Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №638/19863/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/19863/26

Провадження № 3/638/3909/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі судді Яковлевої В.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Чехії, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

в с т а н о в и в:

18 серпня 2026 року з Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.

Вищевказаний адміністративний матеріал переданий в провадження судді Яковлевої В.М. 19 серпня 2026 року.

Судом встановлено, що 19 червня 2026 року ОСОБА_2 по вул. Сумській, 45 м. Харків в готелі «Малон зберігав для власного споживання без мети збуту канабіс вагою 0,53 грам.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 44 КУпАП.

ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, просив проводити судове засідання без фіксації технічними засобами. Зазначив, що зробив із ситуації, яка склалася належні висновки. Просив суд врахувати той факт, що він є волонтером та надає допомогу Збройним Силам України, та за можливості, застосувати відносно нього норми ст. 22 КУпАП, а в разі неможливості застосування норм даної статті, призначити мінімальне покарання.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Відповідно до ч. 7 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44 КУпАП, в повному обсязі доведена дослідженими судом доказами по справі, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №204903 від 10 серпня 2026 року;

висновком експерта № 10017;

постановою про закриття кримінального провадження від 02 липня 2026 року;

поясненнями ОСОБА_1 ;

протоколом огляду місця події від 19 червня 2026 року.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на норми ст. 22 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно примітки до вказаної статті Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Чинний закон про адміністративну відповідальність не містить у собі визначення поняття малозначності, а також не розкриває основних його ознак.

Відтак слід дійти висновку, поняття малозначності має оціночний характер, його зміст визначається, шляхом надання правозастосовним органом (судом) оцінки усім конкретним обставинам справи.

Виходячи із загальної сутності ознак малозначності у справах про адміністративні правопорушення, слід дійти висновку, що малозначними є лише (тільки) ті адміністративні правопорушення, які не становлять великої (значної) суспільної шкоди, а також унаслідок їх заподіяння, не відбувається спричинення збитків державним та/або суспільним інтересам, чи то громадян, в залежності від характеру правовідносин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи особу правопорушника, відсутність негативних наслідків від вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_3 неможливо звільнити від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням, проте відносно нього можна застосувати мінімальне покарання та враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, та з метою виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати, адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті, у виді мінімального штрафу.

Також суд дійшов висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечує запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для накладення інших, більш суворих, видів стягнень.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому зазначеним Законом.

Керуючись ст. 23, 40-1, 44, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, -

постановив:

Притягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 гривень.

Відповідно до положень ст.ст.307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 1700,00 гривень.

На підставі ст.40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя В. М. Яковлева