, а не підзаконне походження.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний розглянути звернення позивача, перевірити наведені у ньому обставини та подані документи і прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

Оскільки цього зроблено не було, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та як наслідок похідної від неї вимоги.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1211,20 грн. згідно з квитанцією від 22.07.2024 № 8588-3964-1901-3431, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.