Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №761/43214/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43214/24

Провадження № 2/761/1389/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року ку Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участю секретаря судового засідання Фортуни М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна про зняття заборони відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 через свого представника Васюка М.М. звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить зняти заборону на нерухоме майно та вилучити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з квартири за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Ковальчуком Сергієм Павловичем, реєстраційний номер обтяження: 4747382.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. здійснено державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно за номером №7089970 в інтересах ОСОБА_4 щодо об`єкту житлової нерухомості, квартири за адресою АДРЕСА_1 , за реєстраційним номер нерухомого об`єкта №451473480000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для реєстрації обтяження став договір довірчого утримання № 1077, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. 23.09.2014 року.

12.08.2020 на підставі постанови Київського апеляційного суду у справі №761/21893/18 договір довічного утримання №1077, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. 23.09.2014, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано частково недійсним в частині 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 8 кв.м. Зокрема, за вказаною постановою визнано частково недійсним свідоцтво право власності на нерухоме майно, видане 11.09.2014 реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний номер 26691467, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2014, номер запису про право власності 6967535 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451473480000 на ім`я ОСОБА_4 , на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 8 кв.м., визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_6 від 23.06.2009, а саме 1/2 частину двокімнатної квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2021 у справі 761/21893/18 постанову Київського апеляційного суду від 12.08.2020 залишено без змін.

04.10.2024 за результатом розгляду заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 75396979 про зупинення розгляду заяви з підстави не надання документа на підставі якого, відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" припиняється обтяження заявленого об`єкта, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Отже, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , за реєстраційним номер нерухомого об`єкта №451473480000. Відповідно обтяження на нерухоме майно №7089970, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки, унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, з урахуванням чого ОСОБА_1 звертається з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року справу передано судді ОСОБА_7

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.12.2024 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

10.04.2025 року ОСОБА_5 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, скасування державної реєстрації шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2025 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, скасування державної реєстрації шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2025 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2026 року № 01-08-256 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року справу передано судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2026 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України, власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

За змістом положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 - вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на описане майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім того, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Васюк М.М. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, від представника позивача адвоката надійшла письмова заява, у якій просить розглянути справу без їх участі, позовні вимогу підтримує в повному обсязі та повідомляє, що протягом п`яти днів подасть заяву про ухвалення додаткового рішення в справі в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Фурдакової М.О. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, із заявами чи клопотаннями не звертався.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2024 року № 393117455, 23.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. здійснено державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження №7089970 в інтересах ОСОБА_4 щодо об`єкту житлової нерухомості, квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 76 кв.м., житловою площею 27 кв.м., реєстраційним номер об`єкта нерухомого об`єкта №451473480000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Підставою для реєстрації обтяження слугував договір довірчого утримання № 1077, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. 23.09.2014 року, з огляду на наступне.

За змістом ст.754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та/або користування.

12.08.2020 постановою Київського апеляційного суду у справі №761/21893/18 договір довічного утримання №1077, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фурдаковою М.О. 23.09.2014, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано частково недійсним в частині 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 8 кв.м. Зокрема, за вказаною постановою визнано частково недійсним свідоцтво право власності на нерухоме майно, видане 11.09.2014 реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний номер 26691467, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2014, номер запису про право власності 6967535 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451473480000 на ім`я ОСОБА_4 , на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 8 кв.м., визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_6 від 23.06.2009, а саме 1/2 частину двокімнатної квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2021 у справі 761/21893/18 постанову Київського апеляційного суду від 12.08.2020 залишено без змін.

04.10.2024 року позивачка звернулася із заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Под С.П. із заявою про зняття заборони на нерухоме майно та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з квартири за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Ковальчуком Сергієм Павловичем, реєстраційний номер обтяження: 4747382.

04.10.2024 за результатом розгляду заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 75396979 про зупинення розгляду заяви з підстави не надання документа на підставі якого, відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" припиняється обтяження заявленого об`єкта, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За змістом частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України, власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності. За змістом положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 - вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на описане майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач набула права звернення до суду з позов про зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису про обтяження з реєстру.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року N31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року № 364/3657 (зі змінами), яке було чинним на момент накладення заборони відчуження.

За змістом п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи положення ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.

Статтею 73 Закону України «Про нотаріат» передбачено, нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні відправа власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 5.1. пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 встановлено, що нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

За роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 04.06.2009 щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна за заявою: установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підставою для реєстрації обтяжень є в тому числі договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката. Пунктом 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачено, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За правилами ч. 1 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

За змістом ст. 34 Закону України «Про нотаріат», накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Пунктом 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.

Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Матеріали справи містять письмове звернення представника позивачки 04.10.2024 року до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Под С.П. про зняття заборони на нерухоме майно та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з квартири за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Ковальчуком Сергієм Павловичем, реєстраційний номер обтяження: 4747382 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 75396979 від 04.10.2024 про зупинення розгляду заяви з підстави не надання документа на підставі якого, відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" припиняється обтяження заявленого об`єкта, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Оскільки станом на момент надання відповіді державним реєстратором постанова Київського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі 761/21893/18, якою було розірвано договір довічного утримання, набрала законної сили, про що позивачка повідомила державного реєстратора, зняття заборони відчуження нерухомого майна повинно було відбуватися відповідно до до п.п. 5.1. пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 нотаріус, яким передбачено, що нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду).

При цьому суд зазначає, що оскільки Державний реєстратор не є відповідачем у справі, предметом спору не є зобов`язання державного реєстратора вчинити дії, правомірність дій Державного реєстратора щодо зупинення реєстраційної дії не оцінюється судом.

Щодо юрисдикції спору та належності відповідача, суд зазначає наступне.

У постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 2 жовтня 2019 року у справі № 814/2030/17 ВП ВС визначила, що такі спори є цивільно-правовими. Разом із тим цей спір публічно-правовий і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в разі, якщо оскаржуються дії державного реєстратора щодо розгляду заяви позивача про виключення запису з Державного реєстру речових прав і такий спір не стосується речових прав чи обтяжень на нерухоме майно третіх осіб (постанова ВП ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Таким чином, вказані спори належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

У постанові КЦС ВС від 7 липня 2021 року у справі № 369/14294/17 зазначено, що державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, не є належним відповідачем у справі про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на свої висновки, викладені у пункті 8.24 постанови 05.11.2023 у справі № 910/15792/20, про те, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем у суді.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зазначено, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Таким чином, відповідач як особа, обтяження якої зареєстровано, є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені відповідачем судові витрати відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Крім того, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення записувилучення запису про обтяження з реєстру - задовольнити повністю.

Скасувати обтяження №7089970 - заборону на нерухоме майно, накладене на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15984630 від 23.09.2014, а саме на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №451473480000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження щодо об`єкта нерухомого майна, запис про обтяження №7089970 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15984630 від 23.09.2014, а саме на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №451473480000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.08.2026 року

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя