Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №473/3711/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3711/26

РІШЕННЯ

іменем України

"26" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, Головне управління пенсійного фонду України у Миколаївській області, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бінько М. А., звернулася до суду із заявою про встановлення фактів перебування на утриманні, проживання однією сім`єю. Просила встановити факти перебування на утриманні її племінника, ОСОБА_2 , та проживання з ним однією сім`єю.

Мати ОСОБА_2 померла, а відомості про його батька були внесені до актового запису про народження відповідно до вимог статті 135 Сімейного кодексу України. У зв`язку з цим з шестирічного віку ОСОБА_2 залишився сиротою.

У період з 1995 року до 2011 року опіку над ОСОБА_2 здійснювала його бабуся, ОСОБА_3 . Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2014 року ОСОБА_2 проживав разом із заявницею ОСОБА_1 .

Крім того, починаючи з 2014 року і до моменту своєї загибелі, ОСОБА_2 систематично надавав заявниці матеріальну допомогу та забезпечував її утримання за рахунок доходів, отриманих, зокрема, від роботи у ФОП ОСОБА_4 . Крім того, він здійснював сезонні роботи, пов`язані зі збором сільськогосподарської продукції, а також виконував будівельні роботи на замовлення, отримуючи за це відповідну винагороду.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично здійснював матеріальне забезпечення заявниці та був основним джерелом її доходу, що свідчить про наявність між ними сталих сімейних, побутових та матеріальних зв`язків, які існували до дня його загибелі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення активних бойових дій з метою відсічі збройної агресії противника та оборони міста Вознесенська ОСОБА_2 , перебуваючи у складі Руху Опору з оборони м. Вознесенська, загинув унаслідок прямого влучання в займану ним позицію ворожого танкового снаряда.

З огляду на викладене та з метою реалізації своїх прав, заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування на утриманні ОСОБА_2 та факту проживання однією сім`єю.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами окремого провадження.

23 липня 2026 року до суду надійшла заява представника ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якій зазначено, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблого, які перебували на його утриманні. При цьому перебування на утриманні підтверджується, зокрема, документами про спільне проживання або рішенням суду про встановлення відповідного факту.

ГУ ПФУ звернуло увагу суду, що відповідно до статті 31 Закону України № 2262-ХІІ особа вважається такою, що перебувала на утриманні померлого, якщо отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування.

Також зазначено, що сам факт відсутності спільної реєстрації місця проживання або наявність у заявника інших доходів не виключає можливості встановлення факту перебування на утриманні в судовому порядку, якщо буде доведено, що допомога померлого була основним і постійним джерелом засобів до існування.

27 липня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області Бузилової К. В., в якій вказано, що проти задоволення заяви не заперечує та просить розгляд справи провести без її участі.

28 липня 2026 року від представниці заявниці Бінько М. А. , надійшла заява про встановлення факту проживання однією сім`єю, з наданням додаткових підтверджуючих матеріалів.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 та представниця заявниці Бінько М. А. не з`явилися, проте надали заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали в повному обсязі.

В судове засідання заінтересована особа Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області не з`явилися, проте надали заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали в повному обсязі.

В судове засідання заінтересована особа Головне управління пенсійного фонду України у Миколаївській області не з`явилися, проте у вищевказаній заяві просили про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали.

Заінтересована особа Міністерство оборони України в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у їх відсутність не подавали.

Суд, дослідивши матеріали заяви, заяви заінтересованих осіб, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 був рідним племінником заявниці ОСОБА_1 . Його мати померла, а відомості про батька були внесені до актового запису про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 50).

З шестирічного віку ОСОБА_2 залишився сиротою, у зв`язку з чим перебував під опікою своєї бабусі, ОСОБА_3 .

Проживав ОСОБА_2 у м. Вознесенську Миколаївської області разом із бабусею у будинку по АДРЕСА_1 , який належав бабусі.

Після смерті у 2014 році бабусі, ОСОБА_3 , належний їй житловий будинок був успадкований її дочками - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у рівних частках (а.с.54 зворотна сторона- 56).

В ньому продовжували проживати заявниця ОСОБА_1 , яка переїхала допомагати племінникові, та загиблий ОСОБА_2 (а. с. 22). Це підтверджується актом про фактичне проживання за вказаною адресою громадян Територіальної громади міста Вознесенська, в якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , але фактично проживає за адресою

АДРЕСА_1 2014 року і до моменту загибелі ОСОБА_2 фактично здійснював матеріальне забезпечення заявниці та був основним годувальником сім`ї.

Він надавав їй матеріальну допомогу за рахунок доходів, отриманих від роботи у ФОП ОСОБА_4 , сезонних робіт та виконання будівельних робіт на замовлення (а. с. 23). ОСОБА_2 сплачував рахунки за будинок, в якому вони проживали, купував техніку та інші речі (а. с. 65-73).

Відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, суми нарахованого (виплаченого) доходу, утриманого та сплаченого податку і військового збору, встановлено, що матеріальне становище заявниці протягом зазначеного періоду було вкрай нестабільним, а її доходи переважно складалися з державної та соціальної матеріальної допомоги.

Зокрема, у 2014 році заявниця офіційно не працювала та доходів не отримувала.

У 2015 році єдиним джерелом її доходу була державна та соціальна матеріальна допомога, загальний розмір якої становив 5 767,78 грн за рік.

У 2016 році заявниця отримала державну та соціальну матеріальну допомогу в загальному розмірі 666,87 грн за рік.

За 2017 рік відомості про отримання доходів відсутні.

У період з IV кварталу 2018 року по III квартал 2019 року заявниця отримувала державну та соціальну матеріальну допомогу, загальний розмір якої становив 6 876,71 грн за зазначений період.

У період з II кварталу 2020 року по I квартал 2021 року заявниця отримувала заробітну плату від ПП «Вікторія 8». Загальна сума отриманого доходу за цей період становила 29 884,79 грн.

Починаючи з березня 2021 року по грудень 2021 року, заявниця знову отримувала державну та соціальну матеріальну допомогу, середній розмір якої становив близько 1 700 грн на місяць.

Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 став на захист Держави.

02 березня 2022 року під час активних бойових дій, пов`язаних з обороною міста Вознесенська та відсіччю збройної агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 загинув унаслідок прямого влучення в займану ним позицію ворожого танкового снаряда.

Після загибелі ОСОБА_2 організацією його поховання займалася ОСОБА_1 , що підтверджується наданими суду документами, договорами, квитанціями та іншими платіжними документами, пов`язаними з організацією та оплатою поховання (а. с. 52). Вказані обставини також свідчать про наявність між заявницею та загиблим тісного сімейного та особистого зв`язку.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була визнана потерпілою у відповідному кримінальному провадженні у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , що додатково підтверджує її близькі родинні відносини із загиблим та наявність особистого немайнового і сімейного зв`язку між ними (а.с. 51).

Натепер ОСОБА_1 перебуває на обліку у Вознесенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, де отримує пенсію за віком. Зазначені обставини підтверджуються відповідною довідкою про доходи та документами, наданими до матеріалів справи.

Згідно з наданою довідкою, у період з грудня 2025 року по лютий 2026 року розмір отримуваної ОСОБА_1 пенсії становив 3 323,00 грн щомісячно. У подальшому розмір пенсійної виплати було збільшено та станом на відповідний період становили 3 725,00 грн щомісячно.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначають глави 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

За пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частина сьома статті 19 ЦПК України передбачає, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими норма права пов`язує настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, отже, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Частина перша статті 315 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо закон не визначив іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинне законодавство не передбачає іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Саме такими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Під час розгляду цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25).

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 274/5542/24, провадження № 61-15551св25.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Окреме провадження за своєю правовою природою характеризується відсутністю спору про право, оскільки суд у такому провадженні не вирішує питання про наявність чи відсутність суб`єктивного права між сторонами, а лише встановлює юридичний факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення відповідних прав заявника. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заінтересованим особам право на звернення до суду з позовом.

При цьому під спором про право необхідно розуміти реальну, а не гіпотетичну суперечність між суб`єктами щодо належності, обсягу чи способу здійснення певного суб`єктивного права. Такий спір має бути справжнім і серйозним, а результат судового провадження повинен мати безпосереднє та вирішальне значення для права, про яке йдеться. Лише опосередкований або віддалений зв`язок між результатом встановлення юридичного факту та можливими правовими наслідками сам по собі не свідчить про наявність спору про право, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Grzкda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року.

Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22. У зазначеній справі заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересованою особою у якій було визначено Міністерство оборони України. Метою встановлення відповідного факту було набуття заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Верховний Суд дійшов висновку, що у таких правовідносинах спір про право може виникати виключно між особами, які є суб`єктами отримання відповідної одноразової грошової допомоги, оскільки така допомога розподіляється між отримувачами у визначених законом частках. При цьому Міністерство оборони України не є суб`єктом отримання зазначеної соціальної виплати, а здійснює її призначення та виплату у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи не вбачається спору про право та підстав подальшого оспорення фактів спільного проживання та перебування на утриманні заявниці і померлого.

Як слідує з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.09.1999 у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у період з 2014 року перебував у сімейних та побутових відносинах із своєю тіткою ОСОБА_1 , яка була його близькою родичкою, проживала разом із ним.

Факт надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги заявниці підтверджується наданими суду квитанціями та іншими документами щодо придбання товарів, речей та предметів для потреб домогосподарства. Зазначені документи у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 брав участь у матеріальному забезпеченні сім`ї та здійснював витрати на утримання домогосподарства.

Після загибелі ОСОБА_2 організацією його поховання займалася ОСОБА_1 , що підтверджується наданими суду документами, договорами, квитанціями та іншими платіжними документами, пов`язаними з організацією та оплатою поховання. Вказані обставини також свідчать про наявність між заявницею та загиблим тісного сімейного та особистого зв`язку.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була визнана потерпілою у відповідному кримінальному провадженні у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , що додатково підтверджує її близькі родинні відносини із загиблим та наявність особистого немайнового і сімейного зв`язку між ними.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували сталі сімейні, побутові та матеріальні відносини, а ОСОБА_2 за життя систематично надавав заявниці матеріальну допомогу та брав участь у забезпеченні її повсякденних потреб. Зазначена допомога мала для заявниці істотне та систематичне значення, що підлягає оцінці судом при вирішенні питання про встановлення факту перебування її на утриманні загиблого.

Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 19, 76-82, 89, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, Головне управління пенсійного фонду України у Миколаївській області, Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її племінника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2014 року - по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя: М. С. Булкат