Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №715/3252/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3252/25

Провадження № 1-кп/715/74/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025262020002056 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця по національності, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_2 , українця по національності, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У період часу з 12 травня 2025 року по 31 травня 2025 року невстановлена особа, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, підшукали трьох осіб призовного віку з числа громадян України, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_5 та обумовила оплату за надання вказаних незаконних послуг у сумі 4000 доларів США з кожного.

31 травня 2025 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказівкою невстановленої особи потягом прибули до м. Снятин Івано-Франківської області, де неподалік залізничного вокзалу їх зустрів ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами та ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотивів, у автомобілі типу «мінівен» білого кольору із невстановленими номерними знаками та маркою надав вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передати йому по 200 доларів США з кожного, що останні і зробили. При цьому ОСОБА_7 , сприяючи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у незаконному переправленні через державний кордон України, надав останнім інструкції щодо їх подальших дій, спрямованих на незаконний перетин ним державного кордону України.

Після цього ОСОБА_7 , керуючи вищевказаним автомобілем типу «мінівен» білого кольору, доставив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із м. Снятин Івано-Франківської області до м. Чернівців та поселив їх у квартирі за адресою АДРЕСА_6 . У зазначеній квартирі вони повинні були чекати подальших вказівок щодо координування їхніх дій з метою незаконного перетину державного кордону України.

01 червня 2025 року, виконуючи вказівки невстановленої особи, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 передали ОСОБА_9 грошові кошти в сумі по 4000 доларів США з кожного. У подальшому ОСОБА_9 передав невстановленій на даний час особі грошові кошти в загальній сумі 12 000 доларів США (по 4000 доларів з кожного) як оплату за сприяння у незаконну переправленні їх через державний кордон України.

02 червня 2025 року після обіду ОСОБА_7 на невстановленому автомобілі прибув квартири за вищевказаною адресою у м. Чернівці, надав вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сісти у автомобіль. Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_7 передав кожному з них рукавиці для подолання огороджувального паркану на лінії державного кордону України, а також надав вказівку лягти в салоні автомобіля з метою унеможливлення їх виявлення працівниками правоохоронних органів та прикордонного контролю.

Під час слідування в напрямку м. Сторожинець громадянин ОСОБА_7 зупинив авто на узбіччі населеного пункту Стара Жадова Чернівецького району де на них вже очікував автомобіль марки «Land Rover», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_6 , у який за вказівкою ОСОБА_7 пересіли ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Під час руху ОСОБА_6 здійснив телефонну розмову з невстановленою особою щодо координації дій з приводу незаконного переправлення останніх через державний кордон України. Після цієї розмови ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що їх переправлення відкладається і, діючи відповідно до раніше узгодженого плану, доставив зазначених осіб до свого житлового будинку по АДРЕСА_1 , де вони і поселилися.

Наступного дня, 03 червня 2025 року, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, надав вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сісти до автомобіля марки «Land Rover», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого доставив їх до зупинки громадського транспорту в с. Стара Жадова Чернівецького району, де наказав пересісти до автомобіля марки «Citroen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Під час руху в напрямку с. Багринівка Чернівецького району, ОСОБА_7 , сприяючи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у незаконному переправленні через державний кордон України, надав останнім інструкції щодо їх подальших дій, спрямованих на незаконний перетин ним державного кордону України, а саме пригинатися, поводити себе тихо, не привертати уваги, що свідчить про прихований та незаконний характер поїздки. Згодом ОСОБА_7 зателефонували, після чого він повідомив пасажирам, що цього дня переправлення знову не відбудеться. У подальшому ОСОБА_7 повернув осіб на ту ж зупинку громадського транспорту в с. Стара Жадова Чернівецького району, де їх підібрав ОСОБА_6 на тому ж транспортному засобі марки «Land Rover», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та відвіз назад до будинку, де вони за його вказівкою повинні були чекати подальших інструкцій щодо незаконного перетину державного кордону.

04 червня 2025 року близько 16:00 ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, на невстановленому автомобілі доставив ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на зупинку громадського транспорту в населеному пункті Стара Жадова Чернівецького району, де вони пересіли до автомобіля марки «Citroen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Під час руху до с. Багринівка Чернівецького району ОСОБА_7 надав вказівку пасажирам вийти з автомобіля та заховатися в лісосмузі до 22:00 год.

Близько 22:00 год. ОСОБА_7 повернувся на вказане місце, надав вказівку їм сісти в автомобіль, однак через декілька хвилин руху зупинився, повідомивши, що попереду знаходиться якийсь автомобіль, після чого знову надав вказівку вийти з транспортного засобу й перечекати, доки він перевірить ситуацію. Після цього ОСОБА_7 знову підібрав ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та продовжив рух у напрямку державного кордону. В с. Багринівка ОСОБА_7 зупинив автомобіль та надав вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 швидко залишити транспортний засіб і бігти в напрямку державного кордону України, орієнтуючи їх на визначений ним маршрут руху до кордону, з метою його незаконного перетину поза встановленими пунктами пропуску.

В подальшому ОСОБА_8 і ОСОБА_9 подолали загороджувальний паркан, що встановлений вздовж лінії розмежування державного кордону України і здійснили незаконне переправлення через державний кордон України, а ОСОБА_10 був затриманий працівниками прикордонного наряду НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив суду, що події, викладені в обвинувальному акті, за його участі не відбувалися, до вказаних подій він не причетний, громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йому не відомі. Докази, зібрані органом досудового розслідування, жодним чином не свідчать про його вину. Просив суд ухвалити виправдувальний вирок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину також не визнав та пояснив суду, що події, викладені в обвинувальному акті, за його участі не відбувалися, до вказаних подій він не причетний, громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йому не відомі. Крім того, зазначив, що в його власності знаходиться автомобіль «Land Rover Freelander», а не «Range Rover», як це на відеозаписі зазначає свідок ОСОБА_11 . Просив суд ухвалити виправдувальний вирок.

Не зважаючи на не визнання вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх вина в інкримінованих їм діяннях підтверджується дослідженими судом доказами по справі.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона співпрацює з ОСОБА_7 , він поставляє їй ґрунт. 04 червня 2025 року він власним автомобілем з причепом привіз їй ґрунт близько 19 год. в с. Панка Сторожинецького району Чернівецької області та перебував поруч з нею близько 30-40 хв.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав, що він мав борг з товаришем перед ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_7 займається продажом гумусу для сільськогосподарських потреб. Вони купили в ОСОБА_7 гумус та мали за нього розрахуватися після продажу зерна. 04 червня 2025 року близько 18 год. ОСОБА_7 заїхав до нього в с. Панка Сторожинецького району Чернівецької області, де він віддав ОСОБА_7 частину боргу в сумі 20 000 тисяч, після чого записав це в записник.

Крім показів обвинувачених та свідків судом було досліджено також інші докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025262020002056 від 06 червня 2025 року, з якого вбачається, що 06 червня 2025 року через секретаріат надійшли матеріали від НОМЕР_3 прикордонного загону про те, що о 23 год. 00 хв. 04 червня 2025 року на напрямку 824 п/зн в межах населеного пункту с. Багринівка, на відстані 20 м. до ДК при спробі подолання загороджувального паркану затримано 1-го громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_5 , який за сприяння невстановлених осіб намагався незаконно перетнути державний кордон за грошову винагороду (а.с. 1);

- повідомлення прикордонного загону про виявлення кримінального правопорушення від 06 червня 2025 року №05/3/383-25, згідно якого в ході проведення заходів з протидії незаконному переправленню осіб через державний кордон з України до Республіки Румунія співробітниками прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону отримано достовірні дані про те, що невстановлені на даний момент особи здійснюють незаконне переправлення громадян України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, які підпадають під ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період дії правового режиму «воєнний стан» через державний кордон України за грошову винагороду шляхом організації зазначеної вище протиправної діяльності, а також забезпечення її необхідними для цього засобами, відповідають за доставку осіб призивного віку до прикордоння з метою їх подальшого незаконно переправлення через державний кордон з території України до Республіки Румунія. Так, 04.06.2025 року о 23:00 військовослужбовцем прикордонного наряду «Оператор спеціальних технічних засобів» було помічено рух 3-х осіб в бік державного кордону. У зв`язку з цим о 23:05 військовослужбовцями відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » спільно з співробітниками прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Черепківці) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону на напрямку 824 прикордонного знаку на відстані 20 м до державного кордону України було виявлено та затримано особу призивного віку, громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та ще 2 особи призивного віку незаконно перетнули державний кордон України та вдались до втечі. В ході проведення первинного опитування із затриманою особою останній зізнався, що мав на меті незаконно перетнути державний кордон України та надав за це грошову винагороду в розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США невстановленим особам (а.с. 7-9);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 червня 2025 року, під час якого ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_7 , як на особу, яка забрала його та інших осіб з м. Снятин до м. Чернівці, отримавши за дану послугу по 200 доларів з кожного. В подальшому ця особа надала вказівку обійти блокпост, доставила їх до с. Багринівка, вказавши їм бігти в напрямку державного кордону з метою незаконного перетину (а.с. 15-18);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 червня 2025 року, під час якого ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_6 , як на особу, яка діяла відповідно до розробленого плану з іншою особою на ім`я ОСОБА_14 , надавав житло особам, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску (а.с. 19-21);

- DVD диск, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_10 від 09 червня 2025 року, проведений в порядку ст.225 КПК України, під час якого останній пояснив, що він вирішив перетнути державний кордон через сімейні обставини, був мешканцем м. Маріуполя і частина його сім`ї на даний час знаходиться в Німеччині, в нього немає більше родичів в Україні, тому він хотів возз`єднатися із своєю сім`єю. На даний час він проживає в м. Львів, до нього в гості прийшов приятель ОСОБА_15 та розповів, що він та ще один його друг будуть намагатися перетнути державний кордон та запропонував йому також піти з ними. ОСОБА_16 пояснював, що потрібно буде перетнути перешкоду у вигляді плоту (сітки) для перетину державного кордону. Також вказував, що цю інформацію знайшов його друг ОСОБА_17 в месенджері «Телеграм». Через два тижні, 31 травня 2025 року він, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 приїхали з м. Львів в м. Снятин потягом. В м. Снятин ОСОБА_17 провів їх до авто білого кольору, мінівен, в якому сидів лисий чоловік низького росту, який сказав їм, що за двісті доларів з кожного довезе їх до м. Чернівці, на що вони погодились та передали вказану суму цьому чоловіку. По дорозі він висадив їх біля якоїсь кінцевої зупинки автобуса та сказав їм, що тут є кладка, яка проходить через потічок, він від`їде та через хвилин 15-20 забере їх з іншої сторони. Вони перейшли, сіли в автомобіль та цей чоловік довіз їх в м. Чернівці. ОСОБА_17 вказав низькому лисому чоловіку, куди саме їх довести в м. Чернівці. В м. Чернівці вони орендували квартиру по АДРЕСА_7 , за допомогою застосунку «Букінг». Друзі йому пояснювали, що їх довезуть до кордону і там потрібно буде перебігти. 01 червня 2025 року вони перебували в квартирі, ввечері ОСОБА_17 підійшов до нього і сказав, що він повинен йому дати 4 000 тисячі доларів, які він дасть потрібній людині за перетин кордону. ОСОБА_17 вийшов з квартири з грошима та повернувся близько через 10 хв. та сказав, що передав гроші. 02 червня 2025 року, близько 17 год. ОСОБА_17 сказав, що потрібно виходити з квартири, брати з собою мінімум речей. До квартири під`їхало біле авто, за кермом якого був той самий лисий, низький чоловік, який сказав, що на задньому сидінні лежать будівельні рукавиці і їм потрібно буде казати, що вони їдуть на будівництво. В машині були задні сидіння, однак не було середніх сидінь, водій сказав їм лягти на підлогу, щоб їх не бачили. Вони виїхали з Чернівців і рухалися приблизно одну годину. Після цього вони під`їхали до перехрестя, на якому був припаркований автомобіль марки «Range Rover», червоного кольору, в якому сидів високий чоловік з чорним волоссям та родимкою на щоці (як потім з`ясувалося, його звати ОСОБА_19 ), який сказав їм сісти в його автомобіль. Вони їхали на цьому авто близько 3 год., проїхали такі населені пукти Панка , Сторожинець , Стара Жадова та Нова Жадова . Після цього вони з`їхали з асфальтованої дороги, чоловік залишив їх в машині і пішов розмовляти по телефону. Повернувшись в машину, він сказав, що вони розвертаються та їдуть назад, однак не в м. Чернівці, а в с. Вали, де поселив їх в будинку, в якому вони знаходилися добу. 03 червня 2025 року ввечері він сказав, що їм потрібно збиратися, посадив їх в автомобіль марки «Range Rover», червоного кольору, довіз їх до траси, зупинився біля бетонної зупинки, стояло авто в кузові універсал, чорного кольору, за кермом якого сидів лисий, низький чоловік, який раніше забирав їх з м. Снятин та віз в м. Чернівці. Як він потім дізнався, цього лисого низького чоловіка звати ОСОБА_24 . ОСОБА_24 сказав, що вони зараз поїдуть, їм потрібно поводити себе тихо. Він довіз їх до певного місця, йому здається, що це було кільце перед селищем Глибока, однак там він розвернувся і сказав, що сьогодні нічого не буде і відвіз їх назад до зупинки, де раніше цього дня вони сіли до нього в машину. На цій зупинці їх зустрів ОСОБА_19 на автомобілі марки «Range Rover», червоного кольору та відвіз їх назад в будинок в с. Вали. 04 червня 2025 року після обіду, близько 16 год., ОСОБА_19 приїхав на іншому авто срібного кольору, на якій знову привіз їх до зупинки на трасі, де на них знову чекав ОСОБА_24 на чорному авто. Вони сіли в чорну машину та поїхали. ОСОБА_24 по дорозі їм казав, щоб вони пам`ятали, що він таксист та везе їх в с. Багринівку до Нової Пошти та сказав, що потрібно буде перечекати перед тим, як він їх туди завезе. Він їх довіз до посадки перед Багринівкою , сказав їм вийти та чекати на нього в посадці, вони чекали там до 22 год. Коли за ними повернувся ОСОБА_24 , він посигналив, вони вийшли з посадки та сіли в авто. Він віз їх близько 5-6 хв, після чого сказав вибігати їм з авто і заховатися, бо попереду стояло якесь авто, а він перевірить і під`їде знову. Вони заховалися в кущах, ОСОБА_24 поїхав, після чого повернувся, посигналив, вони сіли до нього в авто і він повіз їх до відділення Нової Пошти в с. Багринівка. Він запитав ОСОБА_26 , куди бігти, той не відповів, ОСОБА_17 сказав, що потрібно бігти прямо. ОСОБА_24 після цього розвернувся та швидко поїхав від них. Вони побігли, бігли повз садок, Укрпошту, вибігли на поле і бігли по полю, він попав в рів, в якому була вода, поки він вибрався з того рову, побачив, що інші двоє хлопців вже перетнули сітку через кордон, а він залишився на цій стороні і його затримали працівники прикордонної служби. Він думає, що йому дали будівельні рукавиці для подолання сітки. Також зазначив, що ОСОБА_19 не брав від них жодних коштів, ні за проживання, ні за їжу, ні за те, що возив (а.с.27);

- протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 від 09 червня 2025 року, під час якого ОСОБА_10 вказав квартиру за адресою АДРЕСА_6 , у якій він тимчасово проживав разом із своїми знайомими ОСОБА_17 та ОСОБА_16 . За його словами, вони у трьох мали намір незаконно перетнути державний кордон України. Також ОСОБА_10 вказав місце, де 02 червня 2025 року був припаркований транспортний засіб білого кольору, мінівен, за кермом якого перебував невідома особа чоловічої статті, що представилася як « ОСОБА_24 ». ОСОБА_10 вказав, що він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_16 сіли до вказаного автомобіля та вирушили у напрямку державного кордону з Румунією з метою його незаконного перетину. В подальшому ОСОБА_10 вказав узбіччя дороги на напрямку Чернівці-Сторожинець, де разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_16 за вказівкою особи на ім`я « ОСОБА_24 » пересів у темно-червоний «Range Rover» під керуванням особи на ім`я « ОСОБА_19 », після чого вони вирушили в напрямку м. Сторожинець. В подальшому ОСОБА_10 вказав будинок, куди їх привіз « ОСОБА_19 » і де вони переховувалися, оскільки за словами « ОСОБА_19 » переправлення через державний кордон того дня не відбудеться. 04 червня 2025 року « ОСОБА_19 » приїхав на сірому універсалі і повіз їх до зупинки в с. Вали Вижницького району Чернівецької області. ОСОБА_10 вказав дану зупинку, де вони сіли в чорний універсал під керуванням особи на ім`я « ОСОБА_24 » і вирушили до державного кордону з Румунією з метою його незаконного перетину. Дальше ОСОБА_10 вказав місце в с. Багринівка, де вони зупинилися, вийшли з авто і почали бігти в напрямку державного кордону України, після чого його знайомим на ім`я ОСОБА_17 та ОСОБА_16 вдалося перелізти загороджувальний паркан та перетнути державний кордон України, а його затримали працівники прикордонної служби України (а.с. 31-38);

- реєстраційна картка транспортного засобу, з якої вбачається, що транспортний засіб марки «Land Rover Freelander», державний номерний знак « НОМЕР_1 », червоного кольору, належить ОСОБА_6 (а.с. 52);

- фототаблиці, на яких зафіксовано:

о 22 годині 12 хвилин 02 червня 2025 року транспортний засіб марки «Land Rover Freelander», державний номерний знак « НОМЕР_1 » слідує до населеного пункту Черепківці;

о 16 годині 41 хвилині 04 червня 2025 року транспортний засіб марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », слідує з населеного пункту Слобідка до населеного пункту Черепківці;

о 22 годині 28 хвилин 04 червня 2025 року транспортний засіб марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », слідує з населеного пункту Черепківці до населеного пункту Багринівка;

о 22 годині 28 хвилин 04 червня 2025 року транспортний засіб марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », рухається через населений пункт Багринівка;

о 22 годині 32 хвилин 04 червня 2025 року транспортний засіб марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », прибув до населеного пункту Багринівка;

о 22 годині 43 хвилин 04 червня 2025 року троє осіб в населеному пункті Багринівка слідують в пішому порядку в бік державного кордону України;

о 22 годині 50 хвилин 04 червня 2025 року транспортний засіб марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », рухається в бік населеного пункту Слобідка (а.с. 59-62);

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №003648 від 04 червня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 04 червня 2025 року о 23 годині 05 хвилин вчинив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Румунію поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон України на напрямку 824 прикордонного знаку на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ділянка відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_8 », був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з офіцерами ПОРВ (з м.д. АДРЕСА_1 ) під час руху в сторону кордону на відстані 20 метрів до лінії державного кордону, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП (а.с. 64);

- протокол обшуку від 12 серпня 2025 року, в якому зафіксовано проведення обшуку транспортного засобу марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під час якого в салоні автомобіля було знайдено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung A35 5G», ІМЕІ1: НОМЕР_4 з номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з номером телефону НОМЕР_7 , який був поміщений в сейф-пакет PSP2103975 (а.с.79-81);

- протоколом огляду речей та предметів від 20 серпня 2025 року, в якому зафіксовано огляд сейф-пакета з номером PSP2103975 із речами які були вилученні під час обшуку та які належать громадянину ОСОБА_7 . У результаті огляду вказаного сейф-пакета встановлено, що в ньому знаходиться мобільний телефон марки «Galaxy АЗ5», синього кольору, розміщений у чорному шкіряному чохлі.

• ІМЕІ 1: НОМЕР_4

• ІМЕІ 2: НОМЕР_6

У слоті для SIM-картки встановлено SIM-картку мобільного оператора «Водафон», номер НОМЕР_5 та SIM-картку мобільного оператора «Київстар», номер НОМЕР_7 . У ході візуального та технічного огляду зазначеного мобільного телефону, а також встановлених у них програмних додатків, було здійснено перегляд таких розділів:

- журналів дзвінків;

- списку контактів;

- повідомлень (SMS, месенджери);

- мультимедійних файлів (фото, відео);

- галереї зображень;

- встановлених мобільних додатків (зокрема Viber, Telegram, WhatsApp, тощо).

У додатку Viber, що встановлений на пристрої, виявлено порожню переписку з абонентом на ім`я « ОСОБА_27 », зареєстрованим за номером НОМЕР_8 . Повідомлення у вказаній переписці відсутні, однак зафіксовано здійснення вхідного дзвінка від даного абонента 21.07.2025 року. У додатку WhatsApp виявлено порожню переписку з абонентом на ім`я « ОСОБА_28 », зареєстрованим за номером НОМЕР_9 . Повідомлення у переписці відсутні, проте зафіксовані вхідні дзвінки від даного абонента 03.06.2025 року о 14:30, 14:37, 23:19; 04.06.2025 року о 16:39, 17:17, 18:50, 22:59 та 23:00; 07.06.2025 року о 09:02 та 10:15.

У журналі вхідних, вихідних та пропущених дзвінків виявлено контакти:

• « ОСОБА_27 » ( НОМЕР_8 ) - телефонні дзвінки від 01.07.2025, 03.07.2025, 06.07.2025, 07.07.2025, 08.07.2025, 21.07.2025, 22.07.2025, 23.07.2025, 24.07.2025, 03.08.2025, 04.08.2025, 08.08.2025 та 09.08.2025.

• « ОСОБА_28 » ( НОМЕР_9 ) - телефонні дзвінки зафіксовані 26.05.2025 (двічі), 31.05.2025, 01.06.2025, 03.06.2025, 04.06.2025 та 07.06.2025.

У додатку Facebook виявлено переписку з користувачем ОСОБА_29 , що тривала у період з 17.12.2023 року по 09.07.2025 року (а.с. 82-87);

- протокол обшуку від 12 серпня 2025 року, в якому зафіксовано проведення обшуку транспортного засобу марки «Land Rover Freekander», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який припаркований на території житлового будинку за адресою вул. Центральна,, с. Вали Вижницького району Чернівецької області. Під час обшуку ОСОБА_6 добровільно видав свій мобільний телефон марки «Samsung A12», ІМЕІ1: НОМЕР_10 з номером телефону НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 (а.с.119-120);

- додатком до протоколу обшуку 12 серпня 2025 року, предметом огляду якого є мобільний телефон марки «Samsung A12», чорного кольору, у силіконовому захисному чохлі. У мобільному телефоні наявна SIM-картка ПАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_12 , ІМЕІ1: НОМЕР_10 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 . Виявлено наявність контактів і дзвінків, серед яких зафіксовані дзвінки з абонентом, збереженим під іменем « ОСОБА_7 », абонентський номер НОМЕР_13 (а.с. 121-127).

Суд, заслухавши пояснення обвинувачених, свідків, дослідивши письмові та речові докази, надані прокурором, які були зібрані під час досудового розслідування, приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 є склад злочину, передбачений ч. 2 ч. 332 КК України, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України та сприяння вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, а в діях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України та сприяння вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Надаючи оцінку показам обвинувачених в частині не визнання ними вини та непричетності їх до незаконного переправлення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд критично оцінює такі покази та вважає їх обраною лінією захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, зазначені вище показання обвинувачених повністю спростовуються чіткими, послідовними, деталізованими та співвідносними з іншими доказами показами свідка ОСОБА_10 щодо ролі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їх активної поведінки у вигляді сприянню незаконному переправленні його та ще двох осіб через державний кордон України, яке завершилось для цих двох осіб незаконним перетинанням кордону, а для самого ОСОБА_10 затриманням під час спроби перетинання. Всі троє осіб діяли відповідно до вказівок ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , використовували для протиправних дій транспортні засоби останніх, якими ті ж і керували, а також житло ОСОБА_6 в якості тимчасового прихистку. При цьому суд бере до уваги, що такі покази свідка ОСОБА_10 були отримані в передбаченому ст. 225 КПК України порядку, ухвала слідчого судді про допит свідка мотивована належним чином, зазначена слідча дія була необхідною і виправданою під час здійснення досудового розслідування та судом під час розгляду справи по суті були вжиті та вичерпані всі можливі заходи для безпосереднього заслуховування показань свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні. Так, суд неодноразово оголошував привід останнього в судове засідання, який не був виконаний через відсутність свідка за місцем проживання, а також в судовому засіданні 21.08.2026 року судом було вжито заходів щодо допиту вказаного свідка із застосуванням ВКЗ, проте останній в телефонному режимі в присутності сторін кримінального провадження повідомив, що він перебуває зараз в Німеччині та не бажає давати покази суду, оскільки всі вичерпні покази вже надавав на досудовому розслідуванні. Поряд з цим, суд вважає за необхідне підкреслити, що будь-які сумніви щодо достовірності показів свідка, отриманих в порядку ст. 225 КПК України, відсутні, які і не встановлено факти, які б свідчили про застосування фізичного чи психологічного примусу до свідка при виконанні положень зазначеної статті КПК. Більш того, такі покази в повному обсязі є співставними з обставинами, встановленими в ході проведення інших слідчих дій з цим свідком, зокрема під час пред`явлення особи до впізнання за фотознімками та слідчого експерименту, а також в повному обсязі відповідають в частині часу та маршруту руху даним щодо пересування транспортних засобів «Land Rover Freelander», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », 04.06.2025 року, які перебувають відповідно у власності ОСОБА_6 та користуванні ОСОБА_7 , що були зафіксовано камерами відеоспостереження.

Щодо посилань сторони захисту в своїх клопотаннях на недопустимість інших доказів, зокрема протоколів ряду проведених слідчих дій в даному кримінальному провадженні, то такі клопотання не містять належного обґрунтування, яке б могло викликати в суду сумніви щодо допустимості цих доказів, а лише містять інтерпретацію сторони захисту власної оцінки цих доказів на предмет належності та допустимості.

Зазначене в своїй сукупності та системному аналізі разом з іншими дослідженими доказами свідчить про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого диспозиціями статті 332 КК України поза розумним сумнівом. При цьому суд вважає доведеним в ході судового розгляду корисливий мотив в діях ОСОБА_7 та не доведеним його в діях ОСОБА_6 з огляду на таке.

Так, стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Обов`язок доказування, у тому числі винуватості особи, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

З наданих стороною обвинувачення доказів суд не вбачає належних та достатніх доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_6 злочинної діяльності з корисливих мотивів, оскільки відповідно до показів ОСОБА_10 , а також даних, здобутих в ході пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, саме ОСОБА_7 отримав від нього та інших свідків по 200 доларів США під час перевезення з м. Снятин до м. Чернівців. При цьому доказів того, що корисливий мотив у вигляді одержання вигоди, в тому числі грошової, був частиною умислу і ОСОБА_6 поряд з ОСОБА_7 чи іншими невстановленими особами, органом досудового розслідування здобуто не було та суду не надано.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч.2 ст. 93 КПК України).

За таких обставин суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ґрунтується на припущеннях, жодних належних і допустимих доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_6 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України та сприянні вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, саме за кваліфікуючою ознакою - з корисливих мотивів, суду не надано. Тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 332 КК України на ч.2 ст. 332 КК України.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, охоронювані законом відносини, на які посягає вчинене протиправне діяння, зокрема недоторканість державного кордону в умовах воєнного стану, не визнання вини обвинуваченими, а також дані про особи обвинувачених і обставини, що пом`якшують покарання.

Враховуючи норму ст.12 КК України, злочини, передбачені ч.2 і ч.3 ст. 332 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , є те, що останній є інвалідом 3 групи, доглядає за людиною похилого віку - ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , займається волонтерською діяльністю.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , є те, що останній є особою похилого віку та інвалідом 3 групи.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Санкцією частини 2 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Беручи до уваги обставини справи, які визнані судом такими що пом`якшують індивідуальне покарання кожному з обвинувачених, також особи обвинувачених, які мають постійне місце проживання, позитивно характеризуються по місцю проживання, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебувають, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому ОСОБА_6 мінімального покарання в межах санкції ч.2 ст.332 КК України та обвинуваченому ОСОБА_7 мінімального покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України є недоцільним, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає за необхідне застосувати щодо кожного з них положення ч.1 ст.69 КК України і призначити їм основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Призначення обвинуваченому ОСОБА_6 основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України та обвинуваченому ОСОБА_7 основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, із застосуванням положення ст. 69 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

При цьому суд також вважає за необхідне зазначити, що обвинуваченими вчинено злочини, які відносяться до категорії тяжких злочинів і спрямовані вони були проти недоторканості державних кордонів України під час дії воєнного стану, а також, крім іншого, полягали у сприянні особам в ухиленні від мобілізації, а у випадку ОСОБА_7 метою злочинної діяльності було також особисте збагачення, тобто корисливий мотив, що в сукупності доводить підвищену суспільну небезпечність як самих злочинів, так і осіб обвинувачених. Більш того, за результатами протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 двоє з трьох осіб, незаконне переправлення яких через державний кордон України здійснювали обвинувачені, незаконно перетнули кордон. З огляду на викладене, призначення покарання із застосування ст. 75 КК України суд вважає неспівмірним з характером злочинної діяльності обвинувачених.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 і ч. 3 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд враховує те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023 року, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність. Тому обвинуваченим слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов`язаною з наданням логістичних послуг.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий корисливий злочин, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна, за винятком житла, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Призначення вказаних покарань буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченим, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

При цьому суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно використовувалось як засіб вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що належний обвинуваченому ОСОБА_6 на праві власності автомобіль марки «Land Rover Freelander», державний номерний знак « НОМЕР_1 », використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення, зокрема для транспортування осіб, які мали намір незаконного перетину кордону, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію щодо даного автомобіля.

Щодо автомобіля марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », чорного кольору, VIN код НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_31 , то даний транспортний засіб підлягає поверненню власниці, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про обізнаність її про використання автомобіля у протиправній діяльності.

Підстав для обрання обвинуваченим запобіжних заходів чи взяття їх під варту із зали суду негайно суд не вбачає у зв`язку з належною процесуальною поведінкою останніх.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права займатися господарською діяльністю з надання логістичних послуг строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання для доставлення в установу відбування покарання на виконання вироку.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, належного на праві приватної власності, за виключенням житла, з позбавленням права займатися господарською діяльністю з надання логістичних послуг строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання для доставлення в установу відбування покарання на виконання вироку.

На підставі ст. 96-1 КК України речовий доказ автомобіль марки Land Rover Freelander», державний номерний знак « НОМЕР_1 » - примусово безоплатно вилучити у власність держави, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2025 року.

Речовий доказ - автомобіль марки «Citroen», державний номерний знак « НОМЕР_2 », чорного кольору, VIN код НОМЕР_14 , залишити власниці ОСОБА_31 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2025 року.

Речовий доказ - мобільний телефон марки ««Samsung A35 5G», ІМЕІ1: НОМЕР_4 з номером телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з номером телефону НОМЕР_7 , залишити ОСОБА_7 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2025 року.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: