Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №931/337/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/337/25 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.

Провадження № 22-ц/802/1063/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятидні» про визнання відсутнім права оренди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 18 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 червня 2026 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

10 червня 2026 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «П`ятидні» Котович Б. В. через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначав, що у відзиві на позовну заяву він повідомив суд, що попередньо витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи складаються з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких орієнтовно становитиме 14 400 грн та заявив, що докази про понесення цих витрат будуть надані у строки, передбачені процесуальним законодавством, тобто протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення суду. Вказував, що він як представник відповідача протягом усього розгляду справи активно здійснював захист інтересів ТОВ «П`ятидні», брав участь у судових засіданнях, готував та подавав процесуальні документи, справа розглядалася судом тривалий час. У зв`язку з цим, витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 20 400 грн є необхідними та співмірними із складністю справи та обсягом виконаної роботи. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «П`ятидні» витрати на професійну правничу допомогу, надану під час провадження в суді першої інстанції, у розмірі 20 400 грн. Крім того, просив суд поновити строк на подання доказів понесення судових витрат, мотивуючи це тим, що поважною причиною пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат було те, що повний текст рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 червня 2026 року ТОВ «П`ятидні» та ним як представником відповідача було отримано в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 05 червня 2026 року.

Додатковим рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 18 червня 2026 року поновлено представнику відповідача ТОВ «П`ятидні» Котовичу Б. В. строк на подання доказів понесення судових витрат та частково задоволено його заяву про ухвалення додаткового рішення суду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «П`ятидні» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В задоволенні решти вимог заяви, відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «П`ятидні» Котовича Б. В. про стягнення судових витрат.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі. Суд не врахував, що представник відповідача пропустив строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки повний текст рішення суду у справі було складено та проголошено 03 червня 2026 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення подано 10 червня 2026 року. Водночас та обставина, що повний текст рішення представник відповідача отримав лише 05 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд», не є підставою для поновлення строку, оскільки ЦПК України не передбачено такого порядку обчислення. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку просив стягнути представник відповідача у розмірі 20 400 грн, значно перевищує попередній розрахунок витрат відповідача, заявлений ним 04 липня 2025 року у розмірі 14 400 грн. При цьому представник відповідача не подав жодних документів, які підтверджують оплату витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність доказів фактичного перерахування коштів адвокату не підтверджує реальності та неминучості їх понесення. Поданий відповідачем додаток № 1 від 25 травня 2026 року до договору про надання правничої допомоги не містив підписів сторін, сам договір не містить фіксованої суми гонорару чи вартість годин роботи адвоката, акти приймання-передачі наданих послуг не містять печатки замовника. Вважає, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для стягнення таких витрат, оскільки представник відповідача не надав доказів, які б підтверджували їх сплату стороною у зв`язку з розглядом справи і такі витрати є неспівмірними та завищеними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «П`ятидні» Котович Б. В., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив заяву у цій справі. У відзиві на позовну заяву він як представник відповідача ТОВ «П`ятидні» навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 грн та заявив, що докази понесення таких витрат будуть подані у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, до закінчення судових дебатів відповідач виконав передбачену законом умову для подальшого подання доказів судових витрат. Крім того, надання ТОВ «П`ятидні» професійної правничої допомоги у справі підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів: договором про надання правничої (правової) допомоги № 112 від 25 червня 2025 року; ордером серії АС № 1144926; додатком № 1 від 25 травня 2026 року; дванадцятьма актами приймання передачі наданих послуг, підписаними сторонами; рахунком № 1 від 25 травня 2026 року на суму 20 400 грн, а також процесуальними документами та протоколами судових засідань, які містяться у матеріалах справи. Суд першої інстанції оцінив заперечення позивача, характер спору, обсяг наданих послуг, відсутність доказів фактичної оплати та зменшив відшкодування більш ніж удвічі - до 10 000 грн. Тому присуджена сума 10 000 грн не перевищує попередній розрахунок відповідача у розмірі 14 400 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги про істотне перевищення попереднього розрахунку не стосуються фактично присудженої суми й не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення. Представник відповідача також вказував, що у зв`язку з апеляційним переглядом цієї справи ТОВ «П`ятидні» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн за аналіз апеляційної скарги, формування правової позиції, підготовку та подання цього відзиву, які просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «П`ятидні».

У запереченні на відзив на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначила, що заявлена стороною відповідача до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної є непропорційною сумі витрат 10 000 грн, правомірність яких є предметом оскарження. Відзив на апеляційну скаргу не потребував значного обсягу нової правничої роботи, оскільки його зміст значною мірою відтворює правові доводи та аргументи, які вже були викладені відповідачем у суді першої інстанції під час розгляду питання про розподіл судових витрат. Крім того, враховуючи відсутність будь-яких платіжних документів, заявлена сума є непідтвердженою.

Представники сторін, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, але 19 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подали до апеляційного суду заяви, в яких просили проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 26 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування ст. 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень ст. 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зміст ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу (ст. 246 ЦПК України).

Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень ч. 2 ст. 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-5 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд першої інстанції урахував, що на строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, поширюються положення ч. 1 ст. 127 ЦПК України щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом.

Отже, згідно з положеннями ст. 126, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (п. 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі №753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції визнаючи поважними причини пропуску відповідачем строку на подання доказів понесених судових витрат та задовольняючи клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення судових витрат, обґрунтовано виходив з того, що представник відповідача разом із відзивом подав письмову заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення судового рішення на підставі ст. 246 ЦПК України, а також до закінчення судових дебатів усно заявив про подання доказів понесених судових витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також зважаючи на те, що судове рішення ухвалювалося Локачинським районним судом Волинської області 03 червня 2026 року за відсутності учасників справи, копію якого було доставлено до Електронного кабінету ТОВ «П`ятидні» та представника відповідача ТОВ «П`ятидні» Котовича Б. В. 05 червня 2026 року.

У відзиві на позов представник відповідача, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зазначив, що орієнтовний попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача становить 14 400 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем представник Котович Б. В. подав до суду: договір про надання правничої допомоги № 112 від 25 червня 2025 року, додаток № 1 від 25 травня 2026 року до договору, акти приймання-передачі наданих послуг №№1-12, рахунок № 1 від 25 травня 2026 року. Згідно з додатком № 1 від 25 травня 2026 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 112 від 25 червня 2025 року, укладеним між адвокатом Котовичем Б. В. та ТОВ «П`ятидні», сторони узгодили гонорар у розмірі 20 400 грн та перелік послуг та їх вартість, які були надані адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «П`ятидні». Згідно з актами приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 25 червня 2025 року №№1-12, адвокатом Котовичем Б. В. надано такі послуги у цій справі: аналіз позовної заяви та доданих документів - 1 600 грн, усне консультування клієнта та формування правової позиції - 800 грн, підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 4 800 грн, підготовка та подання клопотання про допит свідка - 800 грн, підготовка та направлення двох адвокатських запитів - 3 200 грн, підготовка заперечень на заяву про зміну предмета позову - 1 600 грн, підготовка клопотання про виклик та допит свідка - 800 грн, підготовка клопотання про призначення експертизи - 800 грн, підготовка клопотання про поновлення строку та долучення доказів - 800 грн, участь у судовому засіданні 23 лютого 2026 року - 1 600 грн, участь у судовому засіданні 16 квітня 2026 року - 1 600 грн, участь у судовому засіданні 25 травня 2026 року - 1 600 грн, всього 20 400 грн. Згідно з рахунком № 1 від 25 травня 2026 року, наданим представником відповідача, сума до сплати за правничу допомогу у цій справі становить 20 400 грн.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у п. 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за ст. 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі ст. 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У п. 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції урахувавши, що в матеріалах справи містяться докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення сторони позивача про їх неспівмірність, обґрунтовано виходив з того, що реально понесені витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн є розумним розміром відшкодуванням таких витрат і співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому дійшов правильного висновку про стягнення їх у зазначеному розмірі з позивача на користь відповідача. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права та під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та не містять підстав для зміни чи скасування додаткового рішення у цій справі.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «П`ятидні» Котович Б. В. просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «П`ятидні» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн за аналіз апеляційної скарги, формування правової позиції, підготовку та подання цього відзиву. На підтвердження понесення витрат у зазначеному розмірі приєднав до відзиву наступні докази: договір про надання правничої допомоги № 112 від 25 червня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 13 від 20 липня 2026 року договору, рахунок № 1 від 20 липня 2026 року. Згідно із зазначеним актом приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової), адвокатом Котовичем Б. В. надано такі послуги у цій справі: аналіз апеляційної скарги, формування правової позиції, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 000 грн. Згідно з рахунком № 1 від 20 липня 2026 року, наданим представником відповідача, сума до сплати за правничу допомогу у цій справі у суді апеляційної інстанції становить 5 000 грн.

У суді апеляційної інстанції від сторони позивача надійшли заперечення щодо неспівмірності зазначених витрат.

Ураховуючи ці обставини, а також те, що визначений відповідачем розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та критеріям відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 1000 грн, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На переконання колегії суддів зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 18 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятидні» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: