Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №752/5475/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5475/26

Провадження № 2/752/8496/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

з участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить: змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2020 року в справі № 367/1517/20 на її користь на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути аліменти в розмірі 16 000,00 грн щомісячно (по 8 000,00 грн на кожну дитину), починаючи від дня набрання законної сили рішенням суду та до моменту досягнення дітьми повноліття; додатково стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у розмірі 1/3 частки від отриманого прибутку від продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , загальна вартість якого складала 3 333 024,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2020 року в справі № 367/1517/20 відповідач виплачує на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 3 000,00 грн щомісячно на кожну дитину.

ОСОБА_1 зауважує, що на сьогодні, присуджені раніше в твердій сумі аліменти на дітей не відповідають сучасним їх потребам, витрати на яких суттєво збільшилися, підвищився прожитковий мінімум, зросла вартість одягу, продуктів харчування, оздоровлення, засобів гігієни, лікування, занять у спортивних секціях, додаткових занять з англійської мови, базових послуг тощо, а також з віком потреби дітей зростають.

Вказала, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на користь дитини в більшому розмірі, оскільки 24.01.2025 року суттєво покращилося його майнове становище від продажу 1/2 частки будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , загальна вартість яких складала 3 333 024,00 грн, до того ж він має у власності садовий будинок у Житомирській області.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що відповідач не бере участі в додаткових витратах на дітей та вона зверталася до Гостомельської селищної військової адміністрації з проханням вжити заходів щодо участі відповідача у вихованні дітей.

Позивач, вважає, що розмір аліментів в сумі по 8 000,00 грн на кожну дитину щомісячно у твердій грошовій сумі на теперішній час є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку їх з відповідачем малолітніх дітей.

Ухвалою від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.05.2026 року до суду від представника відповідача до суду надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому ОСОБА_5 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач необґрунтовано намагається збільшити розмір аліментів і підміняє поняття додаткових витрат і аліментів; позивач, як співвласник будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , отримала половину коштів від його продажу; відповідач надавав значні суми коштів позивачу; ОСОБА_1 має можливість працевлаштуватися та приймати участь в утриманні дітей; відповідач не отримував іншого джерела доходу, окрім офіційного: за 2025 рік - 8 400,00 грн на місяць та в січні 2026 року - 10 000,00 грн і наявність достатнього доходу у відповідача позивачем не доведено.

01.06.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначає, що в результаті поділу майна подружжя сторони отримали кошти від його продажу, однак через те, що малолітні діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, відповідач зобов`язаний сплатити 1/3 частку від своїх доходів на користь дітей; отримані від відповідача кошти витрачено на ремонт і утримання спільного майна, при цьому витрати за комунальні послуги, якими користуються діти повинні бути розподілені між батьками порівну; майновий стан дітей суттєво погіршився через переїзд у квартиру в старому будинку без ремонту; відповідач став власником спільного автомобіля; витрати на дітей зросли, враховуючи інфляцію та збільшення потреб за віком, а також з огляду на зростання мінімальної заробітної плати.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2020 року в справі № 367/1517/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3 000,00 грн щомісячно, починаючи з моменту подачі позовної заяви до суду, а саме 27.02.2020 року, до моменту досягнення дітьми повноліття.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.2025 року, сторони продали належний їм на праві власності (по 1/2 частці кожному) житловий будинок, загальною площею 168,7 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій розташовано зазначений житловий будинок.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 3 333 024,00 грн (п. 2.1. договору).

Також у власності позивача перебуває квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 82,3 кв. м.

З виписки про рух коштів ОСОБА_1 за період з 01.09.2025 року по 15.01.2026 року вбачається, що сума витрат за вказаний період становить 32 003,64 грн, а сума зарахувань - 31 874,07 грн.

Крім того, судом з`ясовано, що позивачем за житлово-комунальні послуги сплачено: у вересні 2025 року 2 161,94 грн, у жовтні 2025 року 4 864,12 грн, в листопаді 2025 року 2 137,48 грн, в грудні 2025 року 2 119,88 грн, в січні 2026 року 3 976,00 грн.

З довідки форми ОК-5 вбачається, що щомісячна заробітна плата відповідача в 2025 році становила 8 400,00 грн, а відповідно річний дохід - 108 000,00 грн, та в січні 2026 року отримав 10 000,00 грн заробітку.

При цьому, відповідно до платіжних інструкцій відповідачем за ОСОБА_1 сплачені: 24.01.2025 року податок з доходів фізичних осіб і військовий збір у сумах по 83 325,60 грн.

Відповідно до розписок, позивач отримала 24.01.2025 року від ОСОБА_2 10 000,00 доларів США, 1 000,00 доларів США, та 60 000,00 грн.

Також позивачем згідно з договором підряду № 1109/21 від 01.03.2021 року підписано в 2021 році акти надання послуг на загальну суму 108 000,00 грн за комплекс робіт по догляду за всіма зеленими насадженнями, газонами та 12.11.2021 року сплачено зазначену суму ФОП ОСОБА_6 .

Крім того, представником замовника ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 20 050,00 грн.

З наданих позивачем чеків (придатних до читання), вбачається придбання будівельних матеріалів у липні-серпні 2022 року, та жовтні 2022 року, на загальну суму 40 547,54 грн.

Як вбачається з виписки про рух коштів по картці від 28.05.2026 року, тримачем якої є ОСОБА_3 за період з 01.09.2025 року по 28.05.2026 року здійснювалися операції, в тому числі надходження коштів від ОСОБА_7 , оплата в магазинах, закладах харчування (шкільній їдальні), аптеці, метрополітені тощо.

Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надано підтвердження факту виховання дітей матір`ю, з якого вбачається, зокрема, що ОСОБА_2 в освітньому процесі дітей участі не бере, діти з батьком не спілкуються.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів може тягнути і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

За обставинами даної справи, з відповідача рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі по 3 000,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Пред`явивши вказаний позов, позивач фактично має на меті збільшити їх розмір до 8 000,00 грн щомісячно на кожну малолітню дитину.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Таким чином, суд зауважує, що позивачу належить довести наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги для визначення розміру аліментів у розмірі по 8 000,00 грн щомісячно на кожну дитину.

Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову, з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належить довести й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.

Варто зазначити, що позивач вказаних доказів суду не надала.

Будь-яких доказів матеріального стану відповідача після ухвалення рішення про встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров`я, позивачем не надано, хоча це є її процесуальним обов`язком, передбаченим ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Надані позивачем виписки про рух коштів ОСОБА_1 не підтверджують тих обставин, що регулярні щомісячні витрати отримувача аліментів на утримання малолітніх дітей, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, не покривають частки відповідача в розмірі 6 000,00 грн, що стягується з нього на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2020 року в справі № 367/1517/20.

При цьому, посилання позивача на понесення додаткових витрат на малолітніх дітей може бути підставою для пред`явлення окремого позову про їх стягнення відповідно до приписів ст. 185 СК України, а також позивач, як співвласник майна, має право вимагати від відповідача, як іншого співвласника, грошової компенсації за витрачені будівельні матеріали чи ремонт.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року в справі № 632/580/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06.11.2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

За Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Матеріали справи не містять інформації про те, чи зверталася позивач до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Отже, доводи позивача не є підставою для задоволення вимог про збільшення розміру стягнення аліментів, оскільки сам по собі факт підвищення витрат на утримання дитини не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного в твердій грошовій сумі, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не наведено конкретно з відповідним наданням доказів, які зміни матеріального або сімейного стану сталися у неї (у випадку їх погіршення) або у відповідача (у випадку їх поліпшення); погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, або наявність інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сам по собі факт реалізації сторонами спільного майна подружжя не може свідчити про відповідні, перелічені вище обставини, а лише вказує на те, що кожен співвласник добровільно висловив волю на відчуження своєї частки, що підтверджується підписанням ними договору від 24.01.2025 року, який є чинним і відповідачем у встановленому порядку не оспорюється, в зв`язку з чим має право на однакову частку від загальної суми виручених від продажу майна коштів.

При цьому, судом також з`ясовано, що у власності позивача перебуває квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 82,3 кв. м.

Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного регулярного доходу для визначення розміру аліментів у сумі 16 000,00 грн щомісячно позивачем не надано, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів необхідно відмовити.

Інші доводи позивача вказаних висновків суду в цій частині не спростовують.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітніх дітей грошових коштів у розмірі 1/3 частки від отриманого прибутку від продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , то суд зазначає, що утримання аліментів з відповідача на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2020 року в справі № 367/1517/20 провадиться не із суми його заробітку (доходу), а в твердій грошовій сумі.

Крім того, визначення розміру аліментів в разі отримання доходу боржником від відчуження нерухомого майна та здійснення відповідних нарахувань з усіх видів його заробітку (доходу) належать до компетенції державного виконавця, а не суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко