Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №404/7861/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/7861/26

Номер провадження 1-кп/404/322/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №42024052210004597 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, зареєстровано та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення перебуваючого на посадах старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлений на тимчасовий облік військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», раніше судимого:

30.06.2023 року вироком Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, що скасований 12.06.2025 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 приблизно о 20:00 год. 20.08.2024, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , умисно діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив район зосередження роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався в АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту прибуття до військової частини НОМЕР_2 , що знаходилась на території АДРЕСА_3 , а саме до 29.08.2025 перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

Вказаними діями ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 приблизно о 08:00 год. 30.09.2025, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації як поставлений на тимчасовий облік військової частини НОМЕР_2 , умисно діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалася на території АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання працівниками правоохоронних органів біля приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , а саме до 09:00 год. 10.06.2026 перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

Вказаними діями ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював. Пояснив, що дійсно у зазначені в обвинувальному акті час та за наведених обставин самовільно залишав місце служби та військову частину, належного дозволу командування не мав, поважних причин для залишення служби не було. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, правильне розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, відсутність сумнівів у добровільності його позиції, а також те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини, суд, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України та переконавшись, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_3 за двома епізодами суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, тривалість періодів самовільного залишення служби, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, з урахуванням даних обвинувального акта, є рецидив кримінальних правопорушень та повторність.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 раніше судимий за умисне корисливе кримінальне правопорушення, а звільнення від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком було скасовано. Незважаючи на це, належних висновків для себе він не зробив та вчинив нові умисні кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

З огляду на наведене, характер та тривалість протиправної поведінки, вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, а також необхідність забезпечення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки встановлені пом`якшуючі обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченого та обставинами вчинених діянь не знижують істотно ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Судом установлено, що вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.06.2023 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою цього ж суду від 12.06.2025 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та ОСОБА_3 направлено для відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Перший із кримінальних правопорушень, за які ОСОБА_3 засуджується цим вироком, розпочато 20.08.2024, тобто після постановлення попереднього вироку та в період іспитового строку, а другий вчинено 30.09.2025, тобто після скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та до повного відбуття покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, майнової шкоди кримінальними правопорушеннями не завдано, процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого та міру покарання, яку призначає суд, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.06.2023 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 10 червня 2026 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні відповідно до ч.5 ст.72 КК України, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Фортечний районний суд м. Кропивницького протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1