Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №712/8526/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1941/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/8526/26 Категорія: на ухвалу Стеценко О.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Константинов Олексій Геннадійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константинова Олексія Геннадійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2026 року (у складі судді Стеценко О.С.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Константиновим О.Г. було подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистового Сергія Юрійовича № 1404 від 27.03.2026.

В обґрунтування заяви зазначено, що він має намір звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківського області Чистового С.Ю. № 1404 від 27.03.2026 таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки майбутній спір стосуватиметься правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовуватиметься стягнення з доходів заявника, такий захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів заявника та усуне перешкоди у користуванні майном останнього.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.06.2026 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 лише має намір звернутися до суду із позовом про оскарження виконавчого напису, заявник не вказав обґрунтованих підстав для забезпечення позову, не навів та не підтвердив належними доказами, що невжиття таких заходів, а саме зупинення стягнення за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду стосовно визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Константинов О.Г. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.06.2026 та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також вказує, що суд першої інстанції, належним чином не перевірив всі обставини справи, не врахував що забезпечення позову до подання позовної заяви забезпечить скаржнику ефективну можливість захисту від безпідставного стягнення з нього коштів, тобто даний засіб сприятиме ефективному захисту його прав.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, представника скаржника - адвоката Константинова О.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 3 ЦК України та статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.»

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну наявність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 має намір оскаржити виконавчий напис № 1404, виданий 27.03.2026 приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю.

На підставі зазначеного виконавчого напису 13.04.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця від 13.04.2026 накладено арешт на кошти боржника.

Відтак, заявником надано лише відомості щодо факту відкриття виконавчого провадження, що не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, в заяві про забезпечення позову адвокат Константинов О.Г. не зазначає те, в чому саме полягає порушення прав заявника, з яких підстав виконавчий лист не підлягає виконанню, та те яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання майбутнє рішення суду.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Апеляційний суд зазначає, що сама по собі незгода боржника з виконавчим написом нотаріуса за відсутності ініційованого судового спору не є безумовною підставою для зупинення дій державного чи приватного виконавця. Сама лише наявність відкритого виконавчого провадження не може беззаперечно свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позову ускладнить чи унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Крім того, заявник не позбавлений права звернутися з аналогічним клопотанням одночасно з поданням позовної заяви, надавши суду повний текст позову із викладенням обставин, що свідчать про незаконність виконавчого напису, що забезпечить дотримання балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відтак, апеляційний суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константинова Олексія Геннадійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков