Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №140/6553/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6553/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Комаса Олександр Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (далі також – третя особа), в якому просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 22.10.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом. Під час дії воєнного стану він брав безпосередню участь у бойових діях в районах їх ведення, має статус учасника бойових дій та отримував відповідні додаткові виплати, передбачені постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Як наслідок представник позивача стверджує. що ОСОБА_1 підпадає під дію постанови КМУ №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі також – Постанова №153), оскільки він: підписав контракт на проходження військової служби у віці до 25 років під час дії воєнного стану, проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті такої винагороди, оскільки позивач проходив службу з 22.10.2020 (тобто до введення воєнного стану) і не був прийнятий/призваний під час його дії.

На переконання представника позивача, обмеження чи звуження прав осіб, які уклали контракт до набрання чинності Постановою №153, суперечить меті експериментального проекту та має ознаки дискримінації щодо військовослужбовців, які почали проходити військову службу до введення воєнного стану і продовжують службу надалі.

Вказує, що Військова частина НОМЕР_2 у відповіді на адвокатський запит, як підставу не видачі позивачу довідки встановленої форми про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, вказувала на наявність кримінального провадження, розпочатого щодо позивача (за ст. 407 КК України - самовільне залишення частини).

Представник позивача наголошує, що відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 3 та ст. 17 КПК України, факт внесення відомостей до ЄРДР та досудове розслідування не свідчить про притягненням особи до кримінальної відповідальності. Обвинувальний вирок суду щодо позивача відсутній, тому він є особою, яка не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 . Зазначив, що дія постанови КМУ №153 від 11.02.2025 поширюється на осіб, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на службу під час воєнного стану (після 24.02.2022). Позивач вступив на військову службу за контрактом 20.10.2020 - тобто до введення воєнного стану.

Стверджує, що формулювання «були прийняті або призвані під час воєнного стану» є окремою самостійною умовою для виплати спірної винагороди. Оскільки позивач вступив на службу до 24.02.2022, він не відповідає усій сукупності вимог пункту 4 Постанови №153.

Окрім того зазначає, що відповідно до вимог телеграми Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 25.02.2025 №116/14/17191, виданню наказу про виплату винагороди обов`язково передує проведення процедури внутрішнього контролю. Зокрема, має відбутися попередня перевірка законності нарахування винагороди з боку Військової частини НОМЕР_3 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») зі складанням відповідних актів. Оскільки така перевірка щодо позивача не проводилася, вимога зобов`язати нарахувати та виплатити коштів є передчасною.

03.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення Військової частини НОМЕР_2 щодо предмету спору, у яких представник третьої особи вказав на невідповідність позивача сукупності вимог згідно із пункту 4 Постанови №153 (позивач уклав контракт та вступив на службу раніше введення воєнного стану).

Вважає, що положення Постанови № 153 мають чіткий імперативний характер і не допускають розширеного тлумачення чи застосування аналогії права. Здійснення такої виплати за відсутності прямої норми закону, на думку третьої особи, буде кваліфіковано як неправомірне використання бюджетних коштів.

Також посилається на передчасність вимог позивача щодо зобов`язання виплату спірну винагороду, оскільки нарахуванню та виплаті коштів обов`язково передує процедура внутрішнього контролю - проведення попередньої перевірки законності нарахування з боку ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта позивача № НОМЕР_4 (а.с.14 зворот).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 позивач з 22.10.2020 прийнятий на військову службу у Збройні Сили України за контрактом (а.с.15зворот-16).

Станом на момент звернення до суду ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою №608А (а.с.17зворот).

Адвокатським запитом №10695-26 від 08.04.2026 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію: 1) чи були здійснені заходи внутрішнього контролю щодо наявності підстав для виплати винагороди в розмірі 1 млн (один мільйон) гривень на підставі Постанови КМУ від 11.02.2025 №153, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з урахуванням окремого доручення Міністерства оборони України №5601/уд від 26.09.2025, станом на день розгляду запиту; 2) чи планується Військовою частиною НОМЕР_6 вчинення дій щодо включення військовослужбовця ОСОБА_1 в проект наказу щодо виплати одноразової грошової винагороди у відповідності до Постанови КМУ від 11.02.2025 №153; 3) у разі якщо дії щодо включення військовослужбовця ОСОБА_1 до проекту наказу не вчиняються та не плануються, прошу повідомити фактичні підстави такого невключення та відмови у здійсненні відповідної виплати, станом на день розгляду запиту (а.с.21).

Листом за вих. №741/фс від 27.04.2026 відповідач повідомив, що за результатами розгляду пакету документів для призначення одноразової грошової винагороди які були опрацьовані у встановленому порядку підстав для призначення зазначеної виплати не встановлено. Враховуючи, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу з 22.10.2020 по теперішній час, безперервно, без звільнення з військової служби тобто до введення воєнного стану, і не був прийнятий або призваний на військову службу під час його дії (а.с.21 зворот).

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1).

Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною першою статті 4 Закону 2232-ХІІ передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено пунктом першим статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі також – Постанова №153).

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, приписами Постанови №153 встановлено такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 - до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану;

4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11.02.2025) (абз.2 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач заперечує право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153, оскільки позивачем було підписано контракт 20.10.2020, тобто до початку введення в Україні воєнного стану 24.02.2022.

Проте ці доводи суд вважає неприйнятими, а відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної винагороди з цих підстав є протиправною.

Норми Постанови №153 не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо продовження контракту, врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою №153 сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час безпосередньої участі у бойових діях, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Більше того, тлумачення пункту 4 Постанови №153 у вузькому значені, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24.02.2022 вже перебували на військовій службі та у подальшому продовжили контракт на проходження військової служби.

Довільне трактування норм Постанови №153, суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Постановою від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Суд вважає, що беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови №153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.

Відтак, з огляду на викладене, оцінюючи правомірність дій відповідача з урахуванням принципу заборони дискримінації, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, та доходить висновку, що відмова у визнанні права позивача на отримання грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, з підстав підписання контракту 20.10.2020, тобто до початку введення в Україні воєнного стану 24.02.2022, є протиправною.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду відповідно до пункту 4 Постанови №153, суд враховує наступне.

Питання виплати одноразової допомоги врегульовано Окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд (далі Доручення №999/уд).

Так, відповідно до положень Доручення №999/уд, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: - створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; - з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); - в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03 березня 2025 року подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; д) виплату винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Як убачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, слугував факт підписання позивачем контракту до введення в Україні воєнного стану (20.10.2020).

На переконання суду, відповідач, спираючись виключно на цю обставину, не вжив належних заходів щодо повного аналізу документів щодо позивача, внаслідок чого не надав оцінки та фактично не дослідив сукупність усіх інших передбачених Постановою №153 обов`язкових умов і критеріїв, необхідних для отримання вказаної виплати.

У той же час, суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну одноразову грошову винагороду, є передчасними, оскільки відповідач не вжив всіх необхідних дій для з`ясування перелічених вище обставин.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача розглянути по суті питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мн грн, передбачену Постановою №153, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у визнанні права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з підстав викладених у листі Військової частини НОМЕР_1 за вих. №741/фс від 27.04.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 26 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя Н. В. Стецик