Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №161/3862/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/3862/26 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г.

Провадження № 22-ц/802/1062/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення в порядку спадкування суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 140/14876/23 та від 07 жовтня 2024 року у справі № 140/8833/24 Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у Волинській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 . ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок, невиплачений борг складає 174 912 грн 33 коп., з яких: у справі № 140/14876/23 сума у розмірі 48 018 грн 60 коп., у справі № 140/8833/24 сума у розмірі 126 893 грн 73 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач зазначала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та у встановленому порядку звернулася до відповідача з вимогою щодо виплати вказаних коштів. Проте, у своїй відповіді ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що її дані було внесено до реєстру та відповідні виплати будуть здійснюватися в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Вважає, що така відмова відповідача у здійсненні заявленої виплати є необґрунтованою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ГУ ПФУ у Волинській області на свою користь недоотриману за життя спадкодавця пенсію у розмірі 174 912 грн 33 коп. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 750 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 суму неодержаних пенсійних виплат у розмірі 174 912 грн 33 коп., що належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та входить до складу спадщини.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Кулай А. А., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що виплата сум пенсії, донарахованих на виконання судових рішень, здійснюється в межах бюджетних асигнувань на поточний рік. Заборгованість за рішеннями судів існує через відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника та посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області. Крім того вказувала, що забороняється використання коштів ПФУ на цілі, не передбачені ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 коштів у порядку спадкування, невиплачених ГУ ПФУ у Волинській області за рішеннями судів за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подала.

Представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Кулай А. А., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Про причини неявки апеляційний суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явилася, але 29 липня 2026 року засобами поштового зв`язку подала до апеляційного суду заяву, в якій просила проводити апеляційний розгляд справи за її відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 25 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 140/14876/23 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 22 листопада 2022 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. На виконання рішення відповідачем нараховано доплату у розмірі 48 018 грн 60 коп.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 140/8833/24 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок основної пенсії та її виплату ОСОБА_2 . На виконання рішення відповідачем нараховано доплату у розмірі 126 893 грн 73 коп.

Зазначені судові рішення набрали законної сили та є чинними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

18 грудня 2025 року державним нотаріусом Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Сахнік О. О. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , 1950 року народження, відповідно до якого спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: грошової суми 48 018 грн 60 коп., нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/14876/23 від 16 серпня 2023 року та грошової суми 126 893 грн 73 коп., нарахованої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду № 140/8833/24 від 07 жовтня 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення виплати нарахованих коштів за судовими рішеннями, проте відповідач у своїй відповіді на її звернення повідомив, що виплата нарахованих коштів згідно рішення суду здійснюється в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету та виплату заборгованості згідно згаданого рішення суду буде проведено відповідно до Порядку № 821.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за заповітом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця за заповітом права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у ч. 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у ч. 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений ч. 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписи частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження № 61-10575св21) зазначено, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження №14-95цс19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст. 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, а тому відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за заповітом.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що розмір нарахованої, але недоотриманої у зв`язку зі смертю пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 140/14876/23 та від 07 жовтня 2024 року у справі № 140/8833/24 становить 174 912 грн 33 коп. та входить до складу спадщини, про що позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2025 року. Разом з тим, виплата належних позивачу ОСОБА_1 на підставі згаданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом грошових коштів не проведена відповідачем у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Зважаючи на вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: