Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №345/7338/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 345/7338/25

25.08.2026 Провадження № 2-др/338/20/26

селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Смеречук Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період із червня 2018 року по квітень 2021 року у розмірі 985 грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 111 грн 69 коп. та три відсотки річних у розмірі 32 грн 73 коп., а всього 1130 грн 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

27 липня 2026 року представник позивача звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідачки на користь позивача 3726 грн 07 коп.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано акт №647 від 27 липня 2026 року здачі-приймання наданої професійної правничої допомоги, відповідно до якого загальна вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги визначена у розмірі 3726 грн 07 коп.

Разом з цим в матеріалах справи є документи, якими підтверджується, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, та ці обставини слід врахувати при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №766 від 23 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, а отже, в силу прямої вказівки закону звільнена від сплати судового збору.

З огляду на викладене понесені позивачем витрати зі сплати судового збору не можуть бути покладені на відповідачку.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі та звільнення відповідачки від сплати судового збору на підставі закону, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп. підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Суд враховує, що представником відповідачки клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України не заявлялося. За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення заявлених витрат з власної ініціативи саме з мотивів їх неспівмірності за правилами частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України.

Водночас відсутність такого клопотання не позбавляє суд обов`язку при вирішенні питання про розподіл судових витрат застосувати критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, та оцінити, чи пов`язані заявлені витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інших обставин, що мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.

З наданого представником позивача акта №647 від 27 липня 2026 року вбачається, що загальна вартість професійної правничої допомоги визначена у розмірі 3726,07 грн, до якої включено 500 грн за аналіз документів, 2500 грн за підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів та розрахунків, 500 грн за підготовку додаткових пояснень, а також 226,07 грн гонорару успіху.

Оцінюючи зазначені витрати саме з точки зору їх розподілу між сторонами, суд враховує, що ціна позову становила 1130,36 грн, тоді як заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу - 3726,07 грн, тобто більш ніж утричі перевищує ціну позову. Спір стосувався стягнення незначної за розміром заборгованості за житлово-комунальні послуги, а заявлені вимоги не мали для позивача публічного інтересу чи такого значення, яке виходило б за межі майнового інтересу щодо стягнення відповідної заборгованості.

Суд також враховує обсяг фактично наданої правничої допомоги, зазначений самим представником позивача в акті, характер виконаних робіт, складність предмета доказування та те, що частина виконаних адвокатом дій є взаємопов`язаними і спрямованими на досягнення єдиного процесуального результату - підготовку та обґрунтування вимог про стягнення заборгованості.

Включення до договору про надання правничої допомоги та акта приймання-передачі послуг умови про гонорар успіху визначає зобов`язання між адвокатом та його клієнтом, однак саме по собі не покладає безумовного обов`язку з відшкодування такого гонорару у повному розмірі на іншу сторону спору. При розподілі судових витрат суд оцінює відповідні витрати з урахуванням критеріїв, установлених процесуальним законом.

Отже, не ставлячи під сумнів право адвоката та клієнта самостійно визначати розмір гонорару та не здійснюючи зменшення витрат за правилами частини п`ятої статті 137 ЦПК України у зв`язку з неспівмірністю, суд, вирішуючи питання саме про розподіл судових витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, доходить висновку, що покладення на відповідачку всієї заявленої суми 3726,07 грн, з огляду на ціну позову 1130,36 грн, характер і складність спору, обсяг наданої правничої допомоги та значення справи для сторін, не відповідало б критеріям обґрунтованості та пропорційності.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, а в частині решти заявлених витрат у сумі 2726,07 грн слід відмовити в їх покладенні на відповідачку.

При цьому встановлена пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільга відповідачки як особи з інвалідністю II групи стосується звільнення від сплати судового збору та сама по собі не звільняє її від обов`язку відшкодувати іншій стороні витрати на професійну правничу допомогу, які є окремим видом судових витрат.

Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд

у х в а л и в :

Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок, сплачений при зверненні до суду.

Додаткове рішення є складовою частиною рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року у справі №345/7338/25.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення або справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: