Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №140/2352/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2352/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Каверін Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також – Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби у розмірі 32 180,50 грн, та зобов`язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби у сумі 32 180,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та 18.04.2025 був виключений зі списків особового складу й усіх видів забезпечення (наказ № 389-ОС). Станом на день звільнення (18.04.2025) його календарна вислуга років становила 22 роки 10 місяців 26 днів. Позивач звільнений за сімейними обставинами/поважними причинами під час дії воєнного стану (утримання повнолітньої дитини з інвалідністю І чи ІІ групи — пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Вказує, що при звільненні відповідач не нарахував та не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу (ОГД) у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У відповідь на адвокатські запити відповідач зазначив, що позивача з 17.03.2025 було відсторонено від посади за рішенням суду, у зв`язку із чим грошове забезпечення останнього до звільнення виплачувалося в розмірі 0 грн, а тому розмір ОГД відповідно склав 0 грн.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому ОГД протиправною.

Наголошує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які звільняються за сімейними обставинами та мають вислугу 10 років і більше, мають безумовне право на отримання ОГД.

Закон містить чіткий перелік підстав, за яких ОГД не виплачується. Відсторонення від посади до таких підстав не належить.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 розділу 9 глави V Інструкції №558, для військовослужбовців, відсторонених від посад у межах кримінального провадження, до грошового забезпечення, з якого обчислюється ОГД, включаються оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.

Тому, за розрахунками позивача, з огляду на розмір отримуваного ним у 2025 році окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, йому належить до виплати 32 180,50 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Валюха В.М. від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 . Зазначив, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.03.2025 №270-ОС позивача було зараховано у розпорядження начальника загону з 17.03.2025 у зв`язку із застосуванням судом запобіжного заходу у вигляді відсторонення від займаної посади строком на 2 місяці (до 16.05.2025 включно) на підставі пп. 5 п. 127 Положення № 1115/2009.

Під час перебування у розпорядженні з 17.03.2025 і до моменту виключення зі списків особового складу 18.04.2025 грошове забезпечення позивачу не виплачувалося і складало 0 грн 00 коп.

В обгрунтування цього відповідач посилається на положення п. 1 розд. 3 глави І цієї Інструкції №558, згідно якого збереження виплати грошового забезпечення протягом двох місяців передбачено лише для осіб, зарахованих у розпорядження за підпунктами 1–3, 7, 8, 10–12, 14, 15 п. 127 Положення №1115. Підпункт 5 п. 127 (відсторонення від посади під час досудового розслідування або судового провадження) не входить до цього переліку.

Стверджує, що Інструкція №558 не містить механізму виплати грошового забезпечення (або його окремих складових) для військовослужбовців, які зараховані у розпорядження саме через відсторонення від посади в межах кримінального провадження.

Відтак, на переконання позивача, для обрахунку ОГД при звільненні береться грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував безпосередньо перед звільненням. Оскільки з 17.03.2025 розраховане грошове забезпечення ОСОБА_1 дорівнювало 0 грн 00 коп., тому розмір ОГД при звільненні об`єктивно склав 0 грн 00 коп.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 у період 2013-2025 роки проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення позивача за 2013-2025 роки (а.с.20-32).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2025 №270-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 , до якого Луцьким міськрайонним судом Волинської області застосовано запобіжний захід у вигляді відсторонення від займаної посади строком на два місяці до 16.05.2025 включно, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення інженерної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), згідно з підпунктом 5 пункту 127 Положення, з 17.03.2025 (а.с.14).

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.04.2025 №389-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.04.2025 (а.с.13).

Відповідно до цього ж наказу календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 18.04.2025 становить 22 роки 10 місяців 26 днів.

Адвокатським запитом від 26.01.2026 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з наданням письмового розрахунку проведених нарахувань та утримань (а.с.7).

Листом №09/1139-26-Вх/37 від 28.01.2026 відповідач повідомив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.03.2025 №270-ос ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника загону та Луцьким міськрайонним судом Волинської області застосовано запобіжний захід у вигляді відсторонення від займаної посади строком на два місяці до 16.05.2025 включно, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення інженерної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), згідно з підпунктом 5 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 17.03.2025. Відповідно до вищевказаного грошове забезпечення з 17.03.2025 ОСОБА_1 склало 0 грн 00 коп. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2025 №389-0с ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 18.04.2025. Відповідно пункту 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерством внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 визначено, що до грошового забезпечення з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). З огляду на вищевказане розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 склав 0 грн 00 коп (а.с.8).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі - Інструкція №558 в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби).

Пунктом 2 розділу I Загальні положення Інструкції №558 визначено: у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством; місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно з пунктом 3 розділу I Загальні положення вказаної Інструкції грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу 9 Інструкції №558 передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:

у зв`язку із закінченням строку контракту;

за віком;

у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;

у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу);

за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.04.2025 №389-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника загону, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.04.2025 №385-OC за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону та згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону (утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи II групи), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.04.2025. Відповідно до цього ж наказу вислуга років ОСОБА_1 станом на 18.04.2025 становить: календарна військова – 22 роки 10 місяців 26 днів (а.с.13).

В свою чергу, як вбачається з витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.04.2025 №385-ОС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону та згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону (утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи) (а.с.12).

Як свідчать матеріали справи, передбачена підпунктом 2 пункту 1 розділу 9 Інструкції №558 одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби ОСОБА_1 виплачена не була.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідної вислуги років (10 років) для отримання ОГД у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим відповідач вказує, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.03.2025 №270-ОС ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження начальника загону з 17.03.2025 у зв`язку із застосуванням судом запобіжного заходу у вигляді відсторонення від займаної посади строком на 2 місяці (до 16.05.2025 включно) на підставі пп. 5 п. 127 Положення №1115/2009. Під час перебування у розпорядженні з 17.03.2025 і до моменту виключення зі списків особового складу 18.04.2025 грошове забезпечення позивачу не виплачувалося і складало 0 грн 00 коп.

Відтак, на переконання відповідача, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 склав 0 грн 00 коп.

Також відповідач стверджує, що Інструкція №558 не містить механізму виплати грошового забезпечення (або його окремих складових) для військовослужбовців, які зараховані у розпорядження саме через відсторонення від посади в межах кримінального провадження.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з таких міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2025 №270-ОС «Про особовий склад», штаб-сержанта ОСОБА_1 , до якого Луцьким міськрайонним судом Волинської області застосовано запобіжний захід у вигляді відсторонення від займаної посади строком на два місяці до 16.05.2025 включно, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення інженерної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), згідно з підпунктом 5 пункту 127 Положення, з 17.03.2025

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 розділу 9 глави V Інструкції №558 (в редакції чинній на момент відсторонення позивача займаної посади та подальшого звільнення з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються:

3) для військовослужбовців, яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв`язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, - оклад за військовим званням і надбавка за вислугу років.

Наведене спростовує доводи відповідача про відсутність механізму нарахування ОГД для осіб, яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.04.2025 №389-ОС календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 18.04.2025 складала 22 роки 10 місяців 26 днів.

З огляду на архівні відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2025 рік оклад за військовим званням останнього встановлено у розмірі 950 грн, а надбавка за вислугу років - 1 975,50 грн.

Таким чином, грошове забезпечення, з якого має нараховується одноразова грошова допомога при звільненні позивача з військової служби, складає 2 925,50 грн (950 грн + 1 975,50 грн).

Відповідно, одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 має бути розрахована наступним чином: 2 925,50 грн х 22 (вислуга років) = 64 361,00 грн х 50% = 32 180,50 грн.

Суд також враховує, що вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у статті 15 Закону №2011-XII згідно якої, одноразова грошова допомога, встановлена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби з таких підстав: через службову невідповідність; у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у невиконанням умов контракту зв`язку військовослужбовцем; із систематичним у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; у зв`язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади; у зв`язку частинами третьою із або четвертою застосуванням заборони, передбаченої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; у зв`язку з припиненням громадянства України; у зв`язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 зазначеного Закону; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Відповідачем не подано до суду доказів наявності підстав, визначених у статті 15 Закону №2011-XII, що надавали командуванню Військової частини НОМЕР_1 не здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Пунктом 7 глави І Інструкції №558 визначено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 вказаного Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі грошового забезпечення, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність щодо н нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби у сумі 32 180,5 грн.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби виходячи у сумі 32 180,5 грн.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано. Відтак питання щодо розподілу судових витрат позивачем не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби у розмірі 32 180,50 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 22 повних календарних років служби у сумі 32 180,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 26 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Н. В. Стецик