Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №760/479/22 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 760/479/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, Вітліна М.О., Ємельянов В.Р.,

від відповідача: Казак К.І.,

від третьої особи 1: Бохан О.Г., Лисов Д.О.,

від третьої особи 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України"

на рішення Господарського суду міста Києва (Сівакова В.В.)

від 18.03.2025 (повний текст складений 11.04.2025)

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

від 23.04.2026 (повний текст складений 05.05.2026)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

2) Міністерство розвитку громад та територій України

про скасування рішення

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" (далі - Відповідач, Скаржник) про скасування рішення від 04.11.2020 з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 (надалі - Рішення).

2. Позов обґрунтовано тим, що 21.12.2021 Позивачу стало відомо про рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2020, у якому була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з ним, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі також - Украерорух) з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору Украероруху, на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". А Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки Відповідач не узгоджував прийняття оскаржуваного рішення з іншими представниками трудового колективу, які є підписантами Колективного договору та Галузевої угоди, що є порушенням пункту 2.6 Галузевої угоди. Крім того, зазначає, що доводи Відповідача про те, що рішеннями судів про поновлення працівників підприємства на роботі, стягнення середнього заробітку тощо підтверджується факт порушення ним норм КЗпП України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки стороною у даних справах є підприємство, а не він, і даними рішеннями судів не встановлені факти порушення ним норм трудового законодавства України. До того ж, всі рішення судів, на які посилався Відповідач, на період прийняття Рішення не існували, а тому Відповідач не мав права на них посилатися. Також Позивач зазначає, що він перебуває на посаді виконувача обов`язків директора державного підприємства, а не директора, тому його офіційний і формальний статус перешкоджає виконанню самої процедури винесення рішення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". У зв`язку з викладеним, вважає, що його вина в порушенні вимог законодавства України жодним належним доказом не підтверджується, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками, які настали, тому звернувся до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Верховного Суду від 13.03.2024 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07.11.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 06.09.2023 у справі № 760/479/22 скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2024 справу № 760/479/22 передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

4. Господарський суд Київської області ухвалою від 16.10.2024 матеріали справи №760/479/22 передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.03.2025 у справі №760/479/22 позов задовольнив повністю, скасував рішення Відповідача від 04.11.2020 з вимогою про розірвання трудового договору з Позивачем.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване Рішення від 04.11.2020, у якому Відповідачем висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з Позивачем, не узгоджувалося шляхом попередніх переговорів та консультацій сторонами-підписантами Галузевої угоди та ухвалено не спільним колективним органом профспілок, а Відповідачем одноособово. З огляду на це суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Колективного договору та Галузевої угоди, а також принципи рівності всіх профспілок між собою, баланс прав трудових колективів, оскільки оскаржуване рішення ухвалено в односторонньому порядку, без обговорення цього питання єдиним представницьким органом в умовах репрезентативності.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2026 апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №760/479/22 змінив, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №760/479/22 залишив без змін.

8. Суд апеляційної інстанції мотивував постанову наступним:

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №359/8573/20 виснувала, що якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (через виборний орган або профспілкового представника) незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства відповідно до частини першої статті 45 КЗпП України (пункту 9 частини першої статті 247 КЗпП України, частини першої статті 33, пункту 9 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»)".

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо того, що " … рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір з позивачем ухвалене лише однією із профспілок, що уклали Галузеву угоду, відповідачем у справі - Всеукраїнською профспілкою "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації та зв`язку України". З огляду на встановлене, суд вважає, що відповідачем порушено не тільки умови Колективного договору та Галузевої угоди, але і принципи рівності всіх профспілок між собою, баланс прав трудових колективів - і в односторонньому порядку, без обговорення цього питання єдиним представницьким органом в умовах репрезентативності, - ухвалено оскаржуване рішення" виключив шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення;

- водночас відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2026 у справі №359/8573/20, профспілки мають різний обсяг повноважень щодо представництва та захисту індивідуальних прав та колективних інтересів працівників. Вимога виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про розірвання трудового договору з керівником підприємства за своїм характером може стосуватися захисту саме колективних інтересів працівників підприємства;

- також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала, що під час вирішення спору за позовом про оскарження рішення профспілки щодо звернення з вимогою до власника підприємства про звільнення керівника суд має оцінити підстави такої вимоги на предмет її обґрунтованості, відповідності визначеному законом переліку підстав її заявлення, істотності порушення трудового законодавства керівником підприємства, а також меті діяльності профспілкових організацій, яка, як уже зазначалося, в питанні розірвання трудового договору з керівником підприємства полягає в захисті колективних інтересів працівників підприємства;

- з огляду на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку рішенню від 04.11.2021 з вимогою про розірвання трудового договору з Позивачем, звернув увагу, що обставини, на які посилається Відповідач, стосуються порушення індивідуальних прав та інтересів працівників, які вже захищені в судовому порядку, передбаченому трудовим законодавством. Відповідач у спірному рішенні від 04.11.2021 не обґрунтовує порушення Позивачем колективних інтересів працівників підприємства, які можуть бути підставою для вимоги профспілкового органу до роботодавця про звільнення керівника підприємства;

- крім того, що сам факт наявності судових рішень, якими задоволено позови працівників до підприємства, наявність яких була покладена в основу обґрунтування спірного Рішення, не може автоматично свідчити про порушення з боку керівника підприємства. Для застосування статті 45 КЗпП України необхідно встановити персональну відповідальність керівника та причинно-наслідковий зв`язок між його діями або бездіяльністю та відповідними порушеннями;

- профспілка не довела наявність законної підстави для розірвання трудового договору з Позивачем, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, але з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

9. 25 травня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 справі № 760/479/22, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви; стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені судові витрати.

10. Підставою касаційного оскарження Скаржник вказав пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.12.2019 у справі № 761/7378/15-ц та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20.

12. 09 липня 2026 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд", подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 760/479/22 залишити без змін.

13. 09 липня 2026 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Третя особа 1), із використанням підсистеми "Електронний суд", подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у справі № 760/479/22 без змін, а касаційну скаргу Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. ОСОБА_1 з 15 жовтня 2019 року був призначений виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління з посадовим окладом згідно з штатного розпису для керівника цього підприємства, що підтверджується наказом Міністерства інфраструктури України № 10-0с від 10.10.2019 та наказом в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1081/0 від 15.10.2019.

15. Відповідно до поданого Позивачем рішення Пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2020 19:00-21:15 була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з Позивачем, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору Украероруху на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

16. Вказане рішення складається з 3-х сторінок та містить лише результати розгляду 4-го питання порядку денного Пленуму щодо розірвання трудового договору (контракту) з в.о. директора Украероруху. Рішення підписано президентом ВП "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" Смольским О.В.

17. Відповідно до наданого Відповідачем протоколу засідання Пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2021 19:00-21:15 була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з Позивачем, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору Украероруху на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

18. Вказаний протокол складається з 6-ти сторінок та містить результати розгляду всіх 5-ти питань порядку денного, які були предметом розгляду Пленумом, а саме: 1. Розгляд звернення Бакала В.; 2. Обговорення наказу Украероруху від 11.10.2021 № 655 "Про режим неповного робочого часу"; 3. Готовність Украероруху до роботи в період карантину; 4. Розгляд питання розірвання трудового договору (контракту) з в.о. директора Украероруху ОСОБА_1.; 5. Розгляд питання результатів роботи AFIS в структурних підрозділах Украероруху. Протокол підписано головуючим Пленуму Смольским О.В. та секретарем Пленуму Бакалою В.М.

19. До вказаного протоколу Відповідачем надано супровідні листи Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" № 1027 та № 1028 від 17.12.2021 про направлення Украероруху та Міністерству інфраструктури України рішення Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2021 на 3 арк.

20. Зі змісту поданого Позивачем рішення від 04.11.2020 та поданого Відповідачем протоколу від 04.11.2021 вбачається, що в обґрунтування підстав для розгляду питання щодо розірвання трудового договору з Позивачем зазначено посилання на судові рішення, датовані після 04.11.2020 та 2021 роком.

21. Крім цього, Відповідач у відзиві зазначив, що оскаржуване рішення прийнято 04.11.2021.

22. Взявши до уваги сукупність наявних в матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій вважали встановленим, що фактично подане Позивачем рішення є витягом з протоколу засідання Пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України", яке відбулося 04.11.2021, в якому допущено описку в даті його прийняття, та вказано 04.11.2020 замість вірної 04.11.2021. При цьому, Відповідачем не подано доказів на підтвердження усунення вказаних розбіжностей.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

24. Предметом розгляду у цій справі є вимога про скасування рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2020 з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 (Позивачем) з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору Украероруху на підставі статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

25. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник (Відповідач) зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20 та у постанові від 04.12.2019 у справі № 761/7378/15-ц.

26. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що обставини, на які посилається Відповідач в оскаржуваному рішенні як на підстави для розірвання трудового договору з Позивачем, стосуються порушення індивідуальних прав та інтересів працівників.

27. Скаржник вважає такий висновок суду про виключно індивідуальний характер встановлених порушень передчасним, формальним та таким, що не враховує правову природу спірних правовідносин, системний характер встановлених судами порушень та їх вплив на колективні трудові інтереси працівників підприємства.

28. Суд зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

29. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

30. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків у подібних правовідносинах.

31. Перевіривши доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі, Суд звертає увагу на таке.

32. Право виборного органу первинної профспілкової організації звернутися до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи чи організації у разі порушення ним законодавства про працю, законодавства про колективні договори або Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" закріплено в частині першій статті 45 КЗпП України, в пункті 9 частини першої статті 247 КЗпП України, статті 33 та пункті 9 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

33. Частиною першою статті 45 КЗпП України визначено, що на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

34. Аналогічну за змістом норму викладено у пункті 9 частини першої статті 247 КЗпП України.

35. За змістом статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

36. В пункті 9 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" також зазначається, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації приймає рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

37. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи спір про скасування рішення профспілкового комітету Первинної профспілкової організації "Інженерно-технічних фахівців" від 22.04.2020 про розірвання трудового договору (контракту) з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1., у постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20 сформувала наступні висновки:

- якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (через виборний орган або профспілкового представника) незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства відповідно до частини першої статті 45 КЗпП України (пункту 9 частини першої статті 247 КЗпП України, частини першої статті 33, пункту 9 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")(п.79 постанови);

- профспілки мають різний обсяг повноважень щодо представництва та захисту індивідуальних прав та колективних інтересів працівників. Розмежування таких повноважень пов`язані з різною правовою природою колективних інтересів та індивідуальних прав та інтересів. Способи захисту, які використовує профспілка для захисту колективних та індивідуальних прав та інтересів працівників, мають бути спрямовані на їх реальне відновлення. Вимога виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про розірвання трудового договору з керівником підприємства за своїм характером може стосуватися захисту саме колективних інтересів працівників підприємства (п.95-96);

- у разі ініціювання розірвання трудового договору з керівником з ініціативи профспілки, профспілка має довести наявність законної підстави для розірвання трудового договору з керівником (п.116);

- під час вирішення спору за позовом про оскарження рішення профспілки щодо звернення з вимогою до власника підприємства про звільнення керівника суд має оцінити підстави такої вимоги на предмет її обґрунтованості, відповідності визначеному законом переліку підстав її заявлення, істотності порушення трудового законодавства керівником підприємства, а також меті діяльності профспілкових організацій, яка, як уже зазначалося, в питанні розірвання трудового договору з керівником підприємства полягає в захисті колективних інтересів працівників підприємства (п.119);

- оскільки особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто "виконувач обов`язків керівника підприємства", підпадає під загальне поняття "керівник підприємства", то рішення виборного органу або профспілкового представника первинної профспілкової організації про звернення до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору (контракту) може стосуватись і виконувача обов`язків керівника підприємства (п.133).

38. У постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20 Велика Палата Верховного Суду не погодилася з правовою оцінкою судів попередніх інстанцій рішення профспілкового комітету та застосуванням статті 45 КЗпП України судами першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Судові рішення, на які посилалася профспілкова організація в оскаржуваному рішенні на підтвердження порушення позивачем законодавства про працю, були ухвалені за результатами вирішення індивідуальних трудових спорів про поновлення на роботі працівників підприємства, а також щодо стягнення матеріальної допомоги працівникам підприємства. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обставини, наведені профспілкою як підстави для розірвання трудового договору, можуть свідчити про порушення індивідуальних прав окремих працівників, а не колективних інтересів трудового колективу; відповідач не обґрунтовує порушення позивачем колективних інтересів працівників підприємства, які можуть бути підставою для вимоги профспілкового органу до роботодавця про звільнення керівника підприємства. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди помилково визнали порушення індивідуальних прав та інтересів працівників підставами для вимоги профспілкового органу до роботодавця про звільнення керівника підприємства.

39. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що Відповідач в обґрунтування оскаржуваного рішення від 04.11.2021 з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1. зазначив про наявність рішень та наказів, які оскаржувались у відповідних судових справах; судові рішення прийняті на користь працівників Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, тому цими документами підтверджується незаконність дій адміністрації підприємства при прийнятті рішень щодо цих працівників. Таким чином, за доводами Відповідача, факти, відображені в оскаржуваному рішенні як підстави його прийняття, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду відповідних цивільних справ, оцінені судами щонайменше двох інстанцій. Оскаржувані працівниками накази про звільнення, які скасовані рішеннями судів, підтверджують факт прийняття цих незаконних рішень саме Позивачем, як в.о. директора.

40. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, на які посилається Відповідач, стосуються порушення індивідуальних прав та інтересів працівників, які вже захищені в судовому порядку, передбаченому трудовим законодавством. Відповідач у спірному рішенні від 04.11.2021 не обґрунтовує порушення Позивачем колективних інтересів працівників підприємства, які можуть бути підставою для вимоги профспілкового органу до роботодавця про звільнення керівника підприємства.

41. У цій справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що профспілка не довела наявність законної підстави для розірвання трудового договору з Позивачем. Перелік підстав, який зазначений у рішенні Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 04.11.2021 як порушення виконувачем обов`язків директора законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", не є доведеним і таким, що має наслідком розірвання трудового договору з керівником підприємства на підставі статті 45 КЗпП України. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

42. Вказані висновки суду апеляційної інстанції у цій справі узгоджуються з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20.

43. Крім того, висновки суду апеляційної інстанції у цій справі відповідають висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 143 наведеної постанови, щодо того, що відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", положень Кодексу законів про працю України звернення профспілки до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства може відбуватися у зв`язку із захистом колективних інтересів працівників і така вимога має ґрунтуватися на істотному порушенні керівником підприємства положень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", внаслідок чого відбулося таке порушення колективних інтересів працівників.

44. Щодо доводів Скаржника про те, що право Відповідача вимагати розірвання трудового договору з керівником підприємства за умови порушення керівником трудового законодавства підтверджено Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 761/7378/15-ц, Суд зауважує, що у справі, що розглядається, оскаржувані судові рішення щодо задоволення позову не обґрунтовані відсутністю у Відповідача права вимагати розірвання трудового договору з керівником підприємства.

45. Крім того, Суд звертає увагу, що у справі № 761/7378/15-ц Верховний Суд скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу апеляційного суду м. Києва в частині скасування рішення засідання Пленуму Центральної Ради Всеукраїнської профспілки "Федерації профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" від 19 лютого 2015 року про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що суди попередніх інстанцій зробили висновок про часткове задоволення позову, пославшись на преюдиційне значення обставин, встановлених у адміністративній справі. Разом з тим Верховний Суд зауважив, що аналіз змісту предмету, підстав та установлених обставин судових рішень у адміністративній справі свідчить, що у цій справі обставин, які мали б преюдиційне або інше значення для вирішення справи, що розглядалася, не встановлювалось. За таких обставин Верховний Суд вважав, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для скасування рішення профспілкової організації за відсутності належного спростування (відповідно до статей 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) викладених у ньому фактів порушень директором вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", трудового законодавства, галузевої угоди та колективного договору.

46. Таким чином, посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 761/7378/15-ц не є релевантним до обставин справи, що розглядається.

47. Щодо доводів Скаржника про невідповідність висновку суду апеляційної інстанції правовій природі спірних правовідносин, неврахування судом апеляційної інстанції системного характеру встановлених судами порушень та їх вплив на колективні трудові інтереси працівників підприємства Суд зауважує, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16).

48. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 76-79, 86, 269 ГПК України.

49. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

50. Суд зазначає, що доводи Скаржника фактично зводяться до незгоди із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 ГПК України.

51. Враховуючи викладене, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

52. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

55. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судові витрати

56. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Всеукраїнської профспілки "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 справі № 760/479/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець