Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №275/420/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/420/26 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 96 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Миколайчука П.В.

з участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 275/420/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лівочки Л.І. у селищі Брусилів,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої зазначив, що він уродженець смт. Народичі, Народицького району, Житомирської області, має статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС (категорія 2).

Згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи, які постійно проживали (проживають) чи постійно працювали (працюють) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, мають право на зменшення віку за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років. Пенсійний вік при цьому знижується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання чи роботи, але не більше 9 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило йому у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не підтверджено період проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення в період з 26.04.1986 по 10.11.1989. При цьому довідка від 10.02.2026 № 163, видана ЦНАП Народицької селищної ради Житомирської області не була прийнята до уваги органом ПФ, оскільки документ видано на підставі військового квитка батька заявника, що не може бути підставою видачі зазначеного документу.

Вдруге звернувшись із заявою до ЦНАП Народицької селищної ради про підтвердження факту проживання у зоні безумовного (обов`язково відселення) в період з 26.04.1986 по 10.11.1989, йому було надано відповідь про неможливість підтвердити факт його проживання в смт. Народичі, Народицького району Житомирської області, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих факт проживання документів (книг по господарського обліку, будинкових книг).

В період з 26.04.1986 по 10.11.1989 заявник був неповнолітнім та проживав разом із батьками в АДРЕСА_1 . Також в цей період часу батьки працювали в смт. Народичі Народицького району Житомирської області, про що свідчать записи з їх трудових книжок.

10.11.1989 заявник був призваний до лав Радянської армії, що підтверджується записом у його військовому квитку.

Іншим чином, як в судовому порядку встановити факт його проживання заявника в смт. Народичі Житомирської області в період з 26.04.1986 по 10.11.1989, неможливо.

Посилаючись на вказані обставини, просив встановити факт, що має юридичне значення про те, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 26.04.1986 по 10.11.1989 проживав у АДРЕСА_1 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в судовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились (від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у іх відсутності), а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено факт його постійного проживання в період з 26.04.1986 року по 10.11.1989 року на територіях радіоактивного забруднення, а оскільки встановлення даного факту має для нього юридичне значення, і встановити його в позасудовому порядку неможливо, тому наявні правові підстави для задоволення вимог заявника.

Колегія суддів апеляційного суду, не погоджується з висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Народичі Народицького району Житомирської області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 13).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.11.1990, ОСОБА_1 , 1971 р.н., є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2, як особа, що проживала в зоні обов`язкового відселення (а.с. 4).

З військового квитка НОМЕР_2 від 10.11.1989, вбачається, що ОСОБА_1 , 1971 р.н., поставлений на військовий облік та призваний до лав Радянської армії ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6).

У газеті «Жовтневі зорі» Народицької селищної ради Житомирської області від 22 жовтня 1990 року опублікована стаття «Служать наші земляки», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 , який закінчив школу, Бабиницьке СПТУ-39, працював у колгоспі ім. Леніна на теперішній час несе службу і свій конституційний обов`язок виконує відмінно (а.с. 55).

Відповідно записів у трудових книжках батьків заявника: ОСОБА_2 ,1941 р.н., та ОСОБА_3 ,1950 р.н., вони працювали в смт. Народичі Житомирської області та були звільнені з роботи ( ОСОБА_2 - 26.06.1991, а ОСОБА_3 - 29.07.1991) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР у зв`язку з відселенням, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 23.08.90 року №288 (а.с. 14-17, 59, 60).

11.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №064350009738 від 19.03.2026 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не підтверджено період проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення. До періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не зараховано період з 26.04.1986 по 10.11.1989 згідно довідки від 10.02.2026 №163, виданої ЦНАП Народницької селищної ради, оскільки документ видано на підставі військового квитка батька заявника, що не може бути підставою видачі зазначеного документу (а.с. 10-11).

Листом №102/0108 від 27.03.2026 начальник ЦНАП Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області повідомив заявника, що факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в смт. Народичі, Коростенського (Народицького) району, Житомирської області підтвердити не можуть в зв`язку з відсутністю підтверджуючих факт проживання документів (книг погосподарського обліку, будинкових книг).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон № 796-XII).

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку (частина 1 статті 55 Закону № 796-XII).

Згідно із ч. 5 ст. 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства.

Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, що «[..] існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом».

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 у справі № 370/2598/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №569/7589/17 за заявою про встановлення факту проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зроблено висновок про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення таких фактів, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №162/760/17 вказано, що перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК у редакції, що діяла на час звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме постійного проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, заявник зазначив, що встановлення цього факту потрібне для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.

Отже, законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 серпня 2024 року у справі № 539/5295/23, в якій визначено, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Суд першої інстанції при вирішенні даної заяви не врахував вказані норми Закону та відповідні правові висновки Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що встановлення факту проживання у визначеному місці не підлягає розгляду у судовому порядку, а спір між заявником та відповідним органом ПФУ щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відтак судове рішення слід скасувати в порядку ч. 1 ст. 377 ЦПК України, а провадження у справі – закрити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право звернення за захистом своїх прав до відповідних органів.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

П.В.Миколайчук

Повний текст складено 26 серпня 2026 року.