Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №716/1968/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1968/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024262020003441 від 09.09.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого, особи з інвалідністю 3 групи, одруженому, не судимому, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч. ст.122 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2024, приблизно о 22 год. ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходились на території бару «BierPlatz», розташованого по вулиці Українській, 17 в селі Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, де перебував і раніше знайомий їм односелець ОСОБА_5 .. В цей час між особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_5 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, на що відреагував власник бару та попросив всіх учасників конфлікту вийти на вулицю. Перемістившись на вулицю навпроти Кадубовецької амбулаторії ЗПСМ, розташованої по вулиці Українській, 20 в селі Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, без попередньої змови із ОСОБА_3 наніс два удари дерев`яним брусом в область потиличної ділянки голови ОСОБА_5 від яких той впав на коліна, а ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, без попередньої змови з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наніс один удар ногою в область обличчя ОСОБА_5 , тим самим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: травматичної ампутації 11 зуба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, забою головного мозку легкого ступеня, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я, субарахноїдальних крововиливів лобних і скроневих обох гемісфер мозку, лінійних переломів кісток носа та виличного відростка ліворуч, переломів зі зміщенням латеральної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки обабіч, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня та призвели до тривалого розладу здоров`я.

Відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинене групою осіб без попередньої змови.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, пояснив, що з потерпілим раніше були знайомі, неприязних стосунків не мали.

08.09.2024, приблизно о 21 год. він разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийшли до бару BierPlatz» в селі Кадубівці. В цьому барі за сусіднім столиком знаходилася компанія молодих людей, в тому числі ОСОБА_5 , які святкували день народження сина ОСОБА_12 . ОСОБА_8 зробив зауваження ОСОБА_5 щодо негідного поводження деяких молодих осіб за їх столом із чоловіком старшого віку ОСОБА_13 , на що ОСОБА_5 відреагував агресивно, підійшов разом з сином ОСОБА_12 до їх столика та почали словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_5 взяв ОСОБА_8 за одяг, витягнув із-за столика та вивів з бару. Після того як всі вийшли на вулицю, між ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 почалася штовханина, а потім ОСОБА_5 , ОСОБА_12 стали наносити ОСОБА_8 удари. ОСОБА_3 хотів їх розборонити, однак ОСОБА_12 став наносити йому удари по голові та тулубу, від яких він впав на землю та дезорієнтувався. Потім він побачив, що ОСОБА_8 наніс удар дерев`яним брусом ОСОБА_5 в область голови, після чого ОСОБА_5 впав обличчям до землі. ОСОБА_3 піднявся з землі та наніс один удар ногою в область обличчя ОСОБА_5 . Додав, що він неодноразово намагався залагодити конфлікт з потерпілим, пропонував відшкодувати витрати на лікування та моральну шкоду в загальній сумі 5 тис. доларів США, однак ОСОБА_5 відмовився. Крім того, він пересилав потерпілому гроші на відшкодування шкоди поштовими переказами, які поверталися не отриманими. Шкодує про вчинене, вибачився перед потерпілим, оскільки не бажав настання таких наслідків.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом в ході судового розгляду на основі показань потерпілого, свідків, протоколів слідчих експериментів, висновків судових експертиз.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 08.09.2024 у його сина ОСОБА_12 був день народження, святкування якого відбувалося в кафе «BierPlatz», що в селі Кадубівці. В цьому ж кафе були ОСОБА_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які сиділи за сусіднім столиком. ОСОБА_8 не сподобалось як діти себе поводили, він почав робити зауваження, а потім підійшов до ОСОБА_14 зажав його в кут і став наносити удари, на що ОСОБА_5 піднявся та став відтягувати ОСОБА_8 від ОСОБА_15 цей час ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та наніс йому удар в область обличчя. На це відреагував володілець кафе та попросив всіх вийти на вулицю. На вулиці ОСОБА_5 стоячи навпроти став ОСОБА_3 став питати навіщо він його вдарив в кафе, після чого відчув удар по голові та впав на землю. Більше нічого не пам`ятає.

Аналогічні обставини зазначив потерпілий ОСОБА_5 в ході слідчого експерименту, проведеного за його участі 13.02.2025, викладеному у протоколі проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 08.09.2026 в кафе «BierPlatz», що в селі Кадубівці, відбувалось святкування його дня народження, на якому були присутні ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , сестра ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Пізніше приїхав тато – ОСОБА_5 .. За сусідній столик прибула компанія людей у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .. Останнім не подобалось як ми поводимось із ОСОБА_13 і ОСОБА_23 став виражатися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_14 , а потім підійшов до ОСОБА_14 і між ними почалася штовханина. ОСОБА_5 став відтягати ОСОБА_24 від ОСОБА_14 , а ОСОБА_3 в цей час наніс ОСОБА_5 удар в область обличчя в ділянці ока. Володілець кафе попросив усіх вийти на двір і обидві компанії вийшли на вулицю. ОСОБА_5 стояв поряд з ОСОБА_3 , а свідок заспокоював дівчат. В цей час свідок почув звуки ударів, побачив як ОСОБА_5 впав на землю, а від нього в бік ОСОБА_14 біг ОСОБА_8 з палкою в руках. Коли ОСОБА_5 вже лежав на землі, ОСОБА_3 підбіг до нього та вдарив ногою по голові в область обличчя. У ОСОБА_5 пішла кров з носа, вуха, було вибито зуб і свідок став надавати йому першу допомогу.

Аналогічні обставини свідок ОСОБА_12 зазначив в ході слідчого експерименту, проведеного за його участі 13.02.2025, викладеному у протоколі проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 08.09.2024 був гостем на святкуванні дня народження ОСОБА_12 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В цьому ж кафе знаходились ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Їм не сподобалось як свідок шуткував над ОСОБА_13 і ОСОБА_23 став звертатися до їх компанії нецензурною лайкою. Свідок підійшов до ОСОБА_25 , а він його дарив. ОСОБА_5 став питати ОСОБА_25 за що він вдарив свідка, на що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 в обличчя. Після цього всі вийшли на вулицю, де ОСОБА_25 вдарив ОСОБА_5 дерев`яною латою двічі по голові ззаду, від чого ОСОБА_5 почав падати, а потім вдарив нею і свідка. В той час, коли ОСОБА_5 впав на коліна, до нього підбіг ОСОБА_3 та вдарив його ногою по голові в область обличчя від чого ОСОБА_5 впав на землю. До свідка підбіг ОСОБА_26 , підняв його та відвів в сторону.

Аналогічні обставини свідок ОСОБА_21 зазначив в ході слідчого експерименту, проведеного за його участі 20.10.2025, викладеному у протоколі проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_26 , допитаний за клопотанням потерпілого, суду пояснив, що 08.09.2024 був на святкуванні дня народження ОСОБА_12 в кафе «BierPlatz» в селі Кадубівці, куди з часом прийшли ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які сіли за сусіднім столиком. ОСОБА_8 не сподобалось як гості, присутні на дні народження, спілкувалися з ОСОБА_13 , на що ОСОБА_16 відповів що спілкування іде в межах компаній гостей ОСОБА_12 , а не з компанією ОСОБА_8 .. Тоді ОСОБА_8 став виражатися в адресу ОСОБА_14 нецензурною лайкою, ОСОБА_16 підійшов до ОСОБА_24 , а той наніс йому удар. ОСОБА_5 став заступатися за ОСОБА_14 , на що ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_5 в область обличчя і всі вийшли на вулицю. На вулиці ОСОБА_5 став питати ОСОБА_3 навіщо той його вдарив у кафе, після чого ОСОБА_8 наніс ОСОБА_5 два удари дерев`яним брусом по голові, від яких той впав на землю, а ОСОБА_3 – удар ногою по голові в область обличчя.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що 08.09.2024 в кафе «BierPlatz» відбувалось святкування дня народження ОСОБА_12 , де був присутній і батько останнього ОСОБА_5 . Пізніше до кафе прийшла компанія, в якій були ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які сіли за сусіднім столиком. ОСОБА_8 став робити зауваження щодо поведінки за столом ОСОБА_12 , на що ОСОБА_5 просив його заспокоїтися. Тоді ОСОБА_8 підійшов до столика ОСОБА_12 та став пред`являти претензії ОСОБА_27 , хапати його, але їх розтягнули. В той час ОСОБА_3 , який підійшов разом з ОСОБА_8 , наніс удар ОСОБА_5 в область обличчя, на що власник кафе попросив вийти всіх на вулицю. Свідок вийшов на вулицю разом з усіма, намагався припинити конфлікт. Тоді ОСОБА_28 вдарив свідка по обличчю. ОСОБА_5 хотів заступитися та знов отримав удар від ОСОБА_3 в область обличчя. На якийсь час бійка припинилася. Після чого ОСОБА_5 стояв разом з ОСОБА_3 , а ОСОБА_8 вийшов ззаду та вдарив ОСОБА_5 дерев`яною латою по голові двічі, ОСОБА_5 став падати, після чого отримав ще один удар від ОСОБА_3 , а саме ногою в область обличчя. ОСОБА_5 впав без свідомості, на його обличчі та навколо нього була кров.

Аналогічні обставини зазначив свідок ОСОБА_19 в ході слідчого експерименту, проведеного за його участі 13.02.2025, викладеному у протоколі проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що була очевидцем конфлікту на святкуванні дня народження ОСОБА_12 08.09.2024. Показала, що конфлікт розпочався всередині бару «BierPlatz» між ОСОБА_23 та ОСОБА_30 з приводу того, що ОСОБА_16 нібито негідно поводив себе по відношенні до ОСОБА_13 .. В цей конфлікт втрутився ОСОБА_5 , всі вони стали штвохатися і в цей час ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_5 в плече. Коли на вказівку власника кафе всі перемістилися на вулицю там «сталася бійка». ОСОБА_8 наніс удари ОСОБА_5 по голові дерев`яним брусом, від яких той втратив свідомість і впав. Після цього, ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_5 та вдарив його ногою по голові у спосіб як б`ють по м`ячу. У ОСОБА_5 була кров на обличчі, також була кров на асфальті навколо ОСОБА_5 .. ОСОБА_12 підбіг до батька та став надавати йому допомогу.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 08.09.2024, приблизно о 22 год. він з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийшли в бар «BierPlatz», де знаходилась компанія хлопців в їх числі ОСОБА_12 та його батько ОСОБА_5 .. В тій компанії був і ОСОБА_13 , над яким хлопці глумились в непристойній манері, зокрема ОСОБА_16 ОСОБА_8 неодноразово робив зауваження хлопцям, але ті не реагували. Тоді ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_5 , щоб той вплинув на гостей свого сина, на що ОСОБА_5 відповів нецензурно, але суть була така, що якщо комусь щось не подобається, то може піти з бару. Тоді ОСОБА_16 підбіг до ОСОБА_8 , ОСОБА_8 заламав його, а ОСОБА_5 підійшов слідом та став витягувати ОСОБА_8 із-за столу за вуха, після чого всі вийшли на вулицю. На вулиці ОСОБА_5 та син ОСОБА_12 почали завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ОСОБА_3 розбороняв їх і вони стали наносити удари і ОСОБА_3 .. Всі інші хлопці розтягували цю бійку силою. В якийсь момент свідок побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі без свідомості як і ОСОБА_8 .. Як ОСОБА_8 та ОСОБА_3 били ОСОБА_31 свідок не бачив. Однак і у ОСОБА_3 , і в ОСОБА_8 , і в ОСОБА_5 були тілесні ушкодження. Стверджував, що в приміщенні бару ніхто нікому тілесних ушкоджень не спричиняв, в тому числі ОСОБА_3 не бив в область ока ОСОБА_5 , лише був випадок, що ОСОБА_5 тягнув ОСОБА_24 за вуха з-за столу.

Свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що є власником бару «BierPlatz», де 08.09.2024 святкував день народження син ОСОБА_5 – ОСОБА_12 .. Що він, як власник кафе, одночасно і працює барменом і касиром, може приносити їжу та напої, слідкує за порядком. Вийшовши на терасу він побачив що ОСОБА_5 підійшов за сусідній столик, де сиділи ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та став тягнути ОСОБА_8 за вуха з-за столу, на що свідок попросив всіх вийти з бару. В той час і ОСОБА_3 і ОСОБА_9 сиділи за столом. ОСОБА_5 ударів ніхто не наносив. Всі піднялися і стали виходити на вулицю, а свідок – прибирати. ОСОБА_8 з ОСОБА_5 йшли попереду, а ОСОБА_33 позаду і ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3 в обличчя, а той не зрозумів за що, і надалі бійка почалася на вулиці. Хто і кому наносив удари на вулиці свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_21 , яка є донькою ОСОБА_5 суду пояснила, що очевидцем конфлікту не була. Прийшла до амбулаторії, коли тато вже був без свідомості, повсюди була кров, від чого і вона втратила свідомість. Прийшла до тями коли приїхали швидка.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що був гостем на святкуванні дня народження ОСОБА_12 , однак потім пішов. Очевидцем події не був. Через деякий час повернувся та побачив біля амбулаторії близько 50 людей, однак нікого з компанії, яка була на святкуванні дня народження не бачив. Дочекався приїзду швидкої, яка забрала ОСОБА_5 та пішов.

09.09.2024 в період часу з 01:42 по 02:25 начальником відділення №1 (м. Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області проведено огляд місця події – ділянку дороги навпроти Кадубовецької амбулаторії ЗПСМ, розташованої по вулиці Українській, 20 в селі Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, в ході якої виявлено та вилучено: дерев`яну палицю, а також на асфальтобетонному покритті пішохідної доріжки сліди речовини бурого кольору та залишки марлі.

Вилучений в ході огляду місця події дерев`яний брусок визнаний речовим доказом, що підтверджується постановою про приєднання предмету до справи як речового доказу від 18.09.2024.

08.09.2024 ОСОБА_5 звернувся до органів Нацполіції з заявою про кримінальне правопорушення з завдання йому тілесних ушкоджень 08.09.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

Згідно з висновками судово-медичної експертизи №763 мд від 30.10.2025 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: садана голови, тулуба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; забій головного мозку легкого ступеня, закритий вивіхміжфалангового суглоба 1-го пальця лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; субарахноїдальні крововиливи лобних і скроневих обох гемісфер мозку, лінійні переломи кісток носа та виличного відростка ліворуч, переломи зі зміщенням латеральної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки обабіч, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я; вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих предметів в кількості не менше трьох.

Згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи №016 від 18.03.2025 не слід заперечувати можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 внаслідок нанесення ударів кулаками, ліктями, колінами чи ногами взутими у тверде взуття (п.3); неналежний опис тілесних ушкоджень в медичних документах не дозволяє відповісти на питання щодо можливості отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень від падіння та співударяння о тверді виступаючі предмети (п.6); локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 вказує на те, що його положення під час конфлікту неодноразово змінювалося по відношенню до нападника (п.10).

Згідно з висновками додаткової комісійної судово-медичної експертизи №088-Д від 27.10.2025, ушкодження лицевого скелета ( лінійні переломи кісток носа, виличного відростка ліворуч, а також латеральної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки обабіч) найімовірніше виникли внаслідок одноразової дії твердого тупого предмета, до якого можна віднести і ногу людини; заперечується виникнення вказаних тілесних ушкоджень від удару дерев`яним брусом розмірами 5х5х46 см, а також від падіння з положення стоячи на тверду поверхню з наступним співударянням із нею або виступаючими над її поверхнею предметами (п.4).

Досліджені в ході судового розгляду докази є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.122 КК України.

Інші докази сторонами кримінального провадження, потерпілим надані не були. При цьому суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань та виконання процесуальних обов`язків.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю та об`єктивно доведена «поза розумним сумнівом».

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.28 ч.1 ст.122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинене групою осіб без попередньої змови.

Водночас, потерпілий не погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_3 , вважаючи, що його дії правильно додатково кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України як хуліганство, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для спричинення тілесних ушкоджень.

Оцінюючи такі доводи потерпілого суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

В статті 6 § 3 (a), (b) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено про те, що кожен обвинувачений має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення, а також мати належний час і можливості для підготовки свого захисту (справи ЄСПЛ «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Маттоціа проти Італії»).

Самовільна зміна судом фактичних обставин на обтяжуючі або ширші за обсягом позбавляє сторону захисту можливості надати контрдокази на етапі судового слідства, що є істотним порушенням права на справедливий суд.

Тобто, особа не може ефективно захищатися від підозр або фактичних обставин, які не були офіційно сформульовані та висунуті прокурором в установленому законом порядку.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (ч.2 ст.337 КПК України).

З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Суд роз`яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. (ч.1, 2, 3 ст.338 КПК України).

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КРК України).

Враховуючи вищевикладене, а саме, що зміна/збільшення обсягу обвинувачення є виключною прерогативою прокурора, а обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст.296 КК України на стадії досудового розслідування не пред`являлось та прокурором в ході судового розгляду в порядку ст.338 КПК України не змінювалось, суд розглянув кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та не знайшов підстав для застосування вимог ч.3 ст.337 КПК України.

Такі дії суду узгоджуються з вищенаведеними положеннями КПК України, забезпечують право обвинуваченого на справедливий суд.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Так ОСОБА_3 вчинив нетяжкий злочин, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, одружений, в місці постійного проживання характеризується позитивно, працює, є особою з інвалідністю 3 групи, займається волонтерською діяльністю, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення дій, спрямованих на відшкодування шкоди потерпілому.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , визначені ст.67 КК України, - відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд, дійшов висновку що покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у виді обмеження волі.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обмежень, визначених ст.61 КК України, не застосування до ОСОБА_3 такого виду покарання судом не встановлено.

При цьому суд, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, його критичне ставлення до вчиненого злочину та щире бажання довести своє виправлення, про що також свідчить вчинення ОСОБА_3 дій спрямованих на відшкодування шкоди, що в своїй сукупності істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь небезпечності ОСОБА_3 для суспільства, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих, думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України і вважає, що це буде цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного.

Під час підготовчого провадження потерпілий ОСОБА_5 пред`явив цивільний позов про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням в розмірі 8 394,70 грн та 1 400 000,00 грн відповідно.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст.328 КПК України суд, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, потерпілим ОСОБА_5 надано аптечні чеки (деякі з них є не читабельні) про понесені витрати на лікування на загальну суму 8 394,70 грн.

Проте, потерпілим не було надано достатніх доказів спричинення йому матеріальної шкоди саме в зазначеному об`ємі та розмірі, бо ним не надано доказів що підтверджують витрати відповідно до призначеного лікування, а також що ці витрати понесені саме потерпілим.

Допитана на підтвердження позовних вимог свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що всього на лікування чоловіка було витрачено близько 50 тис. грн, однак чеки не зберіглися.

Такі показання свідка не є допустимими доказами для даного виду доказування, адже витрати матеріального характеру не можуть підтверджуватися показаннями свідків, а підтверджуються первинним бухгалтерськими документами: квитанції, касові ордери, банківська виписка, видаткова накладна тощо.

Водночас, ч.1 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Під час кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав матеріальну шкоду потерпілого на загальну суму 4200,00 грн, про що свідчить квитанція про поштовий переказ від 08.01.2026.

У суду також не виникає сумнівів в тому, що потерпілий поніс витрати на лікування внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення.

За вищевикладених обставин, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 4200,00 грн, оскільки саме в цій сумі цивільний відповідач ОСОБА_3 визнав розмір матеріальної шкоди.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди суд виходить з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_5 після нанесення йому тілесних ушкоджень перебував на лікуванні, а згодом на реабілітації, що підтверджується виписками з історії хвороби від 23.09.2024, 18.11.2024, 17.02.2025, 05.11.2025, отримував інвалідність третьою групи до 29.05.2026.

Вказує, що з часу спричинення тілесних ушкоджень він має проблеми зі здоров`ям (постійні головні болі) погіршився його психологічний стан (життя сповнене переважно негативними емоціями), позбавлений можливості повноцінно працювати, вести звичний спосіб життя. До того ж вимушений відвідувати правоохоронні та судові органи для захисту своїх порушених прав.

Додав, що дійсно ОСОБА_3 пропонував йому на відшкодування шкоди в розмірі 5 тис. доларів США, але він відмовився, оцінюючи спричинену шкоду у 20 тис. доларів США та бажаючи отримати всю суму одразу. Також, пояснив, що на його ім`я приходив поштою грошовий переказ, але він його не отримував, оскільки не знав походження цих коштів.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить квитанція про поштовий переказ від 15.01.2026.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

При визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, у якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Крім того, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, враховує моральні страждання потерпілого, що мали місце через заподіяні йому тілесні ушкодження, враховуючи обґрунтування, які викладені у цивільному позові та їх доповнення під час судового розгляду, перенесені потерпілим негативні наслідки, що настали у зв`язку із його лікуванням та порушенням звичного життя.

Відтак, враховуючи характер вчиненого злочину, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, який пройшов тривалий час лікування після отриманих тілесних ушкоджень і до теперішнього часу не відновив свій стан здоров`я, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, оскільки такий розмір шкоди, на переконання суду, відповідатиме засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, відповідатиме глибині моральних саджань потерпілого.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд виходить з положень ст.ст.118, 120, 124, 126 КПК України та враховує, що процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів тощо. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача несе відповідно потерпілий, цивільний позивач. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Разом з тим, потерпілий заявив про витрати на правову допомогу в розмірі 44 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат потерпілий надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2025 з адвокатом ОСОБА_6 , акт прийому-передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2025.

Згідно з п.3 ч. 1 ст.91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Про це зазначено у Постанові ВС від 19 серпня 2024 року у справі №521/3869/22.

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, привизначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріюрозумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, а також підтвердження надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо), особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 було укладено договір про надання правничої допомоги.

Упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого: знайомився з кримінальним провадженням, складав процесуальні документи, брав участь в судових засіданнях тощо.

Однак доказів реальності понесення витрат на правову допомогу потерпілий не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з засудженого на користь потерпілого витрат на правову допомогу, оскільки належних доказів щодо оплати таких послуг до суду не подано.

Сам по собі договір про надання правничої допомоги та акт наданих послуг, за відсутності чеків/квитанцій про оплату, платіжних доручень з відміткою банку або інших банківських документів, відомостей з касової книги, не підтверджує понесення витрат.

Вирішуючи питання про долю речових доказів – дерев`яного бруска, суд виходить з того, що кримінальне провадження відносно іншого співучасника наразі перебуває в окремому провадженні, воно не завершено і речові докази можуть бути предметом дослідження, а тому вирішення долі речових доказів є передчасним з огляду на змагальність сторін кримінального провадження, рівність прав на подання доказів.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи до ОСОБА_3 не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання за ч.1 ст.28 ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду спричинену кримінальним правопорушенням в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч гривень), а всього 54200 (п`ятдесят чотири тисячі двісті гривень.

В решті позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням – відмовити.

Речові докази: дерев`яний брус, який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області – залишити в місці зберігання.

У стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 процесуальних витрат у вигляді витрат на правову допомогу відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня проголошення.

Копія вироку вручається прокурору, обвинуваченому негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1