Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №205/5957/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/5957/26

Номер провадження2/205/4295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д. С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Годько І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном шляхом припинення дій,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні камерою відеоспостереження, розташованою в коридорі другого поверху першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом заборони ОСОБА_2 , а також будь-яким третім особам, які можуть діяти за його доручення, в його інтересах або за його згодою, здійснювати демонтаж, відключення від електроживлення, пошкодження, переміщення чи будь-яке інше втручання у функціонування зазначеної камери відеоспостереження. В обґрунтування позову вказав, що відповідач здійснює господарську діяльність як ФОП та надає перукарські послуги. У зв`язку з цим позивачем було встановлено відеокамеру в місці загального користування для забезпечення безпеки та комфорту мешканців квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Проте відповідач самочинно відключив цю камеру, що позбавляє позивача можливості контролювати безпекову ситуацію за місцем мешкання.

13.05.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04.06.2026 представником відповідача було подано відзив на позов, в якому посилаючись на відсутність згоди на встановлення всіх мешканців під`їзду, порушення приватності відповідача та відсутність доказів інформування осіб про здійснення відеоспостереження, просила у позові відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник адвокат Годько І. О. проти позову заперечили. Вказали, що свою згоду на встановлення камери відеоспостереження відповідач не надавав, доступу до сховища з відеофайлами він не має, крім того відповідач вважає, що відеоспостереження порушує приватність його особистого життя, у зв`язку з чим просили у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази суд дійшов висновку про таке.

Позивач є співвласником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 . Іншим співвласником цих квартир є його мати ОСОБА_3 .

Відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_5 .

Ці квартири розташовані на другому поверсі першого під`їзду багатоквартирного будинку.

Позивач встановив на сходовій клітині другого поверху першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 камеру відеоспостереження з метою забезпечення безпеки свого житла.

Відповідач здійснює за адресою свого проживання прийом громадян та надає їм перукарські послуги.

Як зазначили сторони, протягом місяця таких відвідувачів може бути декілька десятків.

В судовому засіданні було оглянуто наданий позивачем CD-диск з прикладами відеозаписів. Судом було встановлено, що відеокамера направлена на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та фіксує, в тому числі, відвідувачів квартири АДРЕСА_6 в момент їх проходу по сходовій клітині під`їзду. При цьому кут огляду камери не дозволяє бачити внутрішню частину квартири відповідача.

Відповідач визнав, що самостійно відключив відеокамеру, шляхом від`єднання дротів живлення, оскільки йому не подобається, що позивач здійснює таке відеоспостереження на сходовій клітині.

На питання суду чи відновлено робота відеоспостережного пристрою, як позивач так і відповідач вказали, що станом на час розгляду справи в суді, робота відеоспостереження, розташованого в коридорі другого поверху першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 відновлена.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний позивач ОСОБА_1 який надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові. Також вказав, що доступ до камери та відеозапису з неї має тільки він та його мати, тобто власники квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Також в якості свідка була допитана ОСОБА_3 , яка вказала, що проживає в квартирі АДРЕСА_7 . Їй відомо, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність з надання перукарських послуг, у зв`язку з чим в їх під`їзді постійно приходить та уходить велика кількість незнайомих їй осіб. Це викликає у неї занепокоєння за власну безпеку. Вказала, що за допомогою відеоспостереження вона може контролювати безпекову ситуацію на сходовій клітині та запобігти протиправному проникненню в її житло. Додала, що відповідач неодноразово пошкоджував систему відеоспостереження.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений статтею 16 ЦК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Для правильного вирішення спору необхідно вирішити питання про дотримання при встановленні камер відеоспостереження гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема чи було втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя відповідача, якщо так, то чи було таке втручання проведено згідно із законом, чи переслідувало одну або декілька легітимних цілей, та чи було воно пропорційним.

Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (частина перша статті 19 Цивільного кодексу України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 8 проголошує право на повагу до приватного і сімейного життя.

Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 1 червня 2010 року).

Частиною другою статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01 червня 2010 року передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Зазначені положення цивільного законодавства спрямовані на захист особистих немайнових прав особи, зокрема особистого, сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Відеоспостереження, приховане чи відкрите, визнається серйозним втручанням в приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 70838/13 Antovic and Mirkovic v. Montenegro від 28 листопада 2017 року, § 44).

Хоча мета статті 8 Конвенції переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, окрім цього первинно негативного зобов`язання, можуть існувати і позитивні зобов`язання, невід`ємні від дійсної поваги до приватного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя навіть у сфері стосунків між приватними особами (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 6339/05 Evans v. The United Kingdom від 07 березня 2006 року, § 75).

Як норми міжнародного права, так і національне законодавство не допускають проведення однією особою відеоспостереження та збору відомостей про іншу особу за відсутності її згоди, з певними виключеннями (наприклад, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (частина перша статті 307 ЦК України).

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 270 ЦК України).

Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_1 є співласником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що на сходовій клітині другого поверху під`їзду встановлена камера відеоспостереження.

Позивач вказує, що ця камера фіксують місця загального користування, законодавство не забороняє захищати свою власність та забезпечувати особисту безпеку за допомогою власних технічних засобів. Камера відеонагляду розташована до квартири відповідача, яка розташована на 2 поверсі будинку, і забезпечує відеонагляд до квартири останнього з метою попередження та перешкоджання незаконному втручання у приватну власність - квартиру позивача. Відеонагляд встановлено позивачем виключно з метою створення безпечних умов проживання і цим права мешканця квартири АДРЕСА_6 не порушуються, встановлена камера фіксує лише загальний простір. Об`єктив камери захоплює лише вхідні двері квартири відповідача не захоплюючи її простір при відчиненні дверей.

Отже, відповідачем не надано жодних належних та допустимих, достатніх, достовірних доказів, що дії позивача є непропорційним втручанням у право на повагу до його приватного і сімейного життя, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача утриматися від втручання у функціонування зазначеної камери відеоспостереження.

В частині позовних вимог про заборону невизначеному колу осіб відключити від електроживлення, пошкоджувати, переміщати чи будь-яким іншим чином втручатися у функціонування зазначеної камери відеоспостереження суд зазначає таке. Судовий захист спрямований на захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав конкретної особи. Крім того, суд може застосувати примус у вигляді зобов`язання утримуватись від певних дій щодо чітко визначеної особи. Отже абстрактні чи гіпотетичні порушення, які можуть відбутися в майбутньому внаслідок дій невизначених осіб, не підлягають судовому захисту.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 244, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном – задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні камерою відеоспостереження, розташованою на сходовій клітині (коридорі) другого поверху першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не втручатися у функціонування зазначеної камери відеоспостереження.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скорочене судове рішення проголошено в судовому засіданні 19.08.2026.

Повний текст рішення суду складено 24.08.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8

Відповідач: ОСОБА_2 : РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 .

Представник відповідача: адвокат Годько Інна Олегівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: вул. Глібова, 43, місто Дніпро, 49086.

Суддя Денис ГРОНА