Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №132/80/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/80/26

3/132/204/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 560419 від 06.01.2026, 06.01.2026 о 16:35 год. у с. Малі Кутища, вул. Віктора Ліпського, 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки (моделі) «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476123, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що того дня разом із зятем поїхав до магазину в с. Малі Кутища. За кермом автомобіля, за його словами, перебував зять. У магазині до нього підійшли працівники поліції та почали вимагати документи, стверджуючи, що саме він керував транспортним засобом. На його прохання надати відеозапис як доказ того, що він перебував за кермом, працівники поліції жодних матеріалів не пред`явили.

Крім того, згодом працівники поліції повідомили йому про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 підтвердив, що відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки, він не керував транспортним засобом. Після цього працівники поліції пішли складати протокол до службового автомобіля, однак примірник протоколу йому вручений не був.

Також ОСОБА_1 зазначив, що хворіє та приймає лікарські препарати, які містять незначну кількість спирту.

У судовому засіданні як свідків було допитано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що того дня вона разом із чоловіком та зятем їхала зустрічати дітей. По дорозі вони заїхали до магазину. Згодом до них підійшли працівники поліції та почали стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вимагали пред`явити документи та пройти огляд на стан сп`яніння. Свідок наголосила, що за кермом перебував її зять. За її словами, чоловік алкогольних напоїв не вживає, однак приймає лікарські препарати, які містять спирт.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що того дня під вечір зайшла до магазину. Невдовзі до магазину зайшло подружжя ОСОБА_4 , а слідом за ними – працівники поліції, які почали стверджувати, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля. За словами свідка, він відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки не керував транспортним засобом. Жодних підтверджень того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом, працівники поліції не надали. Також, зі слів свідка, ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що алкогольних напоїв не вживав.

Крім того, у матеріалах справи наявні письмові пояснення і додаткові пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Катрича П.С.

Дані пояснення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказував на порушення працівниками поліції вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, а саме: відсутність акта огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, відсутність свідків відмови від проходження огляду, ненадання доказів проведення огляду на місці зупинки або доставлення особи до закладу охорони здоров`я. Також звертав увагу на відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення особи від керування транспортним засобом та відповідного акта огляду і тимчасового затримання транспортного засобу.

Крім того, захисник зазначав, що долучений до справи відеозапис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, моменту його зупинки, пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, відмови від такого огляду, вручення направлення на медичний огляд та інших процесуальних дій. На думку захисника, відеозапис є неповним та не підтверджує обставин, викладених у протоколі та рапорті працівника поліції.

Також захисник стверджував, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням вимог законодавства, оскільки ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені його права, не вручалася копія протоколу, ним не надавалися письмові пояснення, а відомості про відмову від підписання протоколу не відповідають дійсності. Зазначав, що письмові пояснення, долучені до матеріалів справи від імені ОСОБА_1 , останнім не надавалися.

Окрім цього, захисник заперечував сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час та вказував на наявність свідків, які можуть підтвердити, що останній не перебував за кермом автомобіля. У зв`язку з викладеним просив врахувати наявність сумнівів щодо доведеності вини особи, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставин справи, приходжу до на ступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 560419 від 06.01.2026, 06.01.2026 о 16:35 год. у с. Малі Кутища, вул. Віктора Ліпського, 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки (моделі) «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476123, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в даному випадку є, зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Законодавець покладає обов`язок щодо збирання доказів на посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ч. 2 ст.251, п. 1 ч. 1 ст.255 КУпАП).

З огляду на викладене, поліцейський, як суб`єкт, уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП зобов`язаний збирати докази, у своїй службовій діяльності повинен вивчати нормативно-правові акти, які регулюють його діяльність та керуватися нормами КУпАП, інструкцій, які розроблені профільним міністерством, іншими нормативно-правовими актами в межах своїх повноважень, добросовісно здійснювати свою службову діяльність.

Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів у розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Однак, здійснюючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівники поліції не дотримались встановленого законом порядку фіксації правопорушення, зібрання і оформлення доказів.

Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що в якості доказів вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, додано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 6560419 від 06.01.2026;

- направлення ОСОБА_1 на огляд в заклад охорони здоров`я для проведення медичного огляду на факт вживання алкогольних напоїв, у зв`язку із ознаками алкогольного сп`яніння від 06.01.2026;

- рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП старшого сержанта поліції Микити Демченка від 06.01.2026;

- відеоматеріал на DVD+R диску з нагрудних відеореєстраторів поліцейських (боді-камера) за № 476123;

- довідку про наявність посвідчення водія та відомості про притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.01.2026.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» застосування поліцією технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є превентивним заходом.

Згідно п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженням відеозапису № 476123 з нагрудної камери поліцейського, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 560419 від 06.01.2026, встановлено, що вказаний відеозапис не містить жодних відомостей, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. Відеофіксація розпочинається вже після подій, покладених в основу складення протоколу, а саме з моменту перебування працівників поліції у приміщенні магазину, де вони спілкуються з ОСОБА_1 та іншими особами. При цьому на відеозаписі відсутні відомості про рух транспортного засобу, момент його зупинки, перебування ОСОБА_1 за кермом чи будь-які інші обставини, які б свідчили про здійснення ним керування транспортним засобом.

Натомість із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 послідовно заперечує факт керування транспортним засобом, наполягає на тому, що автомобілем не керував, та просить працівників поліції надати відеозапис, який би підтверджував протилежне. Водночас будь-яких доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом працівниками поліції під час відеофіксації не наводиться та не демонструється.

При цьому з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Разом з тим така відмова була обґрунтована його послідовною позицією про те, що він не керував транспортним засобом, а тому не вважав себе водієм у розумінні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 неодноразово вимагав від працівників поліції надати докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом, однак будь-яких таких доказів під час відеофіксації йому пред`явлено не було.

Водночас відеозапис не містить відомостей про те, що після відмови від проходження огляду на місці зупинки працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, роз`яснили порядок проведення такого огляду чи з`ясували його позицію щодо проходження медичного огляду. Так само на відеозаписі відсутня фіксація відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Отже, долучений відеозапис підтверджує лише факт відмови особи від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, проте не підтверджує виконання працівниками поліції вимог законодавства щодо пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я після такої відмови та не містить доказів відмови особи від проходження такого огляду.

Окрім цього, з дослідженого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також відеозапис не містить відомостей про вручення йому копії протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд чи інших процесуальних документів. Відеофіксація завершується на стадії складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим подальші процесуальні дії на відео не відображені.

Крім того, на відеозаписі відсутні будь-які дані щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, хоча відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особа, щодо якої наявні підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння або відмовилася від проходження огляду, підлягає відстороненню від керування транспортним засобом. Вказані обставини свідчать про відсутність на долученому відеозаписі належної фіксації істотних обставин, покладених в основу складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, дані відомості є недостатніми для обвинувачення ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння.

Додане до протоколу про адміністративне правопорушення направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на факт сп`яніння в зв`язку із наявністю в нього ознак алкогольного сп`яніння, не може бути прийняте до відома, оскільки воно не містить відомостей про отримання ОСОБА_1 такого направлення та відомостей про його відмову від його отримання, засвідчених підписами залучених свідків або зафіксованого технічними засобами відеозапису.

Отже, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено будь-якого доказу на підтвердження того, що саме водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху та на місці зупинки транспортного засобу його було відсторонено від керування транспортним засобом, або його транспортний засіб було тимчасово затримано шляхом блокування чи доставлено для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зазначене свідчить про порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративні порушення, в тому числі і процесуального документу - протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів у розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи досліджені матеріали справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, так як в матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно доводили його вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інспектором поліції був порушений порядок оформлення адміністративного матеріалу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247 п.1, 245, 251, 252, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СУДДЯ І.В. Павленко