Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №279/3536/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3536/26 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.

Номер провадження №33/4805/1272/26

Категорія ч.2 ст.204-1 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2041 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 23 травня 2026 року о 13:00 год. на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Яготин), 160 км, в контрольованому прикордонному районі на околиці міста Коростень Коростенської територіальної громади Житомирської області, для перевірки було зупинено транспортний засіб марки «СУБАРУ», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому в якості пасажирів перебували громадяни України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які рухались в складі групи осіб в бік державного кордону України з республікою білорусь з метою спроби незаконно перетнути державний кордон України та виїхати до країн ЄС в незаконний спосіб.

У зв`язку зі збройною агресією рф в Україні пункти пропуску між РБ та Україною закриті, дані громадяни порушили вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто громадянин ОСОБА_1 спільно з вищезазначеними громадянами вчинили адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 2041 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, скасувати постанову судді, як незаконну, та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2041 КУпАП.

Своє клопотання про поновлення строку мотивував тим, що про розгляд справи 06 липня 2026 року він не був обізнаний, копію оскарженої постанови не отримував, ознайомився з її змістом 26 липня 2026 року, після чого в межах строку на оскарження - 01 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу. Вищезазначене, на його думку, є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказував, що суд першої інстанції неправильно встановив об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 2041 КУпАП.

Зазначав, що фактично матеріали справи підтверджують його перебування пасажиром в автомобілі, що рухався дорогою в загальному напрямку державного кордону, а також наявність наміру незаконно перетнути його в майбутньому.

Наголошував, що автомобіль, пасажиром якого він був, було зупинено на околиці міста Коростеня за 48 кілометрів від кордону. Рух транспортним засобом у напрямку державного кордону на значній відстані від нього сам собою не є спробою його перетинання, адже жодних безпосередніх дій, спрямованих на фактичне перетинання лінії державного кордону, він не вчиняв.

Крім того, у постанові не визначено конкретного моменту, з якого, на думку суду, розпочалася спроба перетинання державного кордону. Не зазначено, яка саме його дія вийшла за межі наміру та підготовки і стала безпосереднім виконанням правопорушення. Не встановлено конкретного місця запланованого перетину, маршруту безпосереднього наближення до лінії кордону або фактичного використання виявлених предметів для подолання прикордонних споруд.

Звертав увагу, що постановами Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2026 року у справах №279/3541/26 та №279/3543/26, що набрали законної сили, закрито провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення стосовно двох інших пасажирів того самого автомобіля.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до суду не прибув, 21 серпня 2026 року подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому останній був вчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними відомостями з «Укрпошти».

Відповідно до статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

З урахуванням того, що оскаржувану постанову від 06 липня 2026 року направлено на адресу ОСОБА_1 08 липня 2026 року (а.с.26), проте дані про отримання її копії останнім в матеріалах справи відсутні, доступ до копії цієї постанови ОСОБА_1 в «Електронному суді» отримав 27 липня 2026 року (а.с.37), апеляційну скаргу подав 03 серпня 2026 року, то з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не в повній мірі і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2041 КУпАП, є помилковим.

Так, відповідно до частини 1 статті 2041 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідальність за частиною 2 статті 2041 КУпАП передбачена за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідальність за рух в бік державного кордону з метою незаконного перетинання кордону у місцях, які не пов`язані з державним кордоном вказаною нормою не передбачено.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

Аналіз змісту диспозиції частин 1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Відповідно до статті 9 ЗУ «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно зі статтею 12 вказаного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.

У справі вказаної категорії суд повинен встановити наявність в діях правопорушника факту перетину або спроби перетину ним державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

Охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.

Відповідно до положень статей 1, 3 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. На суші він встановлюється по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №337691 від 23 травня 2026 року 23 травня 2026 року о 13:00 год. на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Яготин), 160 км, в контрольованому прикордонному районі на околиці міста Коростень Коростенської територіальної громади Житомирської області, було зупинено транспортний засіб марки «СУБАРУ», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та пасажирів - громадян України: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , які рухались в складі групи осіб в бік державного кордону України з метою спроби та перетину державного кордону з республікою білорусь.

Відомості, зазначені у протоколі, повинні узгоджуватися з іншими доказами, долученими до нього.

При цьому, рапорт інспектора прикордонної служби другої категорії командира гармати протитанкової групи відділення вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) сержанта ОСОБА_5 від 23 травня 2026 року, який також склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №337691 від 23 травня 2026 року, не є доказом у розумінні статті 251 КУпАП.

Схема виявлення правопорушення від 23 травня 2026 року свідчить лише про факт зупинки 23 травня 2026 року о 13:00 год. на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Яготин), 160 км, в контрольованому прикордонному районі на околиці міста Коростень Коростенської територіальної громади Житомирської області, для перевірки транспортного засобу марки «СУБАРУ», номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебував і ОСОБА_1 . Фотографії та відеозапис знову ж таки підтверджують факт зупинки, кількість пасажирів, відповідний багаж пасажирів цього автомобіля тощо.

При цьому, вказані документи не містять переконливих доказів щодо спроби ОСОБА_1 вчинити дії, спрямовані на перетин державного кордону, виявлені поза місцем розташування державного кордону, тому не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення вказаною особою умисних дій, спрямованих на спробу перетинання державного кордону України.

В свою чергу, сам по собі факт визнання вини особою, яка притягається до відповідальності, у силу частини 2 статті 251 КУпАП не звільняє особу, яка склала протокол, від обов`язку збирання доказів.

Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 було затримано на відстані за 48 км. від кордону.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Згідно із частиною 1 статті 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Коростенський район Житомирської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, автомобіль, пасажиром якого був ОСОБА_1 , було зупинено на відстані за 48 км. від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить смугу завширшки 5 км. від державного кордону.

Жодних доказів про те, що прикордонна смуга у вищезазначеному розмірі знаходиться у місці, де було виявлено ОСОБА_1 , не подано, у протоколі взагалі не зазначено, які саме дії здійснював вказаний громадянин з метою спроби незаконного перетинання державного кордону України, які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого статтею 2041 КУпАП, крім того, що рухався у транспортному засобі в напрямку державного кордону.

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2041 КУпАП, не доведена.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, апеляційний суд вважає необхідним постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 2041КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2041 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя