Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №536/1730/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1730/21 Номер провадження 22-ц/814/2432/26Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 лютого 2026 року, постановлену суддею Маханьковим О.В.

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року по справі № 536/1730/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зобов?язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зобов?язання вчинити певні дії відмовлено.

24 грудня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду засобами поштового зв?язку заяву про перегляд рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від від 18 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 січня 2026 року вищевказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 426 ЦПК України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року по справі № 536/1730/21 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зобов?язання вчинити певні дії відмовлено.

24 грудня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду засобами поштового зв?язку заяву про перегляд рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 січня 2026 року вищевказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 426 ЦПК України, а саме: не визначено, яке саме рішення суду та в якій частині він просить переглянути, а також яке процесуальне рішення суд повинен ухвалити за результатами розгляду заяви; обставини, які заявник визначає як нововиявлені, документально не підтверджені та не зазначено, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, а також не надано доказів сплати судового збору (а.с. 15-16).

Копію даної ухвали отримано ОСОБА_1 02.02.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

05 лютого 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді, посилаючись на наявність сумнівів у його об`єктивності та неупередженості.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено (а.с. 31-32).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2024 року по справі № 536/1730/21 визнано неподаною та повернуто заявникові (а.с. 34).

Ухвала суду мотивована тим, що заявник, недоліки заяви, які викладені в ухвалі суду від 15.01.2026 не виконав, що є підставою для її повернення.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд.

Главою 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно зі статтею 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими обставинами або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

У заяві зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява; 2) ім`я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; 3) інші учасники справи; 4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

До заяви додаються: 1) копії заяви відповідно до кількості учасників справи; 2) документ про сплату судового збору; 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; 4) документ, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, якщо заява підписана таким представником; 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу; 6) у разі пропуску строку на подання заяви клопотання про його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Підставами для залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами слугувало те, що в поданій ним заяві не визначено, яке саме рішення суду та в якій частині він просить переглянути, а також яке процесуальне рішення суд повинен ухвалити за результатами розгляду заяви; обставини, які заявник визначає як нововиявлені, документально не підтверджені та не зазначено, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, а також не надано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.09.2024 по справі № 536/1730/21, яким було відмовлено у повному обсязі в задоволенні його позову, таким чином, заявником чітко вказаний предмет перегляду за нововиявленими обставинами та його межі.

Посилання суду на те, що ОСОБА_1 у поданій ним заяві не вказано, яке процесуальне рішення суд повинен ухвалити за результатами розгляду його заяви, не передбачено положеннями ст.426 ЦПК України та належить до виключної компетенції суду, який має прийняти рішення згідно ч. 3 ст. 429 ЦПК України.

За змістом ст. 426 ЦПК України заявник має навести нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення, а також посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин. Тобто для вирішення питання про відкриття провадження за поданою заявою закон не вимагає від заявника належні обгрунтування, достатні для суду для вирішення заяви по суті.

У заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами чітко зазначено, які саме обставини ОСОБА_1 вважає нововиявленими та істотними для правильного вирішення спору у справі № 536/1730/21, а саме обставини, встановлені у рішенні суду у справі № 536/2995/24.

Відповідність обґрунтування заявлених вимог, правова кваліфікація спірних відносин, істотність обставин у розумінні положень ст. 423 ЦПК України, про які зазначає заявник, встановлюється судом при розгляді заяви по суті.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 426 ЦПК України до заяви додаються документ про сплату судового збору, однак заявником не сплачено судовий збір

У заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вказав, що він на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, а також певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Отже, проаналізувавши наведені норми законодавства та врахувавши те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами щодо його позовних вимог, які стосувалися виключно захисту його прав як споживача послуг, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору за цією заявою.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення поданої заяви без руху, тому висновок суду про те, що заявник не усунув недоліків поданої заяви не є обгрунтованим.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За наведених вище обставин оскаржувана ухвала суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко