Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №285/719/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/719/26 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Миколайчук П.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м. Житомирі цивільну справу №285/719/26 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року представник позивача АТ «А-БАНК» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101749454054202 від 09.06.2025 у розмірі 85 912,38 грн, яка станом на 09.02.2026 складається з: 59 203.96 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25 225.85 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 1 482.57 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101749454054202 на 60 000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 08.06.2028 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Позивач свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 60 000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 08.06.2028 року, терміном на 36 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85.00 річних.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним договором утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101749454054202 від 09.06.2025 станом на 09.02.2026 у розмірі 23 494 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 14 коп та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн 17 коп. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом безпідставно відмовлено у достроковому стягненні заборгованості за кредитним договором з посиланням на норми ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Так, перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, в п. 6 (Додаткові умови) якого передбачено право Банку в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка». Зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з даною вимогою звернувся вже в суді, а відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 09.06.2025 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг подав позивачу Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101749454054202, яка разом з Умовами, Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір ( надалі - кредитний договір).

Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами даного договору відповідачу надано кредит в розмірі 60 000.00 грн з метою придбання товару/ здійснення платежу/ оплати послуги строком на 36 місяців (тобто до 08.06.2028) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно. Розмір щомісячного платежу становить - 4 699,09 грн. Денна процентна ставка - 0.17%.

Відповідно до умов договору у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, про що свідчать меморіальний ордер від 09.06.2025 про видачу коштів, виписка по кредиту з 09.06.2025 по 09.02.2026, виписка по картці за період з 09.06.2025 по 09.02.2026.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09.02.2026 становить у розмірі 85 912.38 UAH грн та складається з наступного: 59203.96 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25225.85 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 1482.57 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача як кредитора достатніх правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту, строк виконання якого не настав, а тому в стягненні заборгованості по кредиту (загальний залишок заборгованості за тілом кредиту) в розмірів 56 778,60 грн необхідно відмовити.

При цьому місцевий суд констатував, що встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, на що вказав у своїй постанові ВС від 26 вересня2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18). Відтак позивачем доведено право на стягнення з позичальника простроченої заборгованості в загальному розмірі 23 494,14 грн станом на 09.02.2026, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, що складається з залишку заборгованості за тілом кредиту ( простроченого) у сумі 2 425,36 грн та залишку заборгованості за процентами (прострочені) у сумі 21 068,78 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача нарахованої пені у сумі 1 482,57 грн, суд відмовив у задоволенні цих вимог та вказав, що таке нарахування не відповідає вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до чого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком місцевого суду з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується стороною відповідача як факт укладання кредитного договору, так і отримання ним як позичальником 60 000 грн. на споживчі потреби та подальше неналежне виконання умов договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

У пункті 18 Заяв про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101749454054202 зазначено, що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.

Разом з цим положення кредитного договору, які регулюють питання простроченої заборгованості не визначають порядок та можливість дострокового повернення кредитних коштів.

Обґрунтовуючи свою вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та інших платежів позивач посилався на Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», проте, враховуючи, що зазначений Паспорт не є складовою кредитного договору, тоді як сам договір не передбачає права кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в банку правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів в порядку, визначеного ст. 1050 ЦК України.

Крім того, звертає на себе увагу і не дотримання банком процедури направлення повідомлення боржнику з вимогою про дострокове повернення кредиту та інших платежів в порядку ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи відсутність у позивача як кредитора достатніх правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту, строк виконання якого не настав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Григорусь Н.Й.

Судді Галацевич О.М.

Миколайчук П.В.

Повний текст складено 25 вересня 2026 року.