Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №643/9237/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 643/9237/26 Провадження 2/636/4058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021 в розмірі 95567,49 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн та сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 08.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 232013164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товаристваwww.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7М9W2. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 02.11.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 2800.00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер, сума кредиту в подальшому збільшена відповідачем до 22000,00 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 95567,49 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладались Додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору. На виконання умов договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги від 30.11.2021 № 162, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача.

10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 95567,49 грн.

Внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 95567,49 грн., яка складається з: 21057,18 грн – заборгованість по кредиту; 74510,31 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв`язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою від 15.06.2026 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від відповідача у судове засідання надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності, у задоволенні позовних вимог відмовити, в разі часткового задоволення позову врахувати здійснені нею платежі в загальному розмірі 24430,00 грн, зазначивши, що не заперечує факт укладення кредитного договору № 232013164 від 08.03.2021 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання кредитних коштів, але не погоджується з сумою стягнення, вважає її явно завищеною, неспівмірною і такою, що переважно сформована за рахунок надмірно нарахованих процентів. Відповідно до наданого позивачем розрахунку останній платіж за кредитним договором був здійснений нею 30.09.2021. Оскільки останні дії щодо виконання кредитного договору відбувалися у 2021 році, а позов подано лише у 2026 році, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права. Просила розглянути справу без її участі на підставі наявних в матеріалах справи матеріалів та поданих нею письмових пояснень.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що строк позовної давності у даній справі не пропущений, оскільки законодавець зупинив її перебіг; перехід права вимоги за спірним кредитним договором до позивача підтверджується наданими до матеріалів справи доказами; відсотки нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України), у зв`язку з чим просила позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому вона просила перевірити правильність та обґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, надати оцінку співмірності заявлених до стягнення процентів, у разі задоволення позову врахувати здійснені нею платежі та принципи справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу або відмовити у їх стягненні як неспівмірних складності справи.

Від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких вона зазначила, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 08.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 232013164.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 2800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Згідно з п.4.1-4.2 Договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua . Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору.

До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 08.03.2021.

В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових угод до договору № 232013164 від 08.03.2021: 03.04.2021, 30.04.2021, 06.05.2021, 22.05.2021, 17.06.2021, 17.06.2021, 17.07.2021, 30.07.2021, відповідно до яких загальна сума кредиту збільшилась до 22000,00 грн.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу сторона позивача надала довідки та платіжні доручення від 06.05.2021, 30.07.2021, 17.06.2021, 22.05.2021, 08.03.2021, 17.07.2021, 17.06.2021, 30.04.2021, 03.04.2021 про переказ грошових коштів відповідно до договору № 232013164 від 08.03.2021, ОСОБА_1 , код 3414702021, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3711, у розмірі 500,00 грн, 3900,00 грн, 4000,00 грн, 1150,00 грн, 2800,00 грн, 750,00 грн, 4000,00 грн, 4050,00 грн, 850,00 грн відповідно.

Згідно відповіді, наданої АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 25.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), а також інші картки, зараховано кошти на загальну суму 22000,00 грн на картку № НОМЕР_3 .

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року. У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 162 від 30.11.2021 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021 у розмірі 67476,93 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

03.08.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 2, яка продовжила строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 31.12.2022.

30.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 3, яка продовжила строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021 на загальну суму 95567,49 грн.

10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021 на загальну суму 95567,49 грн.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач є належним стягувачем заборгованості зі ОСОБА_1 за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021.

За правилами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно д ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача просив стягнути заборгованість за тілом кредиту – 21057,18 грн та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 74510,31 грн.

Водночас у Розділі 5 «Реквізити сторін» Договору № 232013164 від 08.03.2021 підпис одноразовим ідентифікатором MNV7М9W2 зі сторони відповідача відсутній.

Аналогічні зауваження стосуються Паспорту споживчого кредиту, Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, за продуктом «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та Додаткових угод.

За таких обставин відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач погодився саме з тими умовами, на які посилається позивач.

Пунктами 4.2 та 4.4 Договору № 232013164 від 08.03.2021, який позивач надав суду, встановлено наступне: строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.3 та п.1.7 Договору. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Отже, кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Водночас, як вже було зазначено, одноразовий ідентифікатор MNV7М9W2 у Розділі 5 «Реквізити сторін» Договору № 232013164 від 08.03.2021 відсутній.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.

Так, відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак позивач, всупереч покладеному на нього процесуальному обов`язку доказування, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що кредитний договір було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором як його підписом, у порядку та формі, передбачених Законом України.

У справі відсутні належні та допустимі докази щодо порядку накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачем. Без цього сама по собі Довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є належним і достатнім доказом того, що Договір був укладений відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого йому на мобільний телефон.

Ключове значення у цій справі має доведення факту автентичності дій сторони, тобто того, що саме ця особа здійснила вхід у систему, отримала код підтвердження, ввела його та прийняла умови договору.

Отже, Договір № 232013164 від 08.03.2021 не містить одноразового ідентифікатора, і навіть при тому, що Графік розрахунків підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7М9W2 08.03.2021 о 14:33:12, це не дає підстави вважати належно підтвердженим факт укладення кредитного договору в електронній формі саме відповідачем. Крім того, інші Графіки розрахунків, в яких відображено збільшення суми кредиту, електронного підпису відповідача не містять.

Договір також не містить електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а також аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що саме по собі зазначення у наданих позивачем документах особистих даних відповідача, зокрема РНОКПП та адреси реєстрації, за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі не є належними і достатніми доказами цих обставин.

Таким чином, саме зазначення персональних даних відповідача у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

У кредитному договорі, який не містить підпису відповідача, визначено процентні ставки, за якими мало здійснюватися нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також строки виконання періодичних зобов`язань за кредитом.

Разом з тим, із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021, яку надано позивачем, вбачається, що станом на 26.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Договором № 232013164 від 08.03.2021 становить 95567,49 грн, яка складається з суми заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) 21057,18 грн, за відсотками 74510,31 грн.

Водночас зазначена виписка не містить відомостей про конкретний розмір процентної ставки, за якою здійснювалося нарахування відсотків, а також порядку їх обчислення.

За таких обставин, за відсутності належних і допустимих доказів погодження відповідачем умов кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування відсотків, а також з урахуванням відсутності підпису відповідача на кредитному договорі, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність нарахування та стягнення заборгованості за відсотками.

Відтак визначена позивачем сума заборгованості за відсотками у розмірі 74510,31 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає стягненню.

Водночас відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Крім того, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З наведеного вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, зокрема виписки з рахунків, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Враховуючи, що відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у сумі 22 000,00 грн, тобто фактично визнала зазначену обставину, платіжні доручення, згідно з якими на картку відповідача було перераховано кредитні кошти, а також лист АТ КБ «Приват Банк» про їх зарахування на картковий рахунок відповідача, вказаний відповідачем під час укладення Договору № 4149605466433711, є належними та допустимими доказами.

Зазначені докази підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 22 000,00 грн, що, у свою чергу, свідчить про наявність між сторонами кредитних правовідносин та підтверджує обґрунтованість вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт отримання позивачем кредитних коштів у розмірі 22 000,00 грн, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту – 21057,18 грн.

Щодо посилання відповідача на пропущення строків позовної давності суд зазначає наступне.

Як вбачається з кредитного договору, він укладений 08.03.2021.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022№ 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, строки перебігу позовної давності поновлено.

Враховуючи вищевикладене, позивачем строк звернення з позовом до суду не пропущено.

Також позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн, що підтверджуються копією Договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додатковою угодою № 25771233923 від 01.09.2025 до Договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до Договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, що включає детальний обсяг робіт.

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 586,63 грн (21057,18 грн х 2662,40 / 95567,49) та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 1542,37 грн (21057,18 грн х 7000,00 / 95567,49).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 178, 133, 137, 141, 223, 263, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за кредитним договором № 232013164 від 08.03.2021 в розмірі 21057 (двадцять одна тисяча п`ятдесят сім) грн 18 коп., з яких: 21057,18 грн – заборгованість за тілом кредиту, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) грн 37 коп., та судовий збір у розмірі 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн 63 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.А. Оболєнська