Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №761/52402/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/52402/25

Провадження № 2/761/6988/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Голуб О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача було подано до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, в якій просив визнати за позивачем право спільної часткової власності на 1/7 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 8000000000:91:254:0006, з призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, із загальною площею: 0,0677 га, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовує тим, що позивач є співвласником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що право власності на 62/100 частин зазначеного домоволодіння позивач отримав за договором дарування частини житлового будинку від 18.10.2011, а право власності на 5/100 частин зазначеного домоволодіння позивач отримав в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що 27.11.2001 ОСОБА_2 , на підставі рішення Київської міської ради №150-2/871 від 08.06.2000, було отримано державний акт на право власності на 1/7 земельної ділянки площею 0,0677 га, серії ІІІ-КВ №134495, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за номером 91-2-02894. Дана земельна ділянка має кадастровий номер 91254006 (8000000000:91:254:006) та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла. Оскільки позивач єдиний спадкоємець за заповітом, то у встановлений законодавством термін звернувся з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Чотирнадцятої київської нотаріальної контори. Зазначає, що 15.07.2025 державним нотаріусом Чотирнадцятої київської нотаріальної контори Марущак С.В. позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №4-184, що складається з 5/100 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки на час відкриття спадщини земельна ділянка, на якій знаходиться спадкове майно вже перебувала у власності спадкодавця, але не була зазначена останнім у спадковій масі, то позивач, як спадкоємець, звернувся до державного нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/7 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером: 8000000000:91:254:006, та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які є спадковим майном. Проте, постановою державного нотаріуса Чотирнадцятої київської нотаріальної контори Марущак С.В. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/7 частку земельної ділянки, площею 0,0677 га, кадастровий номеро: 8000000000:91:254:006, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою АДРЕСА_2 , оскільки у позивача відсутні документи, які посвідчують родинні відносин з померлою, а заповіт, який залишила ОСОБА_2 на ім`я позивача, було складено тільки на належну їй 1/7 частину вказаного житлового будинку.

Зазначає, що під час укладення заповіту ОСОБА_2 не була власником вищезазначеної земельної ділянки, на якій знаходилась її частка житлового будинку, але після того, як вона отримала право власності на 1/7 земельної ділянки, вона не змінювала текст заповіту, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2026 замінено первісного відповідача Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію на належного відповідача - Київську міську раду.

22.06.2026 представником відповідача Київської міської ради подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила при прийнятті рішення врахувати вимоги ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України щодо пропорційності часток і застосувати їх до позовних вимог позивача, встановивши розмір частки земельної ділянки, що підлягає спадкуванню, у відповідності до фактично успадкованої частки житлового будинку (5/100), посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,0677 га (кадастровий номер 8000000000:91:254:006) на підставі рішення Київської міської ради №150-2/871 від 08.06.2000 була передана у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_2 , що підтверджується Державним актом серії П-КВ № 134495 від 27.11.2001 року. З моменту державної реєстрації права приватної власності на підставі Державного акта ця земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади міста Києва та набула статусу об`єкта приватного права.

Протокольною ухвалою суду від 29.06.2026 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, представником позивача подано заяву, в якій остання просила розгляд справи проводити за відсутністю позивача та його представника, просила позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Представник відповідача у судовому засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у поданому представником відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутністю представника відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до наступного висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт від 12.03.1998, посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Марущак С.В., у якому заповіла належну їй 1/7 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та речі домашньої обстановки і вжитку ОСОБА_1 .

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 134495, виданного на підставі рішення Київської міської ради від 08.06.2000 №150-2/871, земельна ділянка площею 0,0677 га, цільове призначення: для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України).

Так, ч. 1 ст. 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не вбачала підстав для відступу від них.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Факт належності 1/7 частин земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 08.06.2000 року №150-2/871.

18 березня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шаповаленком А.І., зареєстровано в реєстрі за № 9623.

Відповідно до п.1 вказаного договору, ОСОБА_4 «Дарувальник» передала частку в розмірі 62/100 від загальної площі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 «Обдарований» прийняв у власність безоплатно вищезазначену частку житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 січня 2025 року.

04.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .

Після смерті померлої ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_1 , яка складається з 5/100 частин житлового будинку номер АДРЕСА_2 .

До складу спадщини ввійшли, зокрема, житловий будинок цегляний, позначений за планом літерою «А», загальною площею - 192,1 кв.м., житловою площею - 85,1 кв.м., та наступні надвірні будівлі та споруди: гараж літера «Б», сарай літера «Г», навіс літера «Е», ангар літера «И», господарська будівля літера «К», споруди №1-8.

16.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/7 частини земельної ділянки площею 0,0677 га, кадастровий номер 8000000000:91:254:006, цільове призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

16.10.2025 державним нотаріусом Чотирнадцятої київської нотаріальної контори Марущак С.В. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/7 частку земельної ділянки площею 0,0677 га, кадастровий номер 8000000000:91:254:006, цільове призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно змісту вказаної постанови зазначається, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я позивача на 1/7 частину земельної ділянки площею 0,0677 га, кадастровий номер 8000000000:91:254:006, цільове призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , неможливо, оскільки позивачем не надано документів, які б посвідчували родинні відносини з померлою, а заповіт, який залишила ОСОБА_2 на його ім`я було складено тільки на належну їй 1/7 частину вказаного житлового будинку.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не заборонений законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, що відповідно за законом не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. На підставі вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається інше особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно із ч.2,ч. 4ст. 120 ЗК України якщо житловий будинко, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, тов. разу набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача)

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що позивач, будучи спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку прийняв спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом шляхом звернення до нотаріуса позбавлений можливості, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на визначену йому 1/7 частку на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:0254:0006, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0677 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання понесеня витрат по сплаті судового збору позивач залишила за собою.

Керуючись: ст.ст. 82, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частку земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:0254:0006, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0677 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36;

Третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 39023114, адреса: м. Київ, просп. Європейського Союзу, 33.

Суддя Н.В. Сіромашенко