Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №347/1329/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1329/26

Провадження № 2/347/1026/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Данилюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації відносно України ворожі війська окупували частину території України, зокрема, місто Маріуполь Донецької області, яке опинилося в блокаді.

В позовній заяві ОСОБА_1 виклав обставини наступного змісту: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживав разом із батьками та молодшою сестрою у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

До повномасштабного вторгнення був повноцінною частиною суспільства, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя, навчався на першому курсі Приазовського державного технічного університету.

Однак, зранку 24 лютого 2022 року спокійне життя змінилося на жахіття, сповнене страхом і невимовним болем. Так, в його місті почалися постійні обстріли з боку російських загарбників. Місто було під прицільним вогнем. Ворог наступав, оточуючи ОСОБА_2 з усіх боків. Агресія російських військ стрімко просувалася від околиць міста до його центральних районів. Постійні масовані обстріли знищували житлові будинки. Під обстрілами, авіабомбардуваннями гинули мирні мешканці.

Густий чорний дим від пожеж будинків після обстрілів наповнював його страхом. Російські бомби, снаряди, міни, кулі несли смерть. Ворог просувався, намагаючись створити смертельне кільце окупації навколо Маріуполя. Особливо страшно було переживати обстріли – ніколи не знаєш куди в черговий раз прилетить снаряд та чи залишишся ти живим. Кожної ночі починалися найстрашніші обстріли, і він не знав, чи прокинеться зранку, і так кожного дня вони всі жили в страху за своє життя. Вони з сім`єю вважали, що їм ще трошки треба перечекати бойові дії, прийде допомога і все буде добре, як це було у 2014 році. Але з кожним днем ставало все гірше і гірше - просто справжнє пекло створене російськими військами.

Він був вимушений переживати усі ці події, знаходячись в Маріуполі. У зв`язку з воєнними діями навчальний заклад, де він навчався, припинив свою роботу. Зрозуміло, що мова про навчання, і бути не могла. Через обстріли в місті, в тому числі і в квартирі, де він проживав, зникло електропостачання, вода, газ, інтернет. Оскільки на вулиці було дуже холодно, перебувати в приміщенні без теплого верхнього одягу було не можливо. Закрилися та були розграбовані магазини, неможливо було придбати продукти, необхідні речі. Постійно був великий ризик для життя, тому він дуже хотів виїхати з окупованого Маріуполя на підконтрольну Україні територію і продовжувати навчання. Він дізнався, що університет, в якому він навчався, евакуювався до м. Дніпро і працює.

Батько з матір`ю змушені були залишатися в Маріуполі через хворобу бабусі і дідуся з боку матері. Тому було прийнято рішення про його виїзд з бабусею з боку батька ОСОБА_3 , оскільки на той час він був неповнолітній. Вимушене розлучення з батьками і молодшою сестрою було для нього важким, але бажання навчатися і неприйняття окупації були причиною такого рішення.

11 діб вони добиралися до України через Росію з допомогою волонтерів від релігійної організації. При чому постійно був ризик перешкоди, бо ще в місті Таганрог, РФ, де вони перебували 4 доби в очікуванні автобуса, волонтери попереджали, що робиться все для того, щоб всі залишилися в Росії.

12 червня 2022 року перетнули білорусько-український кордон. 13 червня 2022 року приїхали в Косів Івано-Франківської області до родичів. Зараз проживає з бабусею в с. Старий Косів Івано-Франківської області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.06.2022 року № 2607-7001286076.

З початком збройної агресії Російської Федерації проти України він втратив все, а саме - своїх батьків, свою сестру, своє рідне місто, своє житло, навчання та спокійне життя, стан його здоров`я значно погіршився, в нього неврогенний пустуральний тремор, астеновегетативний синдром, що підтверджується Довідкою консультативного заключення невролога КЛДЦ «СІМЕДГРУП» від 08.06.2023 року. Після переїзду йому довелось пристосуватись до нових життєвих умов, по новому починати навчання, шукати нових друзів, шукати нове житло та спробувати хоча б якось відновити прийнятний для себе спосіб життя, однак що було і є дуже складно. До цього часу все ще живе в постійному стресі.

Таким чином, наявний факт порушення основоположник прав людини в Україні, через що йому завданий душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну та руйнування, страх за своє життя і життя рідних, втрата житла та всього пережитого ним, що в подальшому відобразилося на стані його здоров`я, окрім того в нього почалося постійне порушення сну, постійна депресія, відчуття тривоги, панічні атаки, почуття безвиході, тому він змушений звернутися до суду та вважаю, що завдана відповідачем моральна шкода повинна становити в сумі 100 000,00 EUR (Євро), що еквівалентно 5 143 840,00 грн, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2026 року, що є справедливою компенсацією з держави-агресора Російської Федерації.

Ухвалою судді від 02.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не прибув. У матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, а також висловлена згода щодо ухвалення заочного рішення.

Щодо повідомлення про розгляд справи відповідача - Російської Федерації, суд виходить з наступного.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За вказаних обставин, з метою повідомлення відповідача російської федерації, про розгляд даної справи, відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (https://court.gov.ua/sud0910/).

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, що перешкоджають розгляду справи не надходило, відзив не подавав.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що згідно з копією паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполь Донецька область, РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.5,7).

Також, копією Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання 1437-2088967-2018 від 06.10.2018 підтверджується той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 14.09.2018 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.6).

Беручи до уваги копію довідки від 15 червня 2022 року №2607-7001286076 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполь, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 , його законним представником є ОСОБА_4 (а.с.8).

На підставі копії консультативного заключення невролога КЛДЦ «СІМЕДГРУП» від 08.06.2023 року підтверджується те, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: неврогенний пустуральний тремор, астеновегетативний синдром (а.с.9).

Дослідивши матеріали справи і наявні в нихписьмові докази, об`єктивно оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів, що передбачено пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

В деліктних зобов`язаннях передбачається презумпція вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням, а також вина заподіювача шкоди.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вказаної вище постанови Пленуму ВСУ, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Тобто, при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди доведенню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (Постанова КЦС ВС від13.03.2024 № 712/10999/22).

Судом встановлено, що позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки викладені ним обставини знайшли своє підтвердження у сукупності зібраних та досліджених у справі доказів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився, проживав та зареєстрований в АДРЕСА_2 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федарації та окупацією м. Маріуполь, позивач з 15.06.2022 року фактично проживає в АДРЕСА_5 .

Позивач у зв`язку із вказаними обставинами зазнав моральних страждань, які полягають в негативних змінах в його житті, хворобі, переживаннях, тривозі, емоційній напрузі, отриманні психологічної та моральної травми.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова ВП ВС від15.12.2020 № 752/17832/14-ц).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого розміру відшкодування (Постанова КЦС ВС від13.03.2024 № 712/10999/22).

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (Постанова ОП ККС ВС від 16 вересня 2024 року № 444/870/22).

У справі Аміхалай проти Молдови (20.04.2004) зазначено, що сам факт визнання порушення є достатньою компенсацією моральної шкоди. Те саме зазначено у рішенні Білуха проти України (09.11.2006).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно із підпунктом 15 пункту 3 Правил Суду ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції, заявник, який вважає себе потерпілим від порушення прав, має право зазначити суму, яку вважає справедливою, а у разі декількох порушень вимагати як одну одноразову суму, так і окремі суми щодо кожного порушення.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд бере до уваги, що завдана позивачеві моральна шкода зумовлена безповоротними змінами в його житті внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що об`єктивно спричиняє істотні душевні страждання, порушує нормальні життєві зв`язки та тягне тривалі негативні зміни у житті позивача, з урахуванням неможливості усунення наслідків таких змін.

При оцінці доводів щодо належного відповідача та обов`язку відшкодування шкоди, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), відповідно до якої предметом таких спорів є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, шкода завдана внаслідок дій агентів держави-агресора, а вчинення актів збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави та свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави.

При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить із роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, та із дотриманням засад розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, окупації його рідного міста та втратою зв`язку з сім`єю, вимушеною зміною звичного ритму свого життя - зазнав моральної шкоди, яка підлягає грошовій компенсації за рахунок відповідача, оскільки встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України, а також наявність причинного зв`язку між протиправними діями держави-агресора та завданою позивачеві моральною шкодою.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує: характер завданої шкоди, тривалість та інтенсивність душевних страждань, істотні вимушені зміни у житті позивача, неможливість усунення наслідків, ступінь вини відповідача як держави, що вчинила збройну агресію проти України.

А тому, зважаючи на принципи розумності, справедливості, глибину фізичних та душевних страждань понесених позивачем, а також з врахуванням обставин щодо неможливості ні повернення, ні відновлення втраченого здоров`я за таких обставин заявлена до стягнення сума у розмірі 5 143 840,00 гривень, є співмірною заподіяній моральній шкоді та відповідає засадам розумності і справедливості.

Оскільки, позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 16640 грн відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави Україна.

Керуючись статтями 11, 16, 23, 1167 ЦК України та 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити повністю.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) EUR (Євро), що еквівалентно 5143840 (п`яти мільйонам ста сорока трьом тисячам восьмистам сорока) гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2026 року.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір в сумі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя Д.С. Драч