Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №136/1880/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1880/26

провадження №1-кп/136/67/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному проваджені кримінальне провадження за №12026025060000052 від 05.08.2026 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росоша Липовецького району Вінницької області, українця, громадянина України, зі середньою освітою, не працюючого, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 біля 01 годили 00 хвилин, ОСОБА_2 вівши в руках велосипед, йшов до свого будинку, де він проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , так не дійшовши до свого будинку в АДРЕСА_2 , посеред дороги його перестрів малознайомий йому ОСОБА_3 , з яким ніяких конфліктів у нього до цього моменту не було.

Так ОСОБА_3 , звернувся до ОСОБА_2 , у грубій формі попросив ОСОБА_2 дати йому цигарку. При цьому будь-яких дій, спрямованих на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 не вчиняв.

При цьому ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, не вчиняв, фізичного насильства до нього не застосовував, у зв`язку з чим безпосередньої загрози життю чи здоров`ю ОСОБА_4 не існувало.

Після цього, ОСОБА_2 , кинув велосипед на поверхню дороги який вів у руках, та бажаючи з`ясувати стосунки, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та бажаючи їх заподіяння, ОСОБА_3 , схопив його своїми руками за праву руку та кинув через плече об асфальтовану поверхню дороги після чого кулаком правої руки умисно наніс йому два удари в обличчя, в результаті чого ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран, синці та садна на голові, садна на задній поверхні грудної клітки справа, в поперековій ділянці зліва, на лівому та правому плечах, в ділянці правого та лівого ліктьових суглобів, на передній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці правого та лівого колінних суглобів, які згідно висновку експерта № 724 від 06.08.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи, належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після вчинення вищевказаних дій ОСОБА_2 , відтягнув від потерпілого ОСОБА_3 , його знайомий ОСОБА_5 , і ОСОБА_4 пішов до себе додому.

Такі умисні дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не оскаржує встановлені під час дізнання обставини вчиненого кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.2 ст.302 КПК України. За участю захисника адвоката ОСОБА_6 обвинуваченим подано письмову заяву про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_3 також подав письмову згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 302 КПК України.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

За змістом ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В силу положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Суд, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст.50 КК України, мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до кримінальних проступків, особи винуватого, який повністю визнав свою вину та розкаявся у скоєному, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки така міра покарання сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування в неї звички законослухняної поведінки й не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ч.1 ст.125 КК України, ст.ст. 368, 374, 376, 381-382, 394, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1