Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №295/2045/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/2045/26 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 36 Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м. Житомирі цивільну справу № 295/2045/26 за позовом комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2026 року,

встановив:

У лютому 2026 року комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомиртеплокомуненерго") звернулось до суду з вказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що в квартирі відповідача влаштована індивідуальна (автономна) система опалення та відповідач отримує послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення, які надає позивач. Відповідач допустив заборгованість за надані йому позивачем послуги за період з 20.10.2022 по 01.01.2026 в розмірі 10571,29 грн.

З урахуванням викладеного, КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення в сумі 10571,29 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення в розмірі 10571,29 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача заборгованості. Зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо безпідставності нарахування плати за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку. Посилається на те, що відповідно до пункту 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оплаті підлягає фактично спожита теплова енергія, тоді як місця загального користування у будинку понад 20 років не опалюються через відсутність опалювальних приладів, а допоміжні приміщення взагалі відсутні. Незважаючи на це, позивач здійснював відповідні нарахування із застосуванням показника 24,59 % теплової енергії на загальнобудинкові потреби. На думку апелянта, суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість такого розрахунку та не встановив фактичного обсягу наданих послуг, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_1 , опалювальною площею 63,30 кв.м., власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштована індивідуальна (автономна) система опалення та відповідач отримує послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення, які надає КП "Житомиртеплокомуненерго".

З 20.10.2022 по 01.01.2026 відповідач не в повному обсязі сплачує за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10571,29 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань по особовому рахунку відповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи не звільняє його від обов`язку оплачувати послуги з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб. Суд встановив, що відповідно до цивільного законодавства та законів України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" і "Про теплопостачання" власник квартири є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку та зобов`язаний пропорційно до своєї частки брати участь у його утриманні, зокрема оплачувати витрати на опалення місць загального користування і забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем. Оскільки позивач належним чином надавав ці послуги згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, особовий рахунок оформлено на відповідача, а скарг на якість послуг на адресу позивача не надходило, відповідач в порушення статей 322, 526, 610 Цивільного кодексу України належно не виконував свої зобов`язання, що призвело до виникнення підтвердженого розрахунком боргу за період з 20.10.2022 по 01.01.2026 у розмірі 10571,29 грн, який підлягає стягненню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

В силу частин 2 та 7 ст.21 Закону № 2189-VIII виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 5 статті 13 зазначеного Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

В силу частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до наведених норм закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з ч.6 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (далі - Правила).

Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.

За змістом пункту 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315 (далі - Методика), якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.

Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.

Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби включає не лише теплову енергію, витрачену безпосередньо на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а й теплову енергію, витрачену на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Тому відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не свідчить про відсутність загальнобудинкових потреб в опаленні та не звільняє співвласника від участі у відповідних витратах.

Посилання апелянта на відсутність у будинку допоміжних приміщень також не впливає на правильність здійсненого розподілу, оскільки загальнобудинкові потреби на опалення не обмежуються виключно витратами на опалення таких приміщень, а включають також витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Відповідач не надав належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не свідчить про відсутність витрат теплової енергії на загальнобудинкові потреби, до складу яких законодавством віднесено також обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Щодо правильності визначення обсягу теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби опалення, колегія суддів зазначає таке.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач зобов`язаний нести витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Так, згідно п.п.8, 9, 12 Розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;

для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.п оп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qоп з.б.п) опалення визначається за формулою: Qоп з.б.п = zвідкл * Qз.б.п оп.проект, Гкал, де

Qз.б.п оп.проект - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал;

zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою: Zвідкл=1+ Sвідкл/ES оп.буд

де Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/ будинку, м2; ES оп.буд - загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м2.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Як пояснив представник позивача у відповіді на відзив, відповідно до вищевказаної Методики з жовтня 2022 року відповідно до п.8 розділу IV обсяг теплової енергії, витрачений на загально-будинкові потреби, може бути визначений спрощено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення 6-10 поверхової будівлі/будинку та становить 20%. Крім того, даний обсяг теплової енергії повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує відношення опалювальної площі квартир з альтернативним опаленням до опалювальної площі всіх приміщень будинку, згідно п.9 розділу IV Методики.

Таким чином для будинку АДРЕСА_2 з жовтня 2022 року по січень 2026 року 24,59% від загального обсягу споживання теплової енергії витрачено на загальнобудинкові потреби.

Застосований позивачем показник 24,59 % не є довільно визначеною часткою теплової енергії. Він утворений унаслідок визначення передбаченої Методикою для будинку відповідної поверховості базової частки у розмірі 20 % та її подальшого коригування із застосуванням коефіцієнта, що враховує площу приміщень будинку, обладнаних індивідуальними системами опалення.

На підставі викладеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач як співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний нести витрати на загальнобудинкові потреби на опалення, до складу яких входить обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами правильності здійсненого позивачем розрахунку та вихідних даних, покладених в його основу.

За такого суд першої інстанції повно та всебічно встановив на підставі правильно оцінених доказів обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив у справі, яка переглядається, законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає положенням матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з дотриманням вимог процесуального закону, а тому колегія суддів відповідно до статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич