Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №202/5738/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5738/26

Провадження № 2/202/4890/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/5738/26

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якуба Юрій Антонович,

про зняття обтяження,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

09 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якуба Юрій Антонович, із вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 вересня 1998 року квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках – по 1/2 частки кожному.

22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (відчужувачі) та ОСОБА_2 (набувач, відповідач) було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якубою Юрієм Антоновичем та зареєстрований у реєстрі за № 1488, за умовами якого відчужувачі після своєї смерті передають, а набувач приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 . У абзаці 2 пункту 1 договору сторони домовилися, що в разі смерті одного з відчужувачів спадщина переходить до іншого відчужувача, а в разі смерті другого з відчужувачів його майно переходить до набувача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача – ОСОБА_3 . З огляду на умови абзацу 2 пункту 1 договору та положення частини 2 статті 1306 ЦК України належна померлому частка у праві власності на квартиру перейшла до позивача як іншого відчужувача.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 12 січня 2026 року у справі № 202/7778/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору задоволено частково. Розірвано спадковий договір від 22 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Якубою Ю.А. за реєстровим № 1488, у частині, що стосується відчужувача ОСОБА_1 та набувача ОСОБА_2 .

Позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав, проте отримала повідомлення про накладене на квартиру обтяження (заборону відчуження) відповідно до спадкового договору.

Крім того, 16 квітня 2026 року на адресу приватного нотаріуса було направлено адвокатський запит із проханням припинити обтяження, накладене за умовами спадкового договору від 22 жовтня 2020 року, та внести до реєстру відомості про рішення суду у справі № 202/7778/25.

Відповіддю від 20 квітня 2026 року № 20/01-16 нотаріус повідомив, що резолютивна частина рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 12 січня 2026 року у справі № 202/7778/25 не містить вимог до нотаріуса та будь-яких зобов`язань чи вказівок про вчинення дій зі зняття обтяження з квартири.

З огляду на викладене позивач зазначає, що обставини, на підставі яких було накладено обтяження (заборону відчуження), відпали, оскільки спадковий договір, у межах якого воно накладалося, розірвано, а продовження дії обтяження порушує її права щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Просила зняти обтяження з квартири та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

11 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав, поважності причин суду не повідомив.

16.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Позивач та її представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з`явилися, заяв та клопотань не подали, про причини неявки суд не повідомили.

Приписами частини 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь–якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, причини неявки суду невідомі.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частки кожному) належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 вересня 1998 року.

22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (відчужувачі) та ОСОБА_2 (набувач) укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якубою Ю.А. за реєстровим № 1488.

22 жовтня 2020 року на виконання частини 3 статті 1307 ЦК України нотаріусом, який посвідчив договір, накладено обтяження на визначену договором квартиру.

Відповідно до частини 2 статті 1306 ЦК України спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором. Аналогічні умови узгоджені сторонами в абзаці 2 пункту 1 спадкового договору від 22 жовтня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За умовами договору та положеннями частини 2 статті 1306 ЦК України належна померлому частка у праві власності на квартиру перейшла до позивача як іншого відчужувача.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 12 січня 2026 року у справі № 202/7778/25, яке набрало законної сили, розірвано спадковий договір від 22 жовтня 2020 року (реєстровий № 1488) у частині, що стосується відчужувача ОСОБА_1 та набувача ОСОБА_2 ..

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 квітня 2026 року у справі № 202/11071/25, яке набрало законної сили 19.05.2026, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Обставини, встановлені зазначеними рішеннями суду, відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Відповіддю приватного нотаріуса від 20 квітня 2026 року № 20/01-16 підтверджується, що обтяження у вигляді заборони відчуження квартири зберігається, оскільки резолютивна частина рішення суду у справі № 202/7778/25 не містить вимог до нотаріуса та вказівок щодо зняття обтяження.

Отже, судом встановлено, що заборона відчуження (обтяження) квартири була накладена нотаріусом виключно у зв`язку з посвідченням спадкового договору від 22 жовтня 2020 року, який у частині, що стосується позивача та відповідача, розірвано судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім того, ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 прийняла, оскільки на момент смерті проживала разом з ним.

Таким чином, правова підстава для збереження обтяження відпала.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими; ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 3 статті 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

Отже, заборона відчуження є похідною від чинності спадкового договору та слугує забезпеченню прав набувача. У разі припинення (розірвання) спадкового договору підстава для збереження такого обтяження відпадає.

Оскільки спадковий договір у частині, що стосується позивача та відповідача, розірвано, а частка померлого відчужувача перейшла до позивача у порядку спадкування за законом, збереження обтяження квартири безпідставно обмежує право власності позивача, позбавляючи її можливості в повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, а тому таке право підлягає судовому захисту шляхом зняття обтяження.

Наведені позивачем обставини підтверджуються наявними у справі доказами: свідоцтвом про право власності на житло від 04 вересня 1998 року, спадковим договором від 22 жовтня 2020 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , рішеннями Індустріального районного суду м. Дніпра від 12 січня 2026 року у справі № 202/7778/25, від 17 квітня 2026 у справі № 202/11071/25, відповіддю приватного нотаріуса від 20 квітня 2026 року № 20/01-16.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України з урахуванням поданих позивачем доказів понесення таких витрат та їх співмірності зі складністю справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, а відтак, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).

На підтвердження понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду надані: копія договору про надання правової допомоги №4/1 від 04.08.2025, акт прийому-передачі послуг №3 від 09.06.2026, ордер.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 та адвокат Домарацька М.С. не узгоджували фіксований розмір гонорару, а у п.3.1. Договору №4/1 від 04.08.2025 домовились, що на розмір гонорару впливає строки розгляду справи, результат розгляду, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг.

При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові ОП КГС у складі Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

У Постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін, і зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони».

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді не подав.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 04.08.2025, а також обсяг наданих адвокатом послуг та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 12 500 грн 00 коп., що є пропорційним задоволеним позовних вимогами, оскільки суд вважає, що позивачем належними доказами обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12 500 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти обтяження з нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 46,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яке накладено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Якубою Юрієм Антоновичем у зв`язку з посвідченням спадкового договору від 22 жовтня 2020 року (реєстровий № 1488), та скасувати відповідний запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн 00 коп. (дванадцять тисяч п`ятсот грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 26.08.2026 року.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО