Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №552/2336/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2336/25 Номер провадження 22-ц/814/1980/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Горбун К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Людмили Анатоліївни на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про розстрочення виконання заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2025 в цивільній справі № 552/2336/25 за позовом Акціонерного товариства «перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 2023 року проживає за кордоном, не має стабільного доходу, має інші майнові зобов`язання. В своїй заяві просила розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців шляхом сплати боргу рівними платежами в розмірі по 4346,69 грн.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 05 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в цивільній справі № 552/2336/25 за позовом Акціонерного товариства «перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що ухвала постановлена без повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилалась сторона як на підставу своїх вимог, а також без збереження балансу інтересів сторін.

Апелянт зазначає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідачки добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових нею витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

Також вказує, що для неї дуже важливо прийняття судом рішення про розстрочення виконання судового рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2025 по справі №552/2336/25, оскільки за наявності складного матеріального становища і відсутності можливості, на даний час, отримати роботу, додати додаткові витрати при примусовому виконанні судового рішення, його виконання може бути ускладнено.

Відсутність доходів, наявність інших боргових зобов`язань і з врахуванням того, що сплата суми боргу 52160,28 грн. одноразовим платежем створить для Відповідачки надмірний тягар ( і це неможливо зробити), арешт майна не виконає рішення суду, а також потрібно врахувати, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для Відповідачки, оскільки подання такої заяви спрямоване саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав Позивача, а також не буде порушено балансу інтересів та не порушує надмірно право позивача, оскільки позов подано банківською установою яка має статутний капітал на 2025 рік 4780594950,0 і чистий прибуток за 9 місяців 2025 склав 4,79 млрд. грн. (інформація з відкритих джерел).

У зв`язку із вказаними обставинами ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 січня 2026 року та постановити нову про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2025.

У справі встановлено , що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2025, яке набрало законної сили, позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість по кредитному договору від 06.07.2018 № 2001071715301 в розмірі 49737,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Дані про виконання судового рішення матеріали справи не містять.

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбчається , що остання була звільнена з роботи 21.032024 року за власним бажанням. Інші записи про працевлаштування з березня 2024 року у трудовій книжці відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що боржником не доведено належними та допустимими доказами підстав для відстрочення виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на слідуюче.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Судом встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2025 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2025 року яким позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001071715301 від 06.07.2018 в сумі 49737,88 грн та судові витрати.

В силу частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення, заявник посилалася на те , що з кінця 2023 року проживає за кордоном, не має стабільного доходу, також вказувала що має інші невиконані боргові зобов`язання. До заяви долучила копію закордонного паспорту , та трудової книжки у якій записи про працевлаштування з березня 2024 року відсутні. Будь яких інших доказів про матеріальний стан суду не надано.

Зазначені заявником обставини не є достатніми для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не надають характеристику її майнового стану, з наданих заявником доказів не вбачається наявності заборони на здійснення нею трудової діяльності та працевлаштування закордоном, оскільки зазначені документи не містять будь-яких заборон чи обмежень трудової діяльності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм ст.435 ЦПК України колегія суддів до уваги не бере, оскільки застосування судом першої інстанції вказаних положень ЦПК України не мало формального характеру, суд виходив із принципів обов`язковості судового рішення та балансу інтересів сторін, а також врахував, що заявником не доведено наявність обставин надзвичайного характеру, які б об`єктивно унеможливлювали виконання рішення суду.

Посилання заявника на складні життєві обставини, що виникли внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації є декларативними, не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Людмили Анатоліївни слід залиши без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 січня 2026 року у - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.35,258,368,374,375,381,384 ЦПК України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Людмили Анатоліївни залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов