Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №394/33/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/33/26

провадження № 22-ц/4809/1127/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2026 року у складі головуючого судді Запорожця О. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви, відзиву та рішення суду першої інстанції.

У січні 2026 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на утриманні свого пасинка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій поблизу населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області.

В обґрунтування зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі ведення бойових дій, поблизу населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, загинув його пасинок, старший солдат, розвідник-сапер 4 групи 4 роти 2 загону СП військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського РУЮ Кіровоградської області, актовий запис № 09 від 07 липня 1993 року, біологічними батьками загиблого ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 після розлучення з ОСОБА_3 , 18 лютого 2015 року уклала шлюб із ОСОБА_1 .

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 також помер, про що Старосамбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19 лютого 2021 року складено відповідний актовий запис.

Зазначено, що з липня 1999 року і до дня своєї смерті, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в одному домоволодінні разом з вітчимом ОСОБА_1 .

Заявник вказує, що разом з дружиною ОСОБА_4 з дитячих років виховували ОСОБА_6 , піклувались про його здоров`я, навчання, фізичний, духовний та моральний розвиток. Після досягнення повноліття вже навпаки ОСОБА_6 почав опікуватись своїми матір`ю та вітчимом, якого вважав батьком.

Так, зокрема, ОСОБА_2 постійно піклувався про вітчима ОСОБА_1 , допомагав йому матеріально та утримав фінансово.

Звернув увагу, що сповіщення про загибель ОСОБА_2 було адресоване саме ОСОБА_1 , як члену його родини.

ОСОБА_2 не був одруженим та не мав дітей. До свого призову на військову службу останній повністю забезпечував заявника всім необхідним, сплачував комунальні послуги, купував продукти харчування, побутові речі, одяг, у разі необхідності ліки тощо. За час перебування в лавах Збройних Сил України і по день своєї смерті ОСОБА_2 пересилав вітчиму грошові кошти, що підтверджується платіжними інструкціями та виписками з банківського рахунку, тобто продовжував утримувати заявника. Дані кошти були для ОСОБА_1 постійним та основним джерелом доходів для існування.

Враховуючи викладене вище, у заявника виникла необхідність звернутися до суду із даною заявою з метою встановити факт його перебування на утриманні загиблого пасинка ОСОБА_2 та в подальшому реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Представник Міністерства оборони України - Матвєєнко Г. М. подала письмові пояснення, в яких заперечила щодо доводів заяви.

Вказала, що надані заявником докази в їх сукупності не надають підстав для висновку, що останній перебував на утриманні загиблого пасинка.

Так, представник зауважила, що згідно наданого заявником руху коштів по його рахунку, вбачається, що пасинок декілька разів направляв йому кошти, однак переказ таких коштів не підтверджує факту перебування на утриманні, враховуючи, що не вказано призначення платежу та відсутні докази, що заявник використовував ці кошти на своє утримання (а.с.67-74).

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області перебував на утриманні свого пасинка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Покотилове Новоархангельського району Кіровоградської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі ведення бойових дій, поблизу населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, під час виконання бойового завдань пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Задовольняючи вимоги заяви, місцевий суд керувався тим, що досліджені письмові докази та покази свідків переконливо вказують, що заявник перебував на утриманні свого пасинка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі ведення бойових дій, поблизу населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, а тому суд вважав, що зазначені у заяві обставини, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Міністерство оборони України, в інтересах якого діє ОСОБА_7 , подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Представник зауважує, що судом першої інстанції не встановлено чи є заявник непрацездатною особою, чи була допомога загиблого основним джерелом засобів для існування та чи була вона систематичною.

Вказує, що надані заявником виписки по картці/рахунку не підтверджують факт його перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , оскільки такі перекази не є систематичними та не підтверджують факт перебування заявника на утриманні.

Зазначила, що копії квитанцій витрат заявника на придбання речей, не несуть жодної інформації про те, що вказані речі придбані за кошти ОСОБА_2 для утримання вітчима.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника Міністерства оборони України - Матвєєнко Г. М., представника заявника - адвоката Холоденка Р. В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.7-8).

18 лютого 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області 18 лютого 2015 року складено відповідний актовий запис №4 (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського РУЮ Кіровоградської області 04 вересня 2009 року, біологічними батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13 березня 2023 року Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть №519 від 08 березня 2023 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - бойові дії (а.с.12-13).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 04 серпня 2022 року Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Згідно копії відповіді Старосамбірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області від 18 грудня 2024 року, у Старосамбірському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наявний актовий запис про смерть №148 від 19 лютого 2021 року, складений на гр. ОСОБА_3 (а.с.16).

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 26 наданого ІНФОРМАЦІЯ_9 06 березня 2023 року, ОСОБА_2 , розвідник-сапер 4 групи 4 роти НОМЕР_2 загону СП військової частини НОМЕР_1 27 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області в результаті обстрілу отримав поранення несумісні з життям (а.с.11).

Згідно довідки виданої Виконавчим комітетом Підвисоцької сільської ради №443 від 19 вересня 2025 року, з липня 1999 року і до дня своєї смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в одному домоволодінні разом з вітчимом - заявником ОСОБА_1 . Заявник з дружиною ОСОБА_4 з дитячих років разом виховували сина, піклувались про його здоров`я, навчання, фізичний, духовний та моральний розвиток (а.с.17).

Відповідно до довідки №479, виданої 06 листопада 2025 року Виконкомом Підвисоцької сільської ради, загиблий ОСОБА_2 постійно піклувався за вітчима ОСОБА_1 , допомагав йому матеріально та утримав фінансово (а.с.18).

Згідно виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 , останній отримував перекази від ОСОБА_2 (а.с. 21-25).

Окрім того матеріали справи містять копії квитанцій на придбання речей (а.с.26-36).

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що пасинок заявника якого він знає ще з 2020 року часто «скидав» кошти заявнику. Після того як пасинка забрали на військову службу то він перераховував кошти свідку - чоловіку його сестри, для того, щоб він передавав кошти заявнику на його утримання. Заявнику не скидав кошти, оскільки поруч не було банкоматів і останній не мав змоги отримати кошти. Пояснює, що після смерті матері пасинка він продовжив пересилати кошти заявнику. Свідок пояснив що заявник новину про загибель пасинка переносив тяжко, десь пів року приходив до тями. Крім допомоги пасинка заявник більше не мав жодного джерела доходу.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_2 проживав разом із заявником та його дружиною, вели спільне господарство, дану сім`ю знає з 2004 року, заявник відносився до пасинка добре, як до рідного сина а пасинок в свою чергу відносився до нього, як до рідного батька. Свідок пояснила, що загиблий пасинок допомагав сім`ї матеріально, купував меблі, техніку, продукти, багато надавав коштів на утримання заявника. Пояснює що пасинок перераховував кошти на ліки заявнику. Похованням пасинка займався заявник, звістку про загибель переніс тяжко.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 пояснив, що з початку 2000-х років знає сім`ю заявника, вказав що, заявник, його дружина та пасинок проживали спільно в одному будинку як сім`я, вели спільне господарство. Пасинок ставився до заявника як до рідного батька, а заявник до пасинка як до рідного сина, підтримував його. Знає, що пасинок допомагав батькам і фінансово в тому числі, а після смерті матері перераховував кошти батькові на його утримання. Пояснив, що ОСОБА_2 колись сам свідомо вирішив змінити та взяти собі прізвище заявника. Коли заявник дізнався про загибель сина його стан був тяжкий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю заявника знає з 2009 року. Під час проходження пасинком заявника військової служби, останній перераховував кошти батькам, купував продукти, дрова, меблі, техніку, робив ремонт в будинку, купив заявнику автомобіль, а також сплачував комунальні платежі. Заявник дуже хвилювався за пасинка під час його перебування на військовій службі. Психічний стан заявника був дуже складний після загибелі пасинка.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (див.: постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

При розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (див.: пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25)).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, предметом розгляду є встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на утриманні свого пасинка (військовослужбовця), який загинув при виконанні обов`язків військової служби з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби (1); смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби (2); загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (3) та інших випадках.

Право на вказану одноразову грошову допомогу регламентовано також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на час загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті 3 СК України права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20) зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Задовольняючи вимоги заяви, місцевий суд керувався тим, що досліджені письмові докази та покази свідків переконливо вказують, що заявник перебував на утриманні свого пасинка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі ведення бойових дій, поблизу населеного пункту Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, а тому суд вважав, що зазначені у заяві обставини, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду та вважає їх помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні загиблого пасинка ОСОБА_2 , заявник надав суду: скріншоти переписки у месенджері «Вайбер» із користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_11 », копію платіжної інструкції про переказ Чабаном М. М. на рахунок ОСОБА_1 25 грудня 2025 року 5 025 грн, скріншот виписки по рахунку із додатку «Приват24», яка не містить інформації про власника картки, різні квитанції про покупки товарів та техніки, які також не містять відомостей про те, хто здійснював оплату покупок (а.с.19-36).

Крім того, представником заявника долучено до матеріалів справи копії скріншотів із застосунку "Приват24" про переказ коштів ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_8 . Як зазначав представник заявника, ОСОБА_8 являється чоловіком сестри заявника, а кошти на його рахунок загиблий ОСОБА_2 надсилав задля подальшої передачі саме ОСОБА_1 (а.с.49-56).

Разом з тим, оцінивши в сукупності надані заявником докази, колегія суддів виснує, що ці докази не є достатніми та переконливими доказами у розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, для того, щоб суд беззаперечно дійшов висновку про те, що йому за рахунок пасинка надавалася систематична грошова допомога, яка була б для нього постійним і основним джерелом існування.

Зокрема, надані заявником банківські виписки про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок ОСОБА_12 , а також рахунки інших осіб не свідчить про те, що цільовим призначенням таких коштів було саме утримання заявника.

Більш того, із доданих заявником квитанцій про оплати товарів та комунальних послуг не можливо встановити ким саме здійснювалась така оплата. Відтак, вказані документи взагалі не є належним підтвердженням перебування заявника на утриманні померлого ОСОБА_2 .

Щодо скріншотів переписок у месенджері «Вайбер» із користувачем « ОСОБА_13 », колегія суддів зазначає, що вказаний доказ не може бути підставою для задоволення вимог заяви та не свідчить про те, що заявник перебував на утриманні померлого ОСОБА_2 .

Колегія суддів зауважує, що заявник є особою працездатного віку, однак не надав жодного доказу про отримання/неотримання ним доходів, наявність у його власності нерухомого чи рухомого майна.

Факт нерегулярної допомоги у вигляді купівлі речей, предметів домашнього вжитку, продуктів харчування, ліків, подарунків тощо, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту перебування на утриманні.

Апеляційний суд зазначає, що показання свідків без підтвердження іншими об`єктивними доказами (банківські виписки, документи про доходи тощо) не можуть бути безспірним підтвердженням факту надання матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Колегія суддів критично оцінює довідку виконавчого комітету Підвисоцької сільської ради №443 від 19 вересня 2025 року та довідку №479 від 06 листопада 2025 року, видану виконкомом Підвисоцької сільської ради, у яких не конкретизовано як саме пасинок допомагав вітчиму матеріально та утримував його фінансово, не вказано, з яких джерел стало відомо про ці обставини, не міститься посилання на належні докази.

Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій, окрім відомостей про спільне місце реєстрації проживання, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів доходить висновку, що у цій справі заявником не доведено факту його перебування на повному утриманні покійного пасинка ОСОБА_2 або одержання від нього допомоги, яка була для нього єдиним, постійним і основним джерелом засобів до існування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України, із ОСОБА_1 на користь скаржника підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 726, 72 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 726, 72 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 25.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник