Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №755/12985/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12985/26

Провадження №: 3/755/4979/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2026 р.м. Київ Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

06.03.2026 року о 22:30 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Lexus CT 200h», н/з НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Празька, 22, відповідно до висновку експерта за результатами експертного дослідження № ЕД-19/104-26/14929-ІТ від 30.04.2026 року здійснював рух зі швидкістю не менше ніж 120 км/год, що знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП з автомобілем «Toyota», н/з НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій порушив п. 12.9.б, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

17.08.2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали провадження про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 були передані судді Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М. для розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав, та пояснив, що 06.03.2026 року він, керуючи своїм автомобілем «Lexus CT 200h», на перехресті зупинився на червоний сигнал світлофору та рушив коли засвітився зелений сигнал світлофору, швидкість руху була не велика, приблизно 40 км/год, і у цей момент в його автомобіль збоку в`їхав автомобіль «Toyota», який виїжджав з прилеглої територію на головну дорогу. У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Гребнєв Є.Д. зазначив, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2026 року було притягнуто іншого учасника ДТП водія автомобіля «Toyota» - ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Під час розгляду справи відносно ОСОБА_3 , його захисником було надано суду висновок експерта № ЕД-19/104-26/14929-ІТ, на підставі якого у подальшому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , однак суд даний висновок не взяв до уваги та притягнув ОСОБА_3 до відповідальності. Зазначив, що висновок експерта, замовником якого був ОСОБА_3 , не відповідає обставинам події ДТП, оскільки вихідні дані для експертизи були отриманні в основному з пояснень ОСОБА_3 , будь яких фото та відео доказів з місця події експерту не надавалися. Крім того, надав суду відеозапис, який було знято після події ДТП, та фото докази розташування ТЗ під час ДТП з пошкодженнями на них.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 12.9 б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

У судовому засіданні було досліджено: протокол від 06.08.2026 року серії ЕПР1 № 738763; схему місця ДТП; пояснення учасників ДТП; висновок експерта № ЕД-19/104-26/14929-ІТ від 30.04.2026 року; відеозапис з місця події, який було надано стороною захисту, та фото докази ДТП.

Аналізуючи вимоги ПДР України та матеріали провадження, суд встановив, що автомобіль «Lexus CT 200h», н/з НОМЕР_2 , рухався по головній дорозі, не змінював напрямок руху та мав право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху, тобто мав перевагу, в тому числі і стосовно автомобіля «Toyota», н/з НОМЕР_3 , та його водій в силу п. 1.4 ПДР мав право розраховувати на те, що й інші учасники будуть виконувати ці Правила при наявній дорожній обстановці.

Зі схеми місця ДТП вбачається, що характер і розташування пошкоджень у транспортних засобів говорить про те, що водій автомобіля «Toyota», н/з НОМЕР_3 - ОСОБА_3 , не виконав вимоги п. 10.2 ПДР України, про що є постанова суду від 11.05.2026 року, яка встановила вину водія у ДТП (справа № 755/3957/26).

Порушення правил дорожнього руху у діях водія автомобіля «Lexus CT 200h», н/з НОМЕР_2 - ОСОБА_1 суд не вбачає з огляду на надані пояснення учасників ДТП, характер і розташування самих транспортних засобів та пошкоджень на них (зафіксовано на схемі місця ДТП та фото- відео- доказах).

Крім того, суд звертає увагу на те, що водій автомобіля «Lexus CT 200h», н/з НОМЕР_2 - ОСОБА_1 рухався по головній дорозі та у матеріалах немає жодного доказу щодо перевищення ним швидкості руху.

Суд критично ставиться до висновку експерта № ЕД-19/104-26/14929-ІТ і вважає його таким, який відповідає обставинам вчинення ДТП.

Отже, порушення правил дорожнього руху у діях водія транспортного засобу «Lexus CT 200h» ОСОБА_4 суд не вбачає. Враховуючи вище зазначені обставини в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що у матеріалах адміністративного провадження не достатньо доказів на підтвердження порушень ПДР України водієм ОСОБА_1 та його вини у вчиненні ДТП. За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. У силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вище викладене, суддя вважає відсутньою винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 124, 245, 251, 252, 247, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя І.М. Омельян