Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №636/3371/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/3371/26 Провадження 3/636/1730/26

Дата 26.08.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Куп`янського ВП № 1 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

25 березня 2026 року о 16:12 год. за адресою: вул. Українська буд. 1 с. Плоске Куп`янського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Пежо 405, д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 913546 від 25.03.2026.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлень судових повісток, клопотання про відкладення судового розгляду не подавав.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. подав до суду клопотання про визнання доказів недопустимими, недостовірними та неналежними. Також направив на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що для військовослужбовців діє окремий порядок огляду на стан сп`яніння, який визначено ст. 266-1 КУпАП та «Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» також вказала, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є не безперервними та неповними, не відображають всієї картини подій, що стали підставою для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинні кваліфікуватися за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Зазначена норма співвідноситься з ч. 1 ст. 130 КУпАП як спеціальна та загальна і за правилами кваліфікації при конкуренції норм дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані за загальною нормою при наявності спеціальної. При цьому, суд самостійно не може змінити кваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки щодо ОСОБА_1 протокол за вказаною статтею спеціальним суб`єктом не складався і останній від нього в суді не захищався.

Також, захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. заявив клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, клопотання про визнання протоколу про адміністративне правопорушення та всіх похідних від нього матеріалів недопустимими доказами, клопотання про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів недійсними, клопотання про визначення доданого до справи відеозапису неналежним та недопустимим доказом, клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, клопотання про закриття справи адміністративне правопорушення.

Суд проаналізував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, і прийшов до наступного висновку.

На підставі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, правопорушником надані пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Barbera, Messegue, Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними і допустимими доказами:

-копією водійського посвідчення серії НОМЕР_3 із застосунку «Дія» на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 2);

-копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , власником автомобіля Пежо 405, 1988 р.в., д.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а.с. 3);

-копією посвідчення серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 4);

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.03.2026 (а.с. 5);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.03.2026, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 6);

-довідкою інспектора САП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, про те відносно ОСОБА_1 протягом року не зареєстровано порушень ПДР за ст. 130 КУпАП (а.с. 7);

-DVD-диском з відеозаписом, який був досліджений в судовому засіданні. Вивченням відеозапису встановлено, що 25 березня 2026 року о 16:12 год. за адресою: вул. Українська буд. 1 с. Плоске Кп`янського району Харківської області, працівники поліції спілкуються з чоловіком – водієм автомобілю Пежо 405, д.н. НОМЕР_2 . Встановлено особу водія: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер або у медичному закладі. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. Під час бесіди з працівниками поліції ОСОБА_1 пояснював про обставини, які не мають відношення до суті справи, пропонував працівникам поліції гроші, у зв`язку з чим останні попередили про відповідальність за такі дії. ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем за вказаних обставин, після цього в ході розмови з працівниками поліції зазначив, що не керував автомобілем. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою та мав поведінку, що не відповідає обстановці. Дати відеозапису, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, місце складення протоколу, дані, що зафіксовані на відеозаписі, відповідають даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення і узгоджуються між собою. Суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудних боді-камер працівників поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Відеозапис є послідовним, що підтверджується часом, відображеним на відео (а.с. 8);

-іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд розглянув клопотання і приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, положення КУпАП не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

За змістом ст. 268 КУпАП суд може розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 цього Кодексу, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 скористався допомогою адвоката Шевченка Д.С., який діє в його інтересах і має право подати до суду пояснення (заперечення), клопотання та докази у даній справі. Більш того, ст. 38 КУпАП чітко визначені строки накладення адміністративного стягнення на особу, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, при цьому, чинним КУпАП не визначено зупинення строків накладення адміністративного стягнення у разі зупинення провадження у справі.

Повноваження суду на зупинення розгляду справи про адміністративне правопорушення є дискреційними. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що клопотання адвоката Шевченко Д.С. про зупинення провадження не підлягає задоволенню.

Також захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд надає оцінку доводам захисника про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як спеціальної норми відносно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до загальновизнаних правил юридичної кваліфікації, у разі конкуренції загальної та спеціальної норм застосуванню підлягає спеціальна норма. Разом з тим, застосування спеціальної норми можливе виключно за умови встановлення всіх елементів складу правопорушення, зокрема спеціального суб`єкта та об`єктивної сторони - виконання обов`язків військової служби у відповідний час.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на момент інкримінованих подій виконував обов`язки військової служби, суду не надано.

Сам по собі статус особи як військовослужбовця не є достатнім для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Обов`язковою ознакою є саме виконання обов`язків військової служби, що має бути підтверджено відповідними доказами (наказом, розпорядженням, фактом несення служби, перебуванням у наряді, відрядженні тощо), які б свідчили про виконання ним обов`язків військовослужбовця у відповідний час та в конкретному місці.

Водночас таких доказів матеріали справи не містять, що виключає можливість застосування спеціальної норми.

Суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, оскільки доводи клопотання повністю спростовуються фактичними даними, встановленими з відеозапису, а також іншими доказами по справі.

Суд вивчив клопотання адвоката Шевченка Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про індивідуалізацію покарання та зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП стягнення є мірою відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень. При накладенні адміністративного стягнення суд зобов`язаний враховувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про вид і розмір адміністративного стягнення судом уже було дотримано вимоги ст. 33 КУпАП, оскільки враховано істотні обставини справи та дані про особу правопорушника. Доводи захисника зводяться до переоцінки обставин, які були предметом оцінки суду під час ухвалення постанови, та не містять нових даних, які б свідчили про необхідність зміни виду чи розміру адміністративного стягнення. За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для задоволення клопотання про індивідуалізацію адміністративного стягнення не встановлено.

Суд вивчив клопотання про визнання протоколу про адміністративне правопорушення та всіх похідних від нього матеріалів недопустимими доказами, клопотання про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів – не дійсними, клопотання про визначення доданого до справи відеозапису неналежними та недопустимим доказом та вважає, що клопотання є необґрунтованими. Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом, працівниками поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак останній відмовився від проходження огляду. Факт відмови зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується дослідженим судом відеозаписом.

Доводи захисника про те, що працівники поліції не були належним суб`єктом складання протоколу щодо ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній, за його твердженням, на момент зупинки виконував обов`язки військової служби, суд вважає необґрунтованими.

Саме по собі повідомлення ОСОБА_1 про те, що він «на бойових», не є достатнім підтвердженням того, що на момент вчинення правопорушення він перебував у статусі, за якого матеріали про адміністративне правопорушення підлягали оформленню виключно посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин стороною захисту до суду не надано.

Суд не встановив таких порушень вимог КУпАП та порядку проведення огляду, які б свідчили про недопустимість зазначених доказів або ставили під обґрунтований сумнів достовірність отриманих за результатами огляду даних.

Саме по собі незгода особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з результатами огляду або з порядком оформлення матеріалів справи не є безумовною підставою для визнання відповідних доказів недопустимими. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про істотне порушення процедури огляду, фальсифікацію результатів чи отримання доказів у спосіб, що суперечить вимогам закону.

Досліджений судом відеозапис є джерелом фактичних даних, безпосередньо стосується обставин, які підлягають встановленню у справі, та узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Підстав вважати його неналежним або недопустимим доказом судом також не встановлено.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, оскільки доводи клопотання повністю спростовуються фактичними даними, встановленими з відеозапису, а також іншими доказами по справі.

Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд приймає до уваги, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров`ю.

Суд накладає на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що вважає достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень, який підлягає стягненню на користь держави.

Керуючись ст.ст. 40-1, 279-280, 283-284, 294 КУпАП, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф необхідно сплатити за такими реквізитами: р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, тобто 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бунін Є.О.