Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №202/129/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/129/26

Провадження № 2/202/2243/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу № 202/129/26 позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 17.12.2003 року вони з відповідачем перебувають у шлюбі. Подружнє життя між сторонами не склалося, наразі між ними відсутнє почуття любові, оскільки вони мають різні уявлення про сімейній устрій та взаємовідносини в сім`ї. Тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Позивачка вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе, у зв`язку з чим просить розірвати шлюб.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вважав що його подано неналежним чином, оскільки позивачка перебуває за кордоном, тож не могла самостійно надіслати позовну заяву до суду поштою.

Ухвалою суду від 05.06.2026 явку позивача визнано обов`язковою для подачі особистих пояснень, зокрема встановлення її волевиявлення стосовно заявлених вимог.

18.08.2026 позивачка звернулася до суду із власноруч написаною заявою, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та провести розгляд справи без її участі.

Відповідач заперечив проти розірвання шлюбу. Пояснив суду, що у березні 2022 вивіз родину до Львова. У листопаді 2025 року був у Канаді, де бачився із позивачкою. За цей час бачилися лише раз, шлюбні стосунки не підтримують.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 17 грудня 2003 року, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції міста Дніпропетровська, актовий запис № 541.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже є повнолітньою.

Шлюбні відносини сторони припинили та проживають окремо, спільне господарство не ведеться.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивачка скористався даним правом та звернулася до суду з вказаним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем, про що свідчить її заява від 18.08.2026, в якій вона підтримала позовні вимоги.

Як вбачається з позовної заяви, а також визнано самим відповідачем, подружжя на даний час стосунків не підтримує, з 2022 року бачилися лише раз.

Шлюбні відносини подружжям фактично припинені та є лише формальністю.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу, що є неприпустимим.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і позивачка не має наміру їх відновлювати, вважаючи, що їх сім`я фактично розпалась, а її збереження є неможливим та не відповідає інтересам подружжя, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, так як шлюбні відносини вже не підлягають збереженню.

Згідно ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. 3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

До позиції сторони відповідача щодо неналежності подачі позову та необхідності встановлення місця проживання позивачки, яка виїхала за кордон, суд зазначає, що позовну заяву від 19.12.2025 та заяву від 17.02.2026, які надійшли на адресу суду засобами поштового зв`язку, підписано позивачкою, оскільки іншими даними суд не володіє, а своє волевиявлення стосовно бажання розірвати шлюб вона підтвердила, власноруч написаною заявою від 18.08.2026, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави вважати що позов подано всупереч волі позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 200, 259, 263, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції міста Дніпропетровська, актовий запис № 541.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін