Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №160/15144/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 160/15144/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 22.07.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі пункту четвертого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за моєю заявою від 25 березня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з загибеллю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від мобілізації відповідно до п. 4 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач повторно рішенням від 22.07.2025 року відмовив у наданні останньої. Позивач вважає вказану відмову протиправною у зв`язку з чим звернувся за захистом порушених прав до суду.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 08.06.2026 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 08.06.2026; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

05 травня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_1 , загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 10.07.2001 року, свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 17.10.2022 року та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 319 від 15.11.2022 року.

Оскільки, відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, він 27 лютого 2025 року на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 останній подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Проте, листом від 13.03.2025 року за вих. № СД/1705 позивача було повідомлено, що його заява від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 та надані документи не розглядалися, так як згідно пункту 2 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є порушником вищевказаної статті.

За захистом своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 360/823/25 - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20 січня 2026 року за № СД/ПР/303 повідомлено представника позивача, що – «До ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов адвокатський запит (вх. 181/СД від 16.01.2026 р.) щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі №360/823/25.

За результатами розгляду запиту повідомляємо, що на виконання рішення суду 22 липня 2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до процедури, визначеної Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів комісією прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Рішення оформлено протоколом засідання комісії від 22.07.2025 р.».

Позивач вважає вказане рішення протиправним у зв`язку з чим звернувся за захистом порушених прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п. 4 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Додатком 5 до Порядку № 560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 вказаного Переліку (категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») - жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану - (документи, що підтверджують право на відстрочку) документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Згідно з пунктом 59 Порядку № 560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Пунктом 60 Порядку № 560, зокрема визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Як було встановлено судом, 05 травня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_1 , загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

27 лютого 2025 року на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Проте, листом від 13.03.2025 року за вих. № СД/1705 позивача було повідомлено, що його заява від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 та надані документи не розглядалися, так як згідно пункту 2 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є порушником вищевказаної статті.

За захистом своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 360/823/25 - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 360/823/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів комісією прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Рішення оформлено протоколом засідання комісії від 22.07.2025 р., що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20 січня 2026 року за № СД/ПР/303.

Суд зазначає, що позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, компетенція ІНФОРМАЦІЯ_7 полягає у тому, що згідно покладених завдань і функцій останній є спеціалізованим суб`єктом владних повноважень у сфері щодо прийняття рішення про надання відстрочки від мобілізації на особливий період.

Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлене протоколом засідання комісії від 22.07.2025 р., що зазначено в повідомленні від 20 січня 2026 року за № СД/ПР/303, а тому належним захистом порушеного права позивача буде зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі уповноваженої Комісії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти обґрунтоване рішення по суті питання відповідно до вимог закону з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду та заяви про забезпечення позову в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 25.05.2026.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 665,60 грн. підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на надання правової допомоги у розмірі 19 225 грн. суд зазначає наступне.

Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення накористь позивача витрат на надання правової допомоги, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У позові зазначено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката складають 19 225 грн.

На підтвердження цих витрат надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 04.08.2022 № 04/08 (далі - Договір) укладеного між адвокатом Вічинок Анатолієм Аркадійовичем та ОСОБА_1 , детальний опис наданих послуг правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 04.08.2022 № 04/08, акт про прийняття-передачу наданих послуг правової допомоги від 26.05.2026, платіжну інструкцію № 381К-КЗЕ4-Х5А6-С735 від 21.02.2025 на суму 8400,00 грн. та квитанцію до платіжної інструкції № 1 на переказ готівки від 08.01.2025 року на загальну суму 12825,00 грн., як докази сплати за надані адвокатом послуги.

Згідно з пунктом 1.1 Договору адвокат зобов`язується надавати клієнту наступні адвокатські послуги: представництво (захист) інтересів Клієнта у справі призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації у зв`язку із загибеллю сина.

Відповідно до пунктів 3.1-3.5 Договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Всього гонорар адвоката складає в сумі 21 225 (двадцять одна тисяча двісті двадцять п`ять гривень) 00 копійок, що є фіксованим розміром гонорару за надання адвокатських послуг незалежно від їх обсягів та витраченого адвокатом часу на їх виконання.

Гонорар адвоката, який підлягає оплаті ділиться на дві частини. Після підписання даного Договору клієнт сплачує частину гонорару в сумі 8400 гривень. Іншу частину в сумі 12 225 гривень клієнт сплачує в разі виникнення спору та вирішення питання в суді, перед підготовкою та поданням позовної заяви.

У випадку необхідності понесення адвокатським об`єднанням додаткових витрат (відрядження, транспортні витрати і т.д.), клієнт додатково оплачує ці витрати в разі, якщо вони документально підтверджені.

Всі платежі за даним Договором здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом зарахування на рахунок адвоката.

Згідно з детальним описом наданих послуг правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 04.08.2022 № 04/08 на виконання цього Договору адвокат (Виконавець) в період часу з 07 травня 2026 року, надав клієнту (Замовнику) правничу допомогу відповідно до умов договору, зокрема:

- вивчені матеріали справи та попередні судові рішення - витрачено 12 годин робочого часу, вартість послуг 4000 гривень.

- підготовлено та направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 на отримання протоколу комісії про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації - витрачено 3 години робочого часу вартість послуги 2 000 гривень;

складено позовну заяву та погоджено текст заяви з клієнтом - витрачено 72 години робочого часу, вартість 11 225 гривень;

сформовано необхідні додатки до позовної заяви та направлено позовну заяву з додатками до суду - витрачено 12 години робочого часу вартість послуги 2000 гривень.

Загальна сума за надані послуги становить 19 225 гривень.

Також згідно з актом про прийняття-передачу наданих послуг правової допомоги від 26.05.2026 Виконавець з 12 серпня 2026 року надав Замовнику правничу допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги № 04/08-2022 від 04 серпня 2022 року, а Замовник прийняв надані послуги:

- вивчення матеріалів справи та попередніх судових рішень витрачено 12 годин робочого часу - вартість послуг 4000 гривень.

- підготовка та направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 на отримання протоколу комісії про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу по мобілізації - витрачено 3 години робочого часу вартість послуги 2000 гривень;

складання позовної заяви та погодження з тексту представником з клієнтом витрачено 72 години робочого часу вартістю 11 225 гривень;

формування необхідних додатків до позовної заяви та направлення позовної заяви з додатками до суду - витрачено 12 години робочого часу вартість послуги 2000 гривень.

Загальна вартість наданої правничої допомоги за договором становить 19 225 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень, що є фіксованою сумою.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, про понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у даній справі.

Так, надані позивачем до матеріалів справи: платіжна інструкція № 381К-КЗЕ4-Х5А6-С735 від 21.02.2025 на суму 8400,00 грн. та квитанція до платіжної інструкції № 1 на переказ готівки від 08.01.2025 року на загальну суму 12825,00 грн., як докази сплати за надані адвокатом послуги також надавались позивачем при розгляді справи Луганським окружним адміністративним судом № 360/823/25 від 11 липня 2025 року.

Суд зазначає, що позивачем не надано підтвердження зарахування на рахунок адвоката Вічинок Анатолія Аркадійовича саме коштів у розмірі 19 225 грн. за надання правничої допомоги у справі № 160/15144/26.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлене протоколом засідання комісії від 22.07.2025 р., що зазначено в повідомленні від 20 січня 2026 року за № СД/ПР/303.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі уповноваженої Комісії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти обґрунтоване рішення по суті питання відповідно до вимог закону з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_4 ) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 серпня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков