Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №214/2466/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1662/26 Справа № 214/2466/26 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Кривий Ріг

07.08.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Конюшка Д.Б., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2026р., якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Конюшком Д.Б., який в апеляційній скарзі:

- вказує, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та фактично вели його в оману щодо необов`язковості здати кров у закладі охорони здоров`я, порядок проходження огляду на стан сп`яніння було роз`яснено ОСОБА_1 нечітко, що призвело до його формальної відмови від огляду на стан сп`яніння;

- вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами, суперечать вимогам ст. 62 Конституції України, ст. 7 КУпАП, та практиці ЄСПЛ, яка наголошує, що доказування винуватості має випливати із неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою;

- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Про дату, час та місце судового розгляду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Конюшко Д.Б. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, перешкоди для розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 268 КУпАП відсутні.

Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції під час розгляду справи та дослідження сукупності доказів дійшов висновку про доведення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Россовицького О.С., проте відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення він був складний щодо ОСОБА_3 , тобто суд першої інстанції визнав винуватим та наклав адміністративне стягнення на невідповідну особу, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення по суті, зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 26.02.2026р. о 23-07 годині в м. Кривий Ріг, Саксаганський район, мкр. Сонячний, буд. 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Чери», днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що невідповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на місці за допомогою газоаналізатора та медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився.

Відповідно до змісту протоколу своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додано матеріали відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали відеозапису, встановив, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 з підстави непрацюючого освітлення заднього номерного знаку.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції у нього виявили запах алкоголю з порожнини рота, та висловили вимогу проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора.

ОСОБА_1 одразу ж погодився на висловлену вимогу огляду на стан алкогольного сп`яніння. А саме,працівник поліції питає чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає: «Так, звісно» (файл clip_ 4, час 23:11:00).

Після чого працівник поліції питає: «Чи проходив ОСОБА_1 будь коли огляд на стан алкогольного сп`яніння, якщо вживали давно, то нічого не покаже, якщо недавно, то може показати».

Після цього працівник поліції одразу зазначив, що у разі, якщо ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, прилад може показати стан алкогольного сп`яніння, що є наслідком притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що працівник поліції при роз`ясненні ОСОБА_1 процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння наголошував йому, що стан алкогольного сп`яніння буде залежати від особливостей його організму, кількості вжитого алкоголю, та давності його вживання.

Внаслідок таких роз`яснень працівника поліції ОСОБА_1 повідомив, що краще він відмовиться від огляду, та надасть пояснення в суді з цього приводу.

Відповідно до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі – інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Наведені вище приписи Інструкції передбачають, що особа, яка дала згоду на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, має пройти огляд на стан сп`яніння, та такий огляд має безумовний характер.

Тобто працівник поліції, зобов`язаний висловити вимогу проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та забезпечити його проходження без будь яких умов.

Після чого, відповідно до вимог п. 7 розділу І вказаної Інструкції, передбачається з`ясування згоди у особи, яка проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння, у разі встановлення показника приладу із позитивним значенням.

У такому випадку процедуру повного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та право особи на захист вважаються дотриманими.

В свою чергу суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник поліції висловлюючи вимогу ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, у порушення вимог Інструкції наголосив йому відомості, які не передбачені її приписами та призвели до хибного сприйняття водієм процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та спонукали його до відмови від такого огляду.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи матеріали відеозапису встановив, що працівник поліції повідомив, що прилад може показати стан алкогольного сп`яніння, якщо ОСОБА_1 випив надто багато, чи має певні особливості організму через нечасте вживання алкоголю, або минуло небагато часу, таким чином працівник поліції вийшов за межі своїх повноважень та вимог, передбачених ПДР та Інструкцією з огляду особи на стан сп`яніння.

Відповідно до вимог Інструкції, які наголошені вище вимога працівника поліції огляду на стан сп`яніння не повинна супроводжуватись розмірковуваннями та припущеннями, має бути чітко висловленою та зрозумілою для водія транспортного засобу, не повинна викликати хибного уявлення про процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння та переконання у особи щодо її передчасної винуватості.

При цьому працівник поліції, роз`яснюючи порядок огляду на стан сп`яніння мав би роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі встановлення позитивного показника газоаналізатора, він має право проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 та які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, якими є запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покрову.

Проте згідно дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці, на поставленні йому питання він відповідав чітко, мова чітка, поведінка відповідна до обстановки, тому суд апеляційної інстанції має обґрунтований сумнів у існуванні вказаної ознаки алкогольного сп`яніння, та безпідставному її зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо ознаки алкогольного сп`яніння – різка зміна забарвлення шкірного покриву, то слід звернути увагу, що подія відбувалася 26.02.2026р. – взимку, та очевидним є те, що зміна забарвлення шкірного покриву обличчя могла бути викликана вказаними обставинами, а отже також існує обґрунтований сумнів сприймати вказану обставину, як ознаку алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції встановивши наведене вище, зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції, пропонуючи ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не висловили вимогу чітко та зрозуміло, для належного та відповідного розуміння ним порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, враховуючи, що ОСОБА_1 на вимогу огляду на стан алкогольного сп`яніння одразу надав свою згоду, та після неналежних роз`яснень працівників поліції змінив своє рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Стаття 62 Конституції України визначає презумпцію невинуватості: людина вважається невинуватою у злочині, доки її вину не доведено судовим вироком. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Докази, здобуті незаконно, є недійсними, всі сумніви тлумачаться на користь особи.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що також принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Беззаперечно, винуватість особи встановлюється сукупністю належних та допустимих доказів. Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана постанова не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», суперечить вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, винесена без повного з`ясування судом всіх обставин справи, дослідження всіх доказів на предмет їх належності та допустимості, слушними, такими, що заслуговують на увагу, та дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при обставинах, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках дот нього, що тягне до закриття у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Конюшка Дениса Борисовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2026р., якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік задовольнити.

Постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2026р., якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя