Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №240/7183/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/7183/26

категорія 112050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької міської ради про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік.

- зобов`язати Овруцьку міську раду Житомирської області прийняти рішення про взяття на квартирний облік ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у взятті на квартирний облік.

Ухвалою від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не подав відзив на позовну заяву, про причини цього суд не повідомив, а тому неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд, відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України, кваліфікує як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (а.с. 4), зареєстрований у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2 кв.м. Склад сім`ї: дружина та двоє дітей.

З метою поліпшення житлових умов, позивач звернувся до відповідача з заявою про взяття на квартирний облік, за результатами розгляду якої відмовлено листом від 05.01.2026 № К-1421/02-13 (а.с. 7) з тих підстав, що позивач зареєстрований в АДРЕСА_2 , в нежитловому приміщенні відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і фактично там не проживає, що унеможливлює міську раду встановити рівень забезпеченості житлом сім`ї позивача і не має правових підстав для визнання сім`ї позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов та відповідно взяття на облік.

Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Оскільки спірні правові відносини виникли до прийняття Закону України "Про основні засади житлової політики" від 13 січня 2026 року № 4751-IX, суд при прийнятті рішення керується нормами Житлового кодексу України, який був чинний на момент звернення позивача з заявою та прийняттям відповідачем відмови.

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 13 Закону № 3551-XII установлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема:

18) позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Статтею 31 Житлового Кодексу України передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно ч. 1 ст.34 ЖК потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті селищної, сільської ради (ст. 36 ЖК України).

За ч. 1 ст. 38 ЖК України порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України.

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті (абз. 1 ч. 1 ст. 39 ЖК України).

Статтею 43 ЖК України передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюються "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 (Правила № 470).

Згідно п.12 Правил №470 у виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів ведення квартирного обліку покладається на відділи по обліку і розподілу жилої площі, а там, де таких відділів нема, - на службових осіб, призначених рішенням виконавчого комітету. На підприємствах, в установах, організаціях облік ведеться житлово-побутовими (житлово-комунальними) відділами, а в разі їх відсутності - працівниками, призначеними адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації за погодженням з профспілковим комітетом.

Перелік громадян, які потребують поліпшення житлових умов і беруться на квартирний облік визначено у п. 13 Правил №470.

Зокрема, до вказаного переляку входять внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 часини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (п.8).

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.

З огляду на вищенаведені норми, суд доходить висновку, що позивач, який є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до пункту 13 цих Правил відноситься до категорії осіб, потребуючими поліпшення житлових умов, та відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551-XII і мають право на позачергове забезпечення житлом.

Перевіряючи законність відмови крім наведених вище норм житлового законодавства, які встановлюють категорії громадян, які мають право на постановку на квартирний облік і порядок постановки на такий облік, судом проаналізовано норми законодавства, які визначають поняття місце проживання та регулюють порядок реєстрації громадян, а також законодавство щодо забезпечення військовослужбовців житлом.

Так, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Тобто законом передбачена диференціація місця проживання, а саме житло, в якому особа проживає, а також виокремлені інші установи і військові частини, які не є житлом, в розумінні а фактично є лише адресами для реєстрації.

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Можливість реєстрації військовослужбовців за місцем дислокації військової частини встановлена Наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», а саме п. 6 Інструкції «Військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням. Реєстрація військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.»

Відповідно до п.п.4 п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи що підтверджують проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби).

Таким чином, законодавчо закріплено, що військова частина може бути зареєстрованим місцем проживання особи, не залежно від того, чи фактично займає особа за цією адресою житлову площу.

Тобто, оскільки казарми хоча і відносяться до житлових споруд, оскільки в них тимчасово можуть проживати люди, але вони не входять до житлового фонду, який визначений статтею 4 Житлового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. При цьому не входять до житлового фонду нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Зміст призначення житла визначається ст. 6 ЖК УРСР, відповідно до якого жилі будинки й жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Як уже зазначалося, житло можна розглядати як місце проживання, що обирається громадянином для постійного чи переважного проживання в ньому. Під місцем проживання розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст. 29 ЦК).

Як видно з даного визначення, термін «житло» містить більш жорсткі вимоги, порівняно з місцем проживання. Отже, не будь-яке місце проживання може бути визнане житлом (наприклад, готель, санаторій, притулок, казарма та ін.).

Суд вважає, що можливість реєстрація військовослужбовців за адресою місця служби є додатковою гарантією для військовослужбовців, і надана саме у зв`язку з тим, що їх місце служби не залежить від їх волі, при зміні місця служби вони не можуть бути своєчасно забезпечені житловими приміщеннями, в яких можуть бути зареєстровані, а можуть проживати в казармах, на орендованих квартирах та інш. Отже з метою їх захисту на отримання офіційної адреси і внесення до Демографічного реєстру, а також можливості взяття на квартирний облік за місцем служби їм законодавством встановлена додаткова гарантія щодо реєстрації не у житловому приміщенні, а за місцем знаходження юридичної особи - військової частини. Також додатковою гарантією для військовослужбовців є те, що вони забезпечуються житлом за місцем служби (місцем реєстрації) Міністерством оборони України. І для взяття його на квартирний облік достатньо реєстрації за місцем служби, а не у житловому приміщенні.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є спеціальним нормативно-правовим актом, який гарантує особам з інвалідністю внаслідок війни право на позачергове забезпечення житлом, якщо вони потребують поліпшення житлових умов. При цьому Закон має вищу юридичну силу щодо підзаконних актів, якими є вказані Правила.

Суд зауважує, що відповідач при прийнятті спірного рішення про відмову у взятті на квартирний облік, як особі, яка потребує поліпшення житлових умов, не врахував особливий статус позивача і його право на позачергове забезпечення житлом на підставі спеціального закону.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що відмова у взятті позивача на квартирний облік є протиправною.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі та положення законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Овруцьку міську раду взяти на квартирний облік ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , номер НОМЕР_1 ) до Овруцької міської ради (вул. Тараса Шевченка, 31А, м. Овруч, Житомирська обл., 11101, код 04053370) задовольнити.

Визнати протиправною відмову виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .

Зобов`язати Овруцьку міську раду Житомирської області взяти на квартирний облік ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк