Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №932/11692/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/11692/26

Провадження № 1-кп/932/1844/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши в судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження №12026042150000217 від 14.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопетрівка, Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, на утриманні малолітніх дітей не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 07.08.2026, приблизно о 19 год. 40 хв. ОСОБА_3 , знаходився поряд з будинком АДРЕСА_2 , де виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з раніше знайомим йому ОСОБА_4 . У цей час у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Реалізуючи свій раптово виниклий кримінально протиправний умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків ОСОБА_3 , 07.08.2024, близько 20:00 год, знаходячись на відкритій ділянці місцевості біля будинку 99 по вулиці Панікахи у м. Дніпро, стоячи в безпосередній близькості до потерпілого ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин наніс три удари кулаком правої руки в обличчя потерпілого ОСОБА_4 , а саме в область лобу. Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден та двох синців обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки на підставі п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6. Правова кваліфікація кримінального проступку у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 - ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень.

25.08.2026 до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- заяву потерпілого ОСОБА_4 про відсутність заперечень відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному порядку за обвинуваченням ОСОБА_3 ;

- матеріали досудового розслідування.

Як видно з наданих матеріалів на час надходження обвинувального акту до суду, щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Ураховуючи зазначене, суд уважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до частин 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 17, статей 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням були встановлені фактичні обставини, що співпадають оголошеним обвинуваченням та фактично викладені в пункті 1.1. Вироку.

Установлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності. Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття в скоєному.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також надав дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_3 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального проступку та осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом`якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_5 , уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та вказана в обвинувальному акті.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Суд вважає, що підстави застосування статті 69 КК України при призначенні покарання - відсутні.

З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий та має середню освіту, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності відомостей про завдану матеріальну шкоду, як і її відшкодування, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, як і обставини, що пом`якшують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Зазначене судом покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 - 67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого. Бо примус зі сторони держави здійснити платіж на корить останньої, є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом, з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України до ОСОБА_3 не може бути застосовано відбуття покарання з іспитовим строком. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

Цивільний позов у провадженні не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України він зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу, а у разі несплати штрафу у вказані строки, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Дніпра шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1