Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №225/1086/22 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 225/1086/22

Провадження № 1-кп/206/57/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2026 р. м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

його захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12021052220000665 від 23.12.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ Луганської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 03.10.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області за ст.ст. 186 ч.1, 75,76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 12.12.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 15.08.2019 Сватівським районним судом Луганської області за ч.1 ст. 185, ч. 4 ст.70, ч. 5 ст. 72 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільненому від відбування покарання 08.10.2021 у зв`язку із закінченням строку покарання;

- 10.12.2021 Дзержинським міським судом Донецької області за ст.185 ч.2 КК України до 5 місяців арешту,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 190 КК України,

встановив:

ОСОБА_7 у період часу з 21.12.2021 по 22.12.2021, у нічний час доби, приблизно о 01:00 годині, проходив повз гаражі, розташовані поблизу будинку АДРЕСА_2 . У цей час у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, яке знаходиться в середині зазначених гаражів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , впевнившись, що у гаражах та навколо нікого немає, вліз на дах гаражів та через отвір у даху занедбаного гаражу потрапив у середину, звідки демонтував частину стіни та потрапив у середину гаражу, що належить ОСОБА_6 , тим самим проник до приміщення. Далі, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 викрав бензопилу марки «Байкал», вартістю 2000 грн., бензопилу марки «Stihl» вартістю 1400 грн., газовий балон об`ємом 5 літрів з пальником вартістю 320 грн., акумуляторну батарею на автомобіль марки «Arnega Ultra» вартістю 650 грн., що належить потерпілому ОСОБА_6 .Після чого, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 4370 грн.

Такими діями ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до іншого приміщення.

В судовому засіданні ОСОБА_7 від дачі показів відмовився відповідно до ст. 63 Конституції України, але під час виступу в судових дебатах підтвердив, що саме він вчинив крадіжку майна ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що є власником гаража, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_2 . 22 грудня 2022 року він прийшов до свого гаража, доступ до якого був лише у нього та був замкнений на два замки, і побачив, що зникло його майно, зокрема: бензопили 2 шт., газовий балон з пальником та акумуляторна батарея. Потім побачив отвір в стіні десь 60Х60, в сусідньому гаражі була дира в покрівлі і саме з того гаражу проникли, вибили отвір в його гараж та викрали речі. До поліції він звернувся наступного дня, бензопилу марки «Байкал» йому повернули, як і газовий балон. З ОСОБА_7 він не знайомий, а щодо призначення покарання винуватцю поклався на думку суду.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що ОСОБА_7 відбував покарання в місцях позбавлення волі разом з її зятем, прізвища якого вона не пам`ятає, але його звали Федір. Після звільнення ОСОБА_7 не було куди йти, тож зять попросив її, щоб ОСОБА_7 пожив у них. Якось він прийшов посидіти із нею та приніс балон з горілкою, запропонував продати, вона запитала чи не крадений, на що то той відповів, що ні, а тому вона придбала в нього балон. Після цього вона не знає де проживав ОСОБА_7 , у них проживав кілька днів.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджуються такими доказами:

- протоколом огляду місця події від 23 грудня 2021 року, а саме приміщення гаражу в гаражному кооперативі по АДРЕСА_1 за вказаними координатами, де зафіксоване місце проникнення до гаража, належного потерпілому ОСОБА_6 (Т.2 а.с.55-64);

- протоколом огляду місця події від 11 січня 2022 року, а саме приміщення пункту приймання макулатури, який знаходиться на території ринку «Черемушка» по вул. Терешкової, 5/3 м. Торецька в ході огляду було віднайдено бензопилу синього кольору марки «Байкал» (Т. 2 а.с. 75-77). Слідча дія була проведена в присутності свідка ОСОБА_10 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2022 року за участю свідка ОСОБА_11 , яка впізнала ОСОБА_7 як чоловіка, який наприкінці грудня 2021 року продав її бензопилу марки «Байкал» (Т. 2 а.с. 78-81);

- протоколом огляду місця події від 11 січня 2022 року за участю свідка ОСОБА_9 , огляд відбувався на ділянці біля будинку по АДРЕСА_3 , яка добровільно надала для огляду газовий балон червоного кольору з горілкою (Т. 2 а.с. 82-86);

- висновком експерта за результатами проведення судово – товарознавчої експертизи №230/22 від 21 січня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість з урахуванням ПДВ, з урахуванням зносу, станом на грудень 2021 року становила: бензопила марки «Байкал» -2000 грн., бензопила марки «Stihl» 1400 грн., газовий балон об`ємом 5 літрів з пальником – 320 грн, акумуляторна батарея на автомобіль– 650 грн., загальна вартість – 4370 грн. (Т. 2 а.с.89-92);

- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 14 лютого 2022 року в ході якого ОСОБА_7 показав як потратив до гаражу, розповів яке майно де лежало і яке він викрав, зокрема бензопили, акумулятор, газовий балон з горілкою, а також показав місця куди він відніс крадене, зокрема балон з горілкою заніс знайомому ОСОБА_12 , а бензопилу продав в пункті приймання макулатури, а також показав адресу, за якою продав іншу бензопилу (Т.2 а.с. 132-139).

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України поза розумним сумнівом.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

При призначенні покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відсутні.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення,суспільну небезпеку скоєного злочину, особу винного, а також інші в сукупності обставини та їх поєднання, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, не працює, не одружений, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті), із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України, оскільки обвинувачений вчинив цей злочин до постановлення вироку Дніпровським районним судом Дніппропетровської області від 2 квітня 2026 року. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 також обвинувачується в тому, що він 28 грудня 2021 року приблизно о 16:00 годині, знаходився за запрошенням у свого знайомого ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_12 . З метою реалізації свого злочинного умислу шляхом обману, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_12 придбати у нього будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який не мав ані дійсного, ані уявного права розпоряджатися, на що ОСОБА_13 , не будучи обізнаним про відсутність прав ОСОБА_7 на вищевказаний будинок, погодився.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та наслідки від їх вчинення, не маючи в подальшому наміру на повернення грошових коштів, шляхом обману, запевнив ОСОБА_13 у вигідності для нього даної пропозиції. Будучи не обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , довіряючи останньому, добровільно передав йому грошові кошти у розмірі 5000 грн., вважаючи, що він придбав будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_7 , шляхом обману, заволодів чужим майном.

Після чого, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на суму 5000 грн.

За позицією сторони обвинувачення ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні ОСОБА_7 відмовився від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України, але в судових дебатах вказав, що дане кримінальне правопорушення не вчиняв, кошти не отримував, розписку не писав.

Потерпілий ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, встановити його місцезнаходження виявилось не можливим, хоча судовим неодноразово оголошувались перерви в судовому засіданні, відомостей про його місцеперебування в жодному із державних реєстрів не міститься, кордон території України він не перетинав.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що поживала в м. Торецьк з сином ОСОБА_13 і двома доньками На прохання зятя в них проживав також ОСОБА_7 2- 3дні. Хто ініціював продаж будинку не знає, не була присутня при купівлі будинку. Але ОСОБА_13 їй повідомив, що ОСОБА_7 продав йому будинок в АДРЕСА_1 . Сказав, що він той будинок виграв в карти, ОСОБА_13 заплатив ОСОБА_7 5000 грн. за будинок і ОСОБА_14 написав розписку про отримання коштів і продаж будинку. Будинок був без вікон і комунікацій. Гроші були спільні, її та ОСОБА_13 , але потерпілою вона себе не вважає. ОСОБА_7 повідомив її сину, що документи на будинок згоріли, тому вони їх і не шукали. Де знаходиться ОСОБА_15 , не знає, так як той виїхав в м. Луцьк і вона з ним не спілкується, де він перебуває не знає.

Інші свідки в судове засідання викликались неодноразово (з жовтня 2025 року), однак встановити їх місцеперебування видалось за неможливе. Свідок ОСОБА_16 рахується як безвісно зниклий, свідок ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Як на підставу винуватості ОСОБА_7 у скоєному кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 190 КК України сторона обвинувачення надала наступні докази для дослідження:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 6 січня 2022 року від ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 93);

- протокол огляду документа від 10 січня 2022 року, а саме аркушу паперу світло – коричневого кольору А5, з надписом маркером червоного кольору: «Я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продал дом АДРЕСА_4 стоимость 5000 грн. В дальнейшем не имею никаких притензий. Продаю добровольно. 28.12.2021 г. Голосов подпись» (Т. 2 а.с. 111-112);

- домову книгу на будинок АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.114-111);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14 лютого 2029 року за участю потерпілого ОСОБА_13 який вказав напрямок до будинку, який йому продав ОСОБА_7 та показав його (Т. 2 а.с.127-130).

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стаття 22 КПК України констатує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.

За правилами статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до ст.337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

У зазначеному кримінальному провадженні судом дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.

Судом не було допитано потерпілого ОСОБА_13 , свідок ОСОБА_9 не була присутньою за обставин передачі коштів ОСОБА_7 ОСОБА_13 та написанні розписки, знає обставини зі слів самого ОСОБА_13 , потерпілою себе не вважає. Інших свідків допитати не вдалось.

Фактично єдиним доказом винуватості ОСОБА_7 , який надано стороною обвинувачення є розписка із зазначенням ОСОБА_7 як продавця будинку за 5000 грн. ОСОБА_9 .

При цьому, з матеріалів справи не слідує, кому ж таки належить будинок по АДРЕСА_1 . Не перевірено чи укладався договір купівлі – продажу в нотаріуса, почеркознавча експертиза на предмет з`ясування написання її саме ОСОБА_7 не проводилась.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі №688/788/15-к від 04.07.2018, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволяє суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили причетність ОСОБА_7 до інкримінованого правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до положень ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України вчинене обвинуваченим, що є підставою для прийняття рішення про визнання ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України та його виправдуванні.

Запобіжний захід відсутній. Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд-

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченню за ч.2 ст. 190 КК України та на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, виправдати в зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2026, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 8 (вісім) місяців.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_7 за правилами ч.4 ст.70 КК України в строк покарання за цим вироком відбуте частково за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2026 покарання, а саме строк з 03.09.2024 по день набрання цим вироком законної сили.

Речові докази: частину акумуляторної батареї, сітку з під картоплі, бензопилу марки «Байкал», газовий балон з горілкою вважати повернутими потерпіому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1