Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №159/8350/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/8350/25 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.

Провадження № 22-ц/802/961/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Трикош Н. І.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за договором позики, припинення права власності та визнання права власності на рухоме та нерухоме майно, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_1 , на додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за договором позики, припинення права власності та визнання права власності на рухоме та нерухоме майно.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року провадження у справі за даним позовом було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

03 квітня 2026 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 подала суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 грн. В додатках до клопотання зазначено про приєднання копії договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року, копії акту прийому-передачі до договору № 1 від 03 квітня 2026 року, копії квитанції № 2284-4564-7601-0807 від 03 квітня 2026 року, детальний опис витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2026 року у даній справі заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000грн.

Не погодившись із даним додатковим рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати частково та у відповідній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 50000 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в клопотанні про ухвалення додаткового рішення було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн та надано належні докази, які свідчать про понесені судові витрати на вказану суму. Вказано, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги між адвокатом та клієнтом було погоджено саме фіксований розмір гонорару у сумі 50000 грн. Такий порядок визначення винагороди сторони обрали добровільно, керуючись принципом свободи договору, а також з урахуванням складності спору, обсягу очікуваної роботи та значення результату розгляду справи для клієнта.

Відповідач зазначила, що судом було допущено помилку при встановленні розміру заявлених до стягнення судових витрат, оскільки заявлена до відшкодування сума становила 50000 грн, а не 5000 грн, як зазначено у додатковому рішенні суду та з якої виходив суд, зменшуючи розмір витрат, що підлягали до стягнення з позивача, до суми 4000 грн. Вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки вона вплинула на подальші висновки суду щодо співмірності та розумності витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що фактично суд обмежився загальним твердженням про неспівмірність витрат, не навівши жодних конкретних мотивів, чому саме розмір понесених витрат є завищеним та з яких підстав суд визначив суму компенсації саме у розмірі 4000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник адвокат Золотько І. І., заперечила доводи скарги, вважаючи ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення законним та обґрунтованим, просила його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Деркач Д.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, що дає підстави апеляційному суду відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України проводити розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.

За матеріалами справи судом установлено, що ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за договором позики, припинення права власності та визнання права власності на нерухоме майно, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Суд констатував, що позов ОСОБА_2 , що витікає із спадкових правовідносин після смерті свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано до спливу шестимісячного строку, що суперечить нормам ст.1273 ЦК України.

Вказану ухвалу суду про закриття провадження не було оскаржено і вона набула законної сили.

Відповідно до частин 1-3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з нормами ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат. Пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як було встановлено судом, сторона відповідача у поданому відзиві на позовну заяву зазначила, що у зв`язку із зверненням позивачки до суду, відповідачкою будуть понесені судові витрати за правничу допомогу, яку сторона відповідача просила стягнути з позивача (а. с. 54-60).

Ухвала про закриття провадження у даній справі ухвалена судом 30 березня 2026 року, а 03 квітня 2026 року представник відповідачки подав суду клопотання про ухвалення додаткового рішення. У даному клопотанні представник відповідачки просив суд стягнути з позивачки в користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: ордер на надання правничої допомоги серії АС № 1166718 від 10 грудня 2025 року; договір про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року; акт № 1 приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року від 03 квітня 2026 року; квитанцію № 2284-4564-7601-0807 від 03 квітня 2026 року на суму 50000 грн, детальний опис витрат на правничу допомогу в справі № 159/8350/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та визнання права власності в порядку спадкування від 03 квітня 2026 року (а. с. 142-147).

В якості детального розрахунку наданих адвокатом послуг у детальному описі витрат на правничу допомогу від 03 квітня 2026 року наведені наступні послуги: консультації з юридичних питань - 5 год; ознайомлення з матеріалами справи, підготовка вимог, претензій, заяв, клопотань або інших процесуальних документів - 8 год; підготовка відзиву на позовну заяву у справі в Ковельському міськрайонному суді Волинської області у справі № 159/8350/25 - 15 год; представництво інтересів клієнта в Ковельському міськрайонному суді Волинської області у справі № 159/8350/25 (з урахуванням доїзду до суду) - 5 год. Також у детальному описі витрат на правничу допомогу зазначено, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року витрати на професійну правничу допомогу адвоката встановлювались у формі фіксованого гонорару у сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з позивача ОСОБА_2 в користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду про стягнення з позивача в користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн з таких підстав.

Як передбачено частиною 5 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України.

Таким правом скористалась позивач ОСОБА_2 в суді першої інстанції, подавши суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_3 за надання професійної правничої допомоги, в якому зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не відповідає критеріям співмірності, просила суд зменшити розмір судових витрат.

У своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обв?язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов вірного висновку щодо необхідності часткового задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням заперечення позивача, проте помилково виходив з того, що заявлені витрати відповідача становлять 5000 грн, а тому зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Однак, зі змісту клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу та з наданих суду доказів встановлено, що ці витрати складають суму 50000 грн, а тому, враховуючи ціну позову, складність справи, суть спору (стягнення заборгованості за договором позики, припинення права власності та визнання права власності на нерухоме майно), характер наданих послуг, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, а також з огляду на необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення, доходить висновку, що співмірним, розумним, пропорційним та необхідним, з огляду на їх фактичне понесення, є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, в сумі 15000 грн, у зв`язку з чим додаткове рішення від 26 травня 2026 року слід змінити шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 4000 грн до 15000 грн, що буде обґрунтованим для кожної із сторін.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану в її інтересах представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2026 року у даній справі змінити в частині розміру стягнутих судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді