Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №619/4492/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4492/26

провадження № 2-а/619/34/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/379 від 10 квітня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що повістку № 6103279 від 22 грудня 2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 04 січня 2026 року о 09 год 00 хв він особисто не отримував, про її надходження поштовим оператором повідомлений не був, тому про необхідність явки не знав. 3 квітня 2026 року працівниками поліції його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де складено протокол № 379 про адміністративне правопорушення. У протоколі він зазначив, що з ним не згодний та повістку не отримував. Також позивач посилався на те, що 10 квітня 2026 року справа про адміністративне правопорушення була розглянута за його відсутності, хоча він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак до участі у розгляді допущений не був. Крім того, ОСОБА_1 зазначав про здійснення постійного догляду за матір`ю, яка потребує сторонньої допомоги, а також про наявність у нього тяжкого хронічного захворювання, у зв`язку з яким у травні 2026 року його визнано непридатним до військової служби.

Позиція відповідача

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві проти позову заперечувала.

Зазначила, що 22 грудня 2025 року на зареєстровану та зазначену в облікових даних адресу позивача: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку направлено повістку № 6103279 з вимогою прибути 04 січня 2026 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних. Поштове відправлення не було особисто отримане позивачем та повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою, що відповідно до пункту 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням оповіщення. Оскільки у визначений повісткою строк ОСОБА_1 не прибув та про поважні причини неявки не повідомив, відповідач вважає притягнення його до адміністративної відповідальності правомірним.

Участь сторін у судовому розгляді.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, у відзиві просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до вимог цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 593 від 23 вересня 2024 року (а.с. 15, 20).

22 грудня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 сформовано повістку № 6103279 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 4 січня 2026 року о 09 год 00 хв для уточнення військово-облікових даних.

Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067063872978 до відправлення вкладено повістку № 6103279 від 22 грудня 2025 року, адресовану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із відомостей оператора поштового зв`язку щодо відправлення № R067063872978 убачається, що 30 грудня 2025 року відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку у с-щі Пересічне.

3 січня 2026 року оператором поштового зв`язку зафіксовано статус: «Повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)», після чого відправлення було повернуто відправнику.

4 січня 2026 року повернене поштове відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку у м. Дергачі.

5 січня 2026 року повернене поштове відправлення вручено одержувачу-відправнику у АДРЕСА_2 .

4 січня 2026 року у визначений повісткою час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув та про наявність поважних причин неприбуття у передбаченому законом порядку не повідомив.

3 квітня 2026 року працівниками поліції ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Того ж дня старшим офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 складено протокол № 379 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив: «з протоколом не згодний, повістку не отримував».

У протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 10 квітня 2026 року о 15 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Відомості про дату, час і місце розгляду справи засвідчені підписом ОСОБА_1

10 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 1/379, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття 4 січня 2026 року о 09 год 00 хв за повісткою № 6103279 без повідомлення про поважні причини неявки.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною третьою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_6 повинен довести належними, допустимими та достатніми доказами не лише факт неявки ОСОБА_1 , а й те, що у позивача виник обов`язок з`явитися 4 січня 2026 року, тобто що про відповідний виклик він був належним чином оповіщений.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Абзацом 8 ч. 3 ст. 22 цього Закону встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені в ній місце та строк.

Механізм оповіщення військовозобов`язаних визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Відповідно до п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою ТЦК та СП під час уточнення облікових даних, чи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо особою не повідомлено іншої адреси.

Отже, фактичне особисте одержання повістки не є єдиним можливим способом підтвердження оповіщення. Повернення поштового відправлення з належно оформленою відміткою про відсутність особи за відповідною адресою може мати юридичні наслідки, передбачені п. 41 Порядку № 560.

Разом із тим суд враховує, що порядок формування такої відмітки визначений спеціальними правилами надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до абз. 2 та 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату.

У разі відсутності адресата за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», засвідчує її у встановленому порядку та повертає лист відправнику.

Аналогічні вимоги містить Регламент внутрішньої поштової кореспонденції АТ «Укрпошта» № 6668: у разі відсутності адресата працівник поштового зв`язку інформує його телефоном та/або вкладає до поштової скриньки повідомлення ф. 22а, а на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладення такого повідомлення.

Саме на необхідності перевірки зазначених обставин наголосив Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 7 липня 2026 року у справі № 644/2625/26. Апеляційний суд виходив із того, що сама відмітка «одержувач відсутній за вказаною адресою» може відповідати п. 41 Порядку № 560, однак за відсутності доказів попереднього інформування адресата, повідомлення ф. 22а та дотримання процедури п. 82 Правил № 270 належне оповіщення не є доведеним.

У цій справі Другий ААС окремо зазначив, що якщо з наданих відповідачем доказів неможливо встановити дотримання працівниками поштового зв`язку п. 82 Правил № 270, відсутні підстави вважати військовозобов`язаного обізнаним про виклик. Відсутність такої обізнаності не може свідчити про винне невиконання обов`язку.

Тотожний за суттю підхід застосовано Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21 липня 2026 року у справі № 643/5284/26.

У справі за позовом ОСОБА_1 матеріалами підтверджено лише те, що поштове відправлення № R067063872978 прибуло до відділення у с-щі Пересічне 30 грудня 2025 року, 3 січня 2026 року йому надано статус «Повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)», надалі поштове відправлення повернуто відправнику.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що працівник АТ «Укрпошта» здійснював спробу вручити рекомендований лист ОСОБА_1 особисто.

Відсутні також докази того, що позивача було проінформовано про надходження листа за номером телефону, хоча номер телефону ОСОБА_1 був відомий та зазначений у матеріалах.

Не надано доказів вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення ф. 22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Відсутні відомості про дату такого інформування, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи спливли передбачені п. 82 Правил № 270 три робочі дні після інформування адресата до проставлення 3 січня 2026 року відмітки «одержувач відсутній».

Матеріали справи також не містять рекомендованого повідомлення про вручення або іншого первинного документа оператора поштового зв`язку, з якого можливо встановити передбачені Правилами № 270 дії щодо вручення та повідомлення адресата.

При цьому суд ухвалою від 7 липня 2026 року витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення у повному обсязі.

Отже, відповідач мав можливість надати суду всі документи, якими керувався при прийнятті оскаржуваної постанови, однак доказів виконання зазначеної процедури не надав.

Суд не може презюмувати належне виконання оператором поштового зв`язку всіх передбачених законом дій лише на підставі кінцевого електронного статусу «одержувач відсутній за вказаною адресою», оскільки у справах про притягнення до адміністративної відповідальності обставини, що утворюють склад правопорушення, повинні бути доведені належними та достатніми доказами.

Суд також враховує положення ст. 62 Конституції України, за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту належного оповіщення ОСОБА_1 про його обов`язок прибути 4 січня 2026 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відсутність доведеного належного оповіщення виключає можливість зробити висновок про винне невиконання позивачем обов`язку з`явитися за викликом.

Сам факт того, що ОСОБА_1 фактично не прибув 4 січня 2026 року, за відсутності доведеного належного повідомлення про необхідність такої явки не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо доводів про розгляд справи 10 квітня 2026 року за відсутності позивача

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та бути присутньою при розгляді справи.

Справа може бути розглянута за відсутності особи, якщо є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення.

З матеріалів справи встановлено, що у протоколі № 379 від 03 квітня 2026 року зазначено дату, час та місце розгляду справи — 10 квітня 2026 року о 15 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якими ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.

Тому суд не знаходить підстав для висновку про неналежне повідомлення позивача саме про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас твердження позивача про те, що він фактично прибув 10 квітня 2026 року до приміщення відповідача, але його не запросили до участі у розгляді справи, не підтверджено іншими належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять журналу відвідувачів, відеозаписів, письмових звернень, клопотань або інших об`єктивних відомостей, які підтверджували б його перебування у приміщенні відповідача в зазначений час та недопущення до розгляду справи.

Отже, зазначений довід сам по собі не є доведеним та не становить самостійної підстави для скасування постанови.

Щодо доводів про догляд за матір`ю та стан здоров`я

З висновку відповідної комісії від 11 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , потребує постійного стороннього догляду вдома.Також медичними документами підтверджується наявність у ОСОБА_1 тривалих наслідків травми нижньої кінцівки. Свідоцтвом про хворобу від 5 травня 2026 року та протоколом засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби.

Разом із тим суд зауважує, що предметом цієї справи є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку за конкретним викликом 04 січня 2026 року, а не питання його придатності до військової служби чи наявності права на відстрочку. Наявність підстав для відстрочки або подальше визнання особи непридатною до військової служби самі по собі не звільняють військовозобов`язаного від обов`язку прибути за належним чином доведеним викликом ТЦК та СП. При цьому надані документи не підтверджують існування саме 04 січня 2026 року таких обставин, які об`єктивно позбавляли ОСОБА_1 можливості прибути за викликом.

Тому зазначені доводи не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Однак їх відхилення не впливає на основний висновок суду щодо недоведеності самого факту належного оповіщення позивача про виклик.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Факт неприбуття ОСОБА_1 до ТЦК та СП 4 січня 2026 року не заперечується. Разом із тим відповідачем не доведено, що цьому передувало належне у розумінні п. 41 Порядку № 560 та п. 82 Правил № 270 оповіщення позивача про відповідний виклик. Наявність лише електронного статусу поштового відправлення «одержувач відсутній за вказаною адресою» без доказів передбачених законодавством дій, що мають передувати проставленню такої відмітки, не є достатньою для висновку про належне оповіщення військовозобов`язаного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Недоведеність належного оповіщення позивача про виклик виключає доведеність його протиправної та винної бездіяльності, а отже — наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин постанова № 1/379 від 10 квітня 2026 року не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 — закриттю.

Судові витрати.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується документом про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72–77, 90, 139, 242–246, 268, 286 КАС України, ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/379 від 10 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О. В. Пруднікова