Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №636/305/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: купівлі-продажу

Дата: 24 серпня 2026 р.

Справа: №636/305/26

Суддя: Оболєнська С. А.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/305/26 Провадження 2/636/2123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 60,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та укладений 04.12.2003 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 04.12.2003 між ОСОБА_2 (далі - Відповідач або Продавець) та ОСОБА_1 ( далі – Позивач або Покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями (далі – Договір), загальною площею 60,9 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді ж Позивач сплатила 8000,00 грн за житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , передбачену умовами Договору, та поселилася в ньому зі своєю сім`єю, підтримує його ремонтом, регулярно сплачує комунальні послуги тощо. Продавець після підписання угоди забрав все своє майно та покинув будинок, передавши Покупцю оригінали правовстановлюючих документів на будинок. Також, Відповідач залишив нотаріально посвідчене доручення на розпорядження вищевказаним будинком на ім`я ОСОБА_3 . Ніколи ніяких непорозумінь чи претензій ні позивачі ні продавець на протязі більше 20 років не виказували, оскільки всі умови договору були виконані повністю. Після укладеної угоди сторони не спілкувалися. Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , не був оформлений належним чином, оскільки Відповідач перебував в Харківському геріатричному пансіонаті і не мав бажання їхати до м. Вовчанськ, для нотаріального посвідчення Договору. Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне виконання договору, а тому необхідно визнати його дійсним.

Ухвалою судді від 28.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи, згідно із ст.128 ЦПК України, повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення, та шляхом оголошення про виклик до суду через офіційний веб-сайт судової влади, відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надав, заяв про розгляд справи в його відсутності не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 грудня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями, загальною площею 60,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони досягли згоди за всіма його істотними умовами - ціни, наявності інших споруд, відсутності недоліків і дефектів будинку тощо.

Проте договір купівлі-продажу жилого будинку за вищевказаною адресою нотаріально посвідчений не був.

Як на підставу позовних вимог, заявник посилався на те, що Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , не був оформлений належним чином, оскільки Відповідач перебував в Харківському геріатричному пансіонаті і не мав бажання їхати до м. Вовчанськ, для нотаріального посвідчення Договору. При цьому представник позивача вважає, що наявні підстави для визнання договору дійсним, враховуючи, що сторонами виконано всі істотні умови договору; позивач передав, а відповідач прийняв кошти за придбане нерухоме майно; позивач поселилась в будинку зі своєю сім`єю, підтримує його ремонтом, регулярно сплачує комунальні послуги тощо. Відповідач після підписання угоди забрав все своє майно та покинув будинок, передавши позивачу оригінали правовстановлюючих документів на будинок. Також, відповідач залишив нотаріально посвідчене доручення на розпорядження вищевказаним будинком на ім`я ОСОБА_3 . Жодних непорозумінь чи претензій сторони більше 20 років не виказували. Після укладеної угоди сторони не спілкувалися. Оскільки всі умови договору були виконані повністю, а тому необхідно визнати його дійсним.

Пунктом 4, 5 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набуття чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , про визнання дійсним якого просить представник позивача, укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі Краноруцького Ю.В. 04 грудня 2003 року, тому при вирішенні даного спору мають застосовуватися норми ЦК УРСР, в редакції 1963 року, що був чинним на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 ухилявся від нотаріального посвідчення угоди.

Натомість представник позивача, обґрунтовуючи позов, вказував, що договір купівлі-продажу не був оформлений належним чином, оскільки відповідач перебував в Харківському геріатричному пансіонаті і не мав бажання їхати до м. Вовчанськ для нотаріального посвідчення Договору.

Однак, вищезазначене не свідчить про ухилення Різниченка О.І. від нотаріального оформлення угоди.

Крім того, як зазначено представником позивача, після укладеної угоди сторони не спілкувалися.

Виходячи з положень ст. 227 Цивільного кодексу УРСР, нотаріальна форма договору купівлі-продажу нерухомого майна є обов`язковою.

З урахуванням того, що сторонами правочину не додержано форми укладення договору купівлі-продажу, а позивачем не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального оформлення угоди, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 223, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: С.А. Оболєнська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua