Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №300/2875/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. справа № 300/2875/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трунілов Ярослав Олександрович, до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трунілов Ярослав Олександрович, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 в якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою КМУ №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.11.2019 прийнятий на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Під час дії воєнного стану продовжував проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та військовій частині НОМЕР_4 . У період з 06.03.2022 по 12.04.2022, з 24.05.2022 по 28.06.2022, з 29.03.2023 по 07.04.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Житомирській області, Київській області, Донецькій області. В ході ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації 28.06.2022, що поблизу населеного пункту Миколаївка Луганської області, внаслідок артилерійських, авіаційних та ракетних ударів отримав травмування. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. Вказує, що звернувся до військової частини із рапортом про нарахування та виплату винагороди, однак отримав відмову. Вважає такі дії протиправними та просить зобов`язати нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 подав клопотання про заміну належного відповідача, котре обґрунтоване тим, що військова частина НОМЕР_1 є відокремленим підрозділом без статусу та права юридичної особи, не має власного (окремого) балансу та перебуває на повному фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане унеможливлює виконання позовних вимог військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.46-47, 49).

Згідно з ухвалою суду від 22.06.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 подав письмові пояснення, де вказав, що з 01.04.2026 військову частину НОМЕР_1 знято з фінансового забезпечення з військових частин (органів військового управління) Сухопутних військ Збройних Сул України та зараховано встановленим порядком на фінансове забезпечення до військових частин Повітряних сил Збройних Сил України та передано до складу в/ч НОМЕР_2 (а.с.60).

Згідно з ухвалою суду від 24.06.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_2 .

Відповідач військова частина НОМЕР_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.11.2019 прийнятий на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки (а.с.14-16).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 04.04.2025 №471 молодший сержант ОСОБА_1 у період з 06.03.2022 по 12.04.2022, з 24.05.2022 по 28.06.2022, з 29.03.2023 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Житомирській області, Київській області, Донецькій області (а.с.14).

Вказане підтверджується також записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 (а.с.17-23).

Загальна тривалість безпосередньої участі у бойових діях у наведені періоди становить 84 дні.

Під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Миколаївка Луганської області ОСОБА_1 28.06.2022 отримав поранення (відкрита травма органу грудної клітки, вогнепальне уламкове проникаюче поранення правої половини грудної клітки, перелом VI ребра, перелом поперечного відростка та дужки Th6, правобічний гемопневмоторакс, забій правої легені, сторонні тіла тощо), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 про обставини травми № 143 від 08.08.2022. Травми та поранення отримані військовослужбовцем не пов`язані з вчиненням кримінального правопорушення, чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а.с.12 на звороті).

Поранення безпосередньо пов`язане із захистом Вітчизни. Про це також вказано у довідці до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №478928 від 28.08.2024 та індивідуальній програмі реабілітації інваліда №1038 від 28.08.2024 (а.с.10,12).

Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_6 від 02.05.2020 (а.с.11). Окрім цього, позивач з 30.03.2023 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни (посвідчення від 19.04.2023 та посвідчення серії НОМЕР_7 від 18.09.2024 (а.с.9)).

Як йдеться в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 30.04.2025 №130, старшого сержанта ОСОБА_1 , командира 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти, проходить військову службу за контрактом, наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (по особовому складу) від 22.04.2025 №337-РС звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров`я (за наявності інвалідності) (а.с.13 на звороті).

На звернення адвоката Трунілова Я.О. щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", військовою частиною НОМЕР_1 у листі від 07.03.2026 №2438/875 повідомлено, що ОСОБА_1 не набув права на вказану виплату з тієї причини, що він призваний на військову службу 10.10.2019 в особливий період, а не під час воєнного стану (а.с.27).

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 цієї Постанови встановлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як уже встановлено судом, позивач належить до осіб сержантського складу Збройних Сил України, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_3 №143 від 08.08.2022, №471 від 04.04.2025 та військовим квитком (а.с. 12 на звороті,14, 17-23).

Позивач прийнятий на військову службу за контрактом 29.11.2019 у віці 19 років (а.с.14-16).

Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою №153 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився (а.с.26 на звороті). Доказів протилежного відповідачем не надано.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. оскільки ОСОБА_1 : 1) прийнятий на військову службу у віці до 25 років; 2) проходив військову службу за контрактом станом на дату набрання чинності Постановою № 153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців; 4) отримав поранення під час захисту Вітчизни; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

В даному випадку, позивач брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців. Разом з тим отримав поранення під час захисту Вітчизни, що передбачає виплату винагороди у повному обсязі.

Отже, у позивача наявні всі, визначені Постановою КМУ №153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а отже її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною.

Суд наголошує на положеннях ст. 65 Конституції України про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок Держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану вага виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності нашої Батьківщини.

За усталеною практикою Верховного Суду бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 813/4640/17 та інші). За відсутності протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень відсутні й підстави для зобов`язання його вчинити певні дії.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин справи, суд виходить із такого.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується відповідачами на виконання Постанови КМУ № 153 та окремих доручень Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд і від 26.09.2025 № 5601/уд фактично не було вчинено передбачені цими актами дії, спрямовані на реалізацію права позивача на винагороду.

Посилання відповідача військової частини НОМЕР_1 у листі від 07.03.2026 №2438/875 про відсутність звернення позивача щодо виплати такої винагороди суд вважає безпідставним, по скільки військовослужбовець (на момент 30.04.2025) не був пов`язаний таким обов`язком, подання рапорту не передбачено, а ні Постановою КМУ № 153, ані окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд. Така виплата здійснювалася за наказом командира військової частини.

Необхідність подання рапорту передбачена уже окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд, тобто після закінчення проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, обов`язок організувати роботу зі збору та перевірки необхідних документів і подати узагальнену інформацію за підпорядкованістю, покладений на військову частину Постановою КМУ № 153 та окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 не виконано.

По суті відповідач ухилився від вчинення дій, що входили до кола його повноважень, не вчинив юридично значущі та обов`язкові дії на користь позивача. За таких обставин наявна визначальна ознака протиправної бездіяльності невчинення дій, які були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд критично оцінює позицію відповідача військової частини НОМЕР_1 (лист від 07.03.2026 №2438/875) на те, що позивач не підпадає під дію Постанови КМУ №153 на тій лише підставі, що контракт про проходження військової служби укладений ним 29.11.2019, тобто до запровадження в Україні воєнного стану. Положення п.4 Постанови КМУ №153 пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю встановлених цією нормою юридичних фактів, серед яких визначальними є вік військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу (до 25 років), факт проходження ним військової служби станом на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 та тривалість безпосередньої участі у бойових діях.

Інше тлумачення п.4 Постанови КМУ №153 ставило б у нерівне правове становище військовослужбовців, які на момент прийняття на військову службу не досягли 25-річного віку, продовжують проходити військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях, виключно за критерієм дати первинного підписання контракту, що не відповідає меті прийняття Постанови КМУ №153, спрямованої на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.

З урахуванням того, що з 01.04.2026 військову частину НОМЕР_1 знято з фінансового забезпечення з військових частин (органів військового управління) Сухопутних військ Збройних Сил України та зараховано встановленим порядком на фінансове забезпечення до військових частин Повітряних сил Збройних Сил України та передано до складу в/ч НОМЕР_2 , суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання військової частини НОМЕР_2 до нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 ) грошової винагороди у розмірі 1 (один) млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.