Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №214/12142/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1375/26 Справа № 214/12142/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Чухонцевої Д.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.4 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 07.12.2025 року о 21.35 год. по вул. Генерала Радієвского, 25Б в м. Кривому Розі, водій ОСОБА_1 вжив алкоголь (пиво), після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Висновк тесту № 1496 «ALCOTEST 6820», результат тесту складає 2,04% промілє. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10є ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

З таким судовим рішенням не погодилася захисник Чухонцева Дар`я Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповно з`ясованих фактичних обставин справи, без дослідження і надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Вважає, що суд першої інстанції підійшов формально до їх вивчення, що потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення. Зазначає, що постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і беззаперечних доказах. Вказує, що судом першої інстанції не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Вказує, що ОСОБА_1 поліцейські не роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП, та, найголовніше, ст. 63 Конституції України до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що кожна особа має право на процесуальну реалізацію своїх прав, у тому числі на правову допомогу адвоката. Вважає, що під час розгляду справи було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки суд першої інстанції за наявності клопотання про відкладення розгляду справи та за відсутності належного повідомлення розглянув справу у відсутність захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надавши стороні захисту можливості реалізувати свої процесуальні права та законні інтереси. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді. Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо вручення ОСОБА_1 повістки на дату розгляду справи 31 березня 2026 року, а направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону нормами КУпАП не передбачено. Зазначає, що справа № 214/12142/25 надійшла до суду в кінці грудня 2025 року і 07 січня 2026 року ОСОБА_1 з`явився до суду виключно для ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим твердження суду, викладені в оспорюваній постанові, про надання ОСОБА_1 пояснень 07 січня 2026 року не відповідають дійсності. Вказує, що у зв`язку з укладенням 19 січня 2026 року ОСОБА_1 договору з адвокатом Чухонцевою Д.В., останньою було подано клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. Зазначає, що про дату розгляду справи 31 березня 2026 року судом учасників справи належним чином не було повідомлено, оскільки матеріали справи не містять даних про призначення справи на 31 березня 2026 року, про направлення сторонам повідомлення про дату, час та місце судового засідання, а також про обізнаність ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чухонцевої Д.В. про призначений розгляд справи. Вказує, що захисником було подано клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та відкладення її розгляду, однак зазначене клопотання судом першої інстанції належним чином не розглянуто, а розгляд справи проведено за відсутності захисника, яка не мала можливості належно підготуватися до участі у судовому засіданні. Вважає, що зазначене є порушенням права на захист та підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового за результатами апеляційного розгляду. Вказує, що строк для розгляду справи вказаної категорії становить один рік, а отже у суду не було підстав вважати, що дії сторони захисту спрямовані на затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП. Зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, та посилається на стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. Вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та його захисника призвів до обмеження його права на захист, вплинув на повноту з`ясування обставин справи та є істотним порушенням процесуальних норм. Просить скасувати постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення № 214/12142/25, якою ОСОБА_1 було визнано винним за частиною 4 статті 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 34000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник Чухонцева Д.В. у судове засідання апеляційного суду 25 серпня 2026 року не з`явилися.

Матеріалами справи підтверджується, що учасники провадження були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду усіма наявними у суду засобами зв`язку, зокрема шляхом направлення судових повідомлень на відомі суду номери телефонів, електронну адресу, до електронного кабінету захисника у підсистемі «Електронний суд», а також поштовим відправленням за наявною у матеріалах справи адресою.

При цьому апеляційний суд враховує процесуальну поведінку ОСОБА_1 та його захисника протягом усього апеляційного розгляду.

Так, розгляд справи вперше було призначено на 24 червня 2026 року.

23 червня 2026 року захисником Чухонцевою Д.В. подано клопотання про відкладення апеляційного розгляду, яке зареєстровано судом 24 червня 2026 року. В обґрунтування клопотання зазначено про зайнятість захисника у невідкладних слідчих діях у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026041230000776 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_1 у судове засідання 24 червня 2026 року також не з`явився, будь-яких відомостей про причини власної неявки суду не повідомив.

З метою забезпечення стороні захисту можливості особисто взяти участь в апеляційному розгляді клопотання захисника було задоволено, а розгляд справи відкладено на 11 серпня 2026 року.

Разом з тим після відкладення розгляду справи захисником не було надано апеляційному суду будь-яких документів, які б підтверджували фактичну участь 24 червня 2026 року у зазначених у клопотанні невідкладних слідчих діях та об`єктивну неможливість прибути до апеляційного суду.

11 серпня 2026 року, тобто безпосередньо у день наступного судового засідання, захисником повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

До клопотання долучено направлення від 10 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 для проходження ультразвукового та іншого обстеження й консультації лікаря.

Водночас листка непрацездатності, медичного висновку про тимчасову непрацездатність, документів щодо госпіталізації, перебування на стаціонарному лікуванні чи інших медичних документів, які б свідчили про такий стан здоров`я ОСОБА_1 , що об`єктивно унеможливлював його участь у судовому засіданні 11 серпня 2026 року, до суду не надано.

Сам захисник Чухонцева Д.В. у судове засідання 11 серпня 2026 року також не з`явилася, при цьому у поданому нею клопотанні жодної причини, яка б перешкоджала особисто захиснику взяти участь у судовому засіданні, не зазначила та будь-яких підтвердних документів з цього приводу не надала.

Незважаючи на наведене, з метою забезпечення стороні захисту можливості реалізувати право на участь у судовому розгляді та з огляду на необхідність повного і всебічного апеляційного перегляду справи судове засідання 11 серпня 2026 року було повторно відкладено на 25 серпня 2026 року.

Про нову дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 і захисник Чухонцева Д.В. повідомлялися завчасно всіма доступними суду засобами зв`язку.

Однак 25 серпня 2026 року о 13 год. 50 хв. ні ОСОБА_1 , ні його захисник Чухонцева Д.В. до апеляційного суду не з`явилися. До початку апеляційного розгляду будь-яких клопотань про його відкладення, повідомлень про причини неявки чи доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали участі у судовому засіданні, від них не надходило.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків наявності поважних причин неявки або відсутності у суду інформації про належне повідомлення цих осіб.

У цій справі таких обставин апеляційним судом не встановлено.

Більше того, обізнаність сторони захисту про здійснення апеляційного провадження не викликає сумнівів, оскільки саме захисником в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, а в подальшому захисник неодноразово зверталася безпосередньо до апеляційного суду з клопотаннями про відкладення призначених судових засідань.

Отже, ОСОБА_1 та його захисник не лише мали об`єктивну можливість знати про апеляційний розгляд, а фактично були обізнані як про наявність апеляційного провадження, так і про конкретні дати його розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Суд зазначив, що сторони мають у розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності демонструвати готовність брати участь на етапах провадження, які стосуються особи, утримуватися від прийомів, пов`язаних із зволіканням, та використовувати можливості національного законодавства для прискорення розгляду.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд враховує, що суд двічі відкладав розгляд справи саме за клопотаннями сторони захисту, надаючи додаткові можливості для безпосередньої участі у провадженні. При цьому клопотання подані безпосередньо перед засіданням, документального підтвердження поважності причин першої неявки в подальшому не надано, а документи, долучені до другого клопотання, не підтверджували неможливості участі ОСОБА_1 у судовому засіданні та взагалі не стосувалися причин неявки самого захисника.

У третє судове засідання не з`явилися вже обидва учасники сторони захисту без будь-якого повідомлення суду про причини неявки.

Така послідовна поведінка, за умов безсумнівної обізнаності про розгляд справи та неодноразового створення судом умов для реалізації права на особисту участь, свідчить про недобросовісне користування наданими процесуальними правами, має ознаки їх використання з метою зволікання з апеляційним розглядом та не може бути підставою для подальшого відкладення справи на невизначений час.

При цьому забезпечення права на участь у судовому розгляді не означає можливості учасника провадження на власний розсуд без належного обґрунтування неодноразово переносити дату судового засідання. Право на судовий розгляд має бути збалансоване з обов`язком суду забезпечити здійснення правосуддя упродовж розумного строку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що учасникам провадження було забезпечено реальну і достатню можливість взяти участь у розгляді апеляційної скарги, а їх неявка 25 серпня 2026 року є наслідком власного волевиявлення і не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право, зокрема, скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні.

Вимогами ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис установлених під час розгляду справи обставин, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Перевіркою оскаржуваної постанови встановлено, що у її мотивувальній частині суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Однак у резолютивній частині постанови суд зазначив лише про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, не сформулювавши рішення про визнання ОСОБА_1 винним у його вчиненні.

Таким чином, резолютивна частина постанови не містить повного та однозначного вирішення основного питання провадження щодо винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, хоча саме встановлення винуватості є необхідною передумовою для накладення адміністративного стягнення.

Наведена неповнота резолютивної частини постанови не може бути усунута шляхом її тлумачення або виправлення описки, оскільки стосується суті прийнятого у справі рішення.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що постанова судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року не може бути залишена без змін та підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови.

Водночас сам по собі наведений недолік судового рішення не свідчить про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення та не є підставою для закриття провадження, оскільки відповідні обставини підлягають самостійній перевірці апеляційним судом на підставі сукупності наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, не забезпечив можливості ознайомитися з матеріалами справи та не розглянув клопотання сторони захисту, не знаходять підтвердження матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи дійсно міститься клопотання захисника від 02 березня 2026 року про відкладення судового засідання, призначеного на цю дату, та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Зазначене клопотання було враховано судом, розгляд справи відкладено на 04 березня 2026 року, а на заяві захисника міститься резолюція судді про відсутність заперечень щодо ознайомлення з матеріалами справи.

У подальшому, як убачається з наявної у справі довідки, 04 березня 2026 року розгляд справи у зв`язку з неявкою учасників був відкладений на 31 березня 2026 року.

Відомості у матеріалах справи свідчать про направлення стороні захисту повідомлень про наступну дату судового розгляду шляхом SMS-повідомлень та повідомлень через месенджер Viber.

Отже, клопотання захисника про відкладення розгляду справи фактично було задоволено, суд не перешкоджав ознайомленню з матеріалами справи, а стороні захисту було надано достатній проміжок часу для реалізації такого права від початку березня до 31 березня 2026 року.

Будь-які відомості про звернення ОСОБА_1 або його захисника до суду протягом цього часу з метою ознайомлення з матеріалами справи та про відмову суду у такому ознайомленні у матеріалах справи відсутні.

Доказів того, що суд першої інстанції створював стороні захисту будь-які перешкоди в ознайомленні з матеріалами провадження, апелянтом також не надано.

Фактично сторона захисту, заявивши відповідне клопотання та отримавши можливість для його реалізації, надалі не скористалася наданим їй процесуальним правом.

Така пасивна поведінка самої сторони захисту не може бути поставлена у провину суду та не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист.

Наведене також узгоджується з поведінкою сторони захисту вже під час апеляційного розгляду, коли суд неодноразово відкладав справу для забезпечення безпосередньої участі ОСОБА_1 та його захисника, однак вони повторно не скористалися наданою можливістю.

Отже, після скасування оскаржуваної постанови та повторного вирішення справи апеляційним судом із забезпеченням стороні захисту належної можливості реалізувати свої процесуальні права наведений довід у будь-якому разі втрачає самостійне правове значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга містить довід про те, що ОСОБА_1 07 січня 2026 року прибув до суду виключно для ознайомлення з матеріалами справи та не надавав суду пояснень по суті адміністративного правопорушення, як про це зазначено в оскаржуваній постанові.

Перевіряючи цей довід, апеляційний суд враховує, що технічна фіксація відповідного судового засідання не здійснювалася, а інші матеріали справи не дають можливості достовірно встановити повний зміст процесуальних дій та пояснень ОСОБА_1 у суді 07 січня 2026 року.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх даних ані для беззаперечного підтвердження, ані для спростування наведеного доводу апелянта.

За таких обставин, приймаючи нову постанову за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд не враховує як доказ винуватості усні пояснення ОСОБА_1 , які, згідно з оскаржуваною постановою, нібито були надані ним у судовому засіданні 07 січня 2026 року, та не бере їх до уваги при вирішенні питання про доведеності вини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, іншими документами, а також показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Щодо доводів апелянта про недопустимість використання протоколу як доказу вини

Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є належним джерелом доказів, який містить фактичні дані щодо обставин події, особи правопорушника та суті інкримінованого порушення. Сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи, а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Складання протоколу спрямоване на фіксацію обставин адміністративного правопорушення та не є вирішенням справи по суті. У даному випадку висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а на сукупності досліджених доказів, зокрема результатах огляду на стан алкогольного сп`яніння, письмових матеріалах справи та відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано обставини події, роз`яснення ОСОБА_1 його прав та надані ним пояснення щодо вживання алкогольного напою після дорожньо-транспортної пригоди.

Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534442 від 07 грудня 2025 року, складеним за ч. 4 ст. 130 КУпАП;

наявним в матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення, складеним у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою 07 грудня 2025 року;

рапортом працівника поліції;

направленням до закладу охорони здоров`я від 07 грудня 2025 року;

результатом тесту № 1496 «ALCOTEST 6820», відповідно до якого встановлено результат 2,04 проміле;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наявними в матеріалах справи;

відомостями з Національної автоматизованої інформаційної системи ГСЦ МВС України щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія;

відеозаписом обставин оформлення адміністративних матеріалів.

Під час дослідження відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовані фактичні обставини події та спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Із відеозапису вбачається роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, а також зафіксовані його пояснення щодо факту вживання алкогольного напою після дорожньо-транспортної пригоди та обставин, за яких він його вживав.

Таким чином, довід апеляційної скарги про отримання від ОСОБА_1 пояснень без роз`яснення його процесуальних прав спростовується безпосереднім змістом відеозапису.

Окремо апеляційний суд враховує, що постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року у справі № 214/12143/25 встановлено, що 07 грудня 2025 року о 21 год. 35 хв. по вул. Генерала Радієвського, 25Б у м. Кривому Розі ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом допустив наїзд на припаркований автомобіль «FORD ESCAPE», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За наявними в апеляційному суді відомостями зазначена постанова не оскаржувалася та на час апеляційного розгляду цієї справи набрала законної сили.

Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , після якої йому інкриміновано вживання алкогольного напою до проведення відповідного огляду, узгоджується з іншими матеріалами справи та підтверджується окремим судовим рішенням щодо події ДТП.

Згідно з п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки.

Частиною 4 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Оцінивши наведені докази як кожний окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення фактичних обставин справи.

Докази узгоджуються між собою щодо місця, часу, послідовності подій та поведінки ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого ними факту вживання останнім алкогольного напою після дорожньо-транспортної пригоди до проведення уповноваженою особою відповідного огляду.

На підставі безпосередньо досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 07 грудня 2025 року о 21 год. 35 хв. по вул. Генерала Радієвського, 25Б у м. Кривому Розі водій ОСОБА_1 вжив алкогольний напій - пиво після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. За результатом тесту № 1496 «ALCOTEST 6820» встановлено результат 2,04 проміле.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а підстави для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_1 та ступінь його вини.

Вчинене ОСОБА_1 правопорушення безпосередньо пов`язане з недотриманням установлених законодавством спеціальних обов`язків водія після дорожньо-транспортної пригоди. Заборона вживання алкоголю до проведення відповідного огляду спрямована на забезпечення можливості достовірного встановлення стану водія на момент події та недопущення спотворення результатів такого огляду.

За встановлених у справі обставин ОСОБА_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, вжив алкогольний напій до проведення уповноваженою особою медичного огляду, внаслідок чого встановлений законодавством порядок визначення стану водія після ДТП був порушений.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, що відповідає санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи встановлений законом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб та визначену Законом України «Про судовий збір» ставку судового збору, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Отже, апеляційна скарга захисника Чухонцевої Д.В. підлягає частковому задоволенню: оскаржувана постанова скасуванню через неповноту прийнятого у її резолютивній частині рішення, із прийняттям апеляційним судом нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та накладення передбаченого законом адміністративного стягнення.

Вимога апеляційної скарги про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення підтверджені сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Чухонцевої Д.В. задовольнити частково.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.4 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.4 ст.130 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя