Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №912/653/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м.Дніпро Справа №912/653/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В. Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ботвінко Р.А.

від відповідача: Ляхова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 (суддя Коваленко Н.М.) у справі №912/653/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП"

про стягнення 353149,39 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" про стягнення неустойки та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 353149,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором №293-1600-01 від 12.05.2023 в частині дотримання строків поставки ресурсів.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 353149,39 грн, в тому числі 296872,49 грн неустойки, 56276,90 грн 15% річних за користування грошовими коштами, а також судовий збір у розмірі 4237,79 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач поставив товар на виконання умов Договору №293-1600-01 від 12.05.2023 з порушенням строку погодженого сторонами у п. 3 Специфікації, а відтак позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки та процентів річних.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум суд встановив його обґрунтованість та безпомилковість.

Одночасно судом першої інстанції було констатовано відсутність поданого відповідачем контррозрахунку заявлених сум та будь-яких інших письмових заперечень з приводу заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За змістом поданої апеляційної скарги відповідач не заперечує проти фату прострочення поставки ресурсів за спірних Договором, втім вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним, прийнятим внаслідок неповного з`ясування судом всіх обставин справи, та незастосування закону, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, на думку апелянта, відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтування необхідності застосування до відповідача декількох видів санкцій за одне і те саме порушення умов Договору свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи.

Крім того, скаржник наполягає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема не обґрунтовано незастосування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, щодо зменшення суми нарахованих позивачем санкцій з підстави наявності добросовісної поведінки Постачальника, а також наявності встановлених фактів повної (в повному обсязі) поставки всіх Ресурсів згідно Специфікації № 1 та відсутності претензій у Покупця до обсягу та якості поставлених Ресурсів.

Також апелянт звертає увагу на те, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не було досліджено та доведено, що позивач внаслідок прострочення поставки не поніс жодних збитків, що є самостійною підставою для зменшення розміру застосовуваних неустойок.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

03.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї позиції позивач послався на те, що відповідач протягом розгляду справи в суді першої інстанції відзив на позов та будь-які інші заперечення з приводу заявлених позовних вимог на надав. Натомість суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та на підставі доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому сторона не вправі без поважних причин фактично формувати нову правову позицію лише на стадії апеляційного перегляду. Враховуючи відсутність заперечень відповідача проти позову на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач наполягав на неможливості їх прийняття апеляційним судом, оскільки в протилежному випадку це порушуватиме принципи правової визначеності та передбачуваності правозастосування.

Щодо доводів відповідача про застосування судом першої інстанції декілька видів відповідальності за одне і те саме порушення, то позивач наголосив на безпідставності останніх, оскільки стягнення неустойки та процентів здійснюється не за різні види того самого порушення, а за різні майнові наслідки, що виникли внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем. На підтвердження вказаної тези позивач послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

З приводу тверджень скаржника про незастосування судом положень ст.551 ЦК України та зменшення розміру неустойки, то позивач виснував про безпідставність заявлених доводів, враховуючи те, що відповідачем протягом розгляду справи не було надано жодних доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне виконання ним свого зобов`язання за Договором. Так само відповідач, на думку позивача, не довів скрутного фінансового становища, критичних наслідків для господарської діяльності чи інших виняткових обставин, які відповідно до практики Верховного Суду можуть враховуватися при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору в розмірі 1270,68 грн.

26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №7379 від 25.06.2026 про доплату судового збору в сумі 1270,70 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2026 о 14:45 год.

В засідання суду 25.08.2026 з`явились представники сторін, підтримали заявлені доводи та заперечення.

В судовому засіданні 25.08.2026 колегією оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.05.2023 ПрАТ "ЦГЗК" (Покупець) та ТОВ "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" (Постачальник) уклали Договір поставки №293-1600-01 (далі - Договір), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти й оплатити матеріали та обладнання (надалі "Ресурси") на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1);

- кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (надалі "Специфікації") (п. 2.1);

- Постачальник зобов`язується здійснити постачання Ресурсів на умовах постачання, зазначених у Специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 3.2);

- терміни постачання Ресурсів зазначаються у Специфікаціях (п. 3.3);

- Постачальник має право здійснити постачання Ресурсів в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі (п. 3.4);

- право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати відвантаження або постачання Ресурсів (п. 3.6);

- Постачання Ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов постачання, зазначені у Специфікаціях і включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати Постачальника, пов`язані з постачанням Ресурсів (п. 4.1);

- оплата за постачені Ресурси здійснюватиметься у строк, визначений у специфікації, який розраховується з моменту постачання Ресурсів і надання документів, зазначених у п. 6.3 цього Договору (п. 5.2);

- приймання Ресурсів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 зі змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДСТУ для цього виду Ресурсів (п. 6.1);

- у разі порушення строків або обсягів постачання Ресурсів Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно Ресурсів. У разі порушення строку постачання понад 10 календарних днів Покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати Ресурсів, а також вимагати повернення раніше сплачених за Ресурсів сум, які Постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником через три робочі дні з моменту його надсилання Покупцем на адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (п. 7.3);

- у разі порушення Постачальником строків постачання Ресурсів, передбачених цим Договором, за яке Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання Ресурсів або дня повернення коштів (п. 7.6);

- сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок у письмовій формі повідомити іншу Сторону про їх виникнення або припинення дії. Факти, викладені у повідомленні про виникнення форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, засвідчення якої після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дня повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається Стороною, для якої виникли форс-мажорні обставини, іншій Стороні (п. 8.2);

- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п. 10.4);

- цей Договір дійсний до 01 травня 2025 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором (п. 10.5);

- для всіх видів зобов`язань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують період три роки відповідно до чинного законодавства України) (п. 10.6.).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Також сторони підписали Специфікацію №1 від 12.05.2023 (далі - Специфікація), за умовами якої Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує такі Ресурси:

Період липень 2023 р. Шпалу залізобетонну Ш-1-3 у кількості 2 782 шт. з ціною за одиницю 2.100,83 грн без ПДВ на суму 5 844 509,06 грн без ПДВ, всього з врахуванням ПДВ: 7 013 410,87 грн.

Відповідно до п. 3 Специфікації строк поставки кожної партії: протягом 21 календарного дня від дати підписання специфікації і здійснення 100% передплати.

У п. 4 Специфікації погоджено умови оплати: 100% передплата.

Поставка відбувається партіями: 1 472 шт. і 1 310 шт. (п. 6 Специфікації).

За п. 8 Специфікації датою поставки вважається дата отримання Ресурсів Покупцем, вказана в видатковій накладній.

Відповідач надав позивачу для здійснення 100% попередньої оплати першої партії Ресурсів у кількості 1 472 шт. рахунок №46 від 02.06.2023 на суму 3 710 906,11 грн з ПДВ (далі – перша партія "Ресурсів").

13.07.2023 позивач на підставі вказаного рахунку здійснив 100% попередню оплату першої партії ресурсів на суму 3 710 906,11 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №4500039142 від 13.07.2023.

У зв`язку з цим, відповідно до п. 3 Специфікації відповідач повинен був поставити позивачу першу партію у строк до 03.08.2023 (включно).

За твердженням позивача, першу партію Ресурсів в кількості 1 472 шт. на загальну суму 3 710 906,11 грн з ПДВ відповідач поставив позивачу вже після спливу вказаного строку, а саме:

07.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 160 шт. на загальну суму 403 359,36 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №174 від 07.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №175 від 07.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 3 календарних дні.

14.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 240 шт. на загальну суму 605 039,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №185 від 14.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №186 від 14.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №187 від 14.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 10 календарних днів.

17.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 80 шт. на загальну суму 201 679,68 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №188 від 17.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 13 календарних днів.

21.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 240 шт. на загальну суму 605 039,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №198 від 21.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №199 від 21.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №200 від 21.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 17 календарних днів.

22.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 240 шт. на загальну суму 605 039,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №201 від 22.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №202 від 22.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №203 від 22.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 18 календарних днів.

23.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 240 шт. на загальну суму 605 039,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №204 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №205 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №206 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 19 календарних днів.

28.08.2023 поставлено Ресурси у кількості 272 шт. на загальну суму 685 710,91 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №207 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №208 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №209 від 23.08.2023 на суму 201 679,68 грн з ПДВ, №210 від 28.08.2023 на суму 80 671,87 грн з ПДВ. Прострочення поставки складає 24 календарні дні.

Як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов`язання за Договором та Специфікацією в частині строків поставки першої партії Ресурсів, а тому має сплатити на користь покупця 353149,39 грн, з яких: неустойка у розмірі 296872,49 грн; 15% річних у розмірі 56276,90 грн.

Позивач надіслав відповідачу претензію вих. №61/19 від 14.08.2023, в якій повідомляв останнього про порушення ним умов Договору та Специфікації №1, і відповідно просив згідно п. 7.3 Договору сплатити 296 872,49 грн неустойки.

У відповідь відповідач надіслав позивачу лист вих.№13/10/23 від 13.10.2023, в якому фактично визнав прострочення поставки першої партії Ресурсів та просив не стягувати з нього вказану неустойку через нібито наявність форс-мажорних обставин (повітряні тривоги, перерви з поставкою сировини, відключення електроенергії).

Позивач зазначає, що Договір та Специфікація №1 укладені сторонами під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).

Положення п. 8.2 Договору покладають на відповідача обов`язок у разі виникнення форс-мажорних обставин повідомити про них позивача та надати на їх підтвердження сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач до моменту спливу строку поставки першої партії Ресурсів не повідомляв позивача про будь-які складнощі, пов`язані з виконанням відповідного зобов`язання, про повну або часткову неможливість його виконання тощо. На цьому етапі ним також не повідомлялося про дію будь-яких форс-мажорних обставин. Доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, на які відповідач посилається у листі вих. №13/10/23 від 13.10.2023, зокрема сертифікат Торгово-промислової палати України, останній позивачу не надавав.

Позивач вважає, що відповідачем не підтверджено дію форс-мажорних обставин та неможливість виконати вчасно зобов`язання з поставки першої партії Ресурсів достатніми доказами. Таким чином, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п.п. 7.3,7.6 Договору.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Кіровоградської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень частини першої статті 662, частини першої статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було здійснено попередню оплату за договором на суму 3710906,11 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4500039142 від 13.07.2023.

Згідно з п. 3 Специфікації відповідач повинен був поставити товар до 03.08.2023 (включно).

Втім, фактично відповідачем було поставлено товар з простроченням згідно наступних видаткових накладних: №174 від 07.08.2023 на суму 201679,68 грн, №175 від 07.08.2023 на суму 201679,68 грн, №185 від 14.08.2023 на суму 201679,68 грн, №186 від 14.08.2023 на суму 201679,68 грн, №187 від 14.08.2023 на суму 201679,68 грн, №188 від 17.08.2023 на суму 201679,68 грн, №198 від 21.08.2023 на суму 201679,68 грн, №199 від 21.08.2023 на суму 201679,68 грн, №200 від 21.08.2023 на суму 201679,68 грн, №201 від 22.08.2023 на суму 201679,68 грн, №202 від 22.08.2023 на суму 201679,68 грн, №203 від 22.08.2023 на суму 201679,68 грн, №204 від 23.08.2023 на суму 201679,68 грн, №205 від 23.08.2023 на суму 201679,68 грн, №206 від 23.08.2023 на суму 201679,68 грн, №207 від 28.08.2023 на суму 201679,68 грн, №208 від 28.08.2023 на суму 201679,68 грн, №209 від 28.08.2023 на суму 201679,68 грн, №210 від 28.08.2023 на суму 80671,87 грн.

Скаржником факт прострочення поставки товару не заперечується та не оспорюється.

Натомість апелянт наполягає на неправомірності застосування до нього декількох видів санкцій за одне і те саме порушення у вигляді стягнення неустойки та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

З цих обставин колегія суддів звертає увагу на те, що чинні законодавчі положення ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.09.2025 по справі №905/1159/24.

Отже, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України проценти виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9141/24).

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).

Об`єднана палата у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 також вказала, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, є помилковим твердження апелянта про застосування позивачем подвійної відповідальності за одне й те саме порушення.

З матеріалів справи вбачається, що сторони відповідно до положень ч. 3 ст. 693 ЦК України у п. 7.6 Договору встановили, що у разі порушення Постачальником строків постачання Ресурсів, передбачених цим Договором, за яке Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання Ресурсів або дня повернення коштів.

Крім того, за умовами п. 7.3 Договору у разі порушення строків або обсягів постачання Ресурсів Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно Ресурсів.

При цьому колегія суддів зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тому погоджені сторонами умови Договору щодо стягнення процентів на суму авансу відповідно до ст. 629 ЦК України та неустойки згідно ст. 549 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Доводи скаржника про те, що Договір №293-1600-01 від 12.05.2023 був укладений за результатами тендерної процедури, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості впливати на його умови, в даному випадку не мають жодного правового значення для вирішення цього господарського спору.

Як повідомив позивач у відзиві, жодних позовних вимог про визнання недійсними окремих умов Договору або Договору в цілому відповідач не заявляв. Також у справі відсутні докази наявності будь-якого примусу, помилки, обману чи інших обставин, які могли б вплинути на дійсність волевиявлення відповідача під час укладення цього Договору.

Отже, підписуючи договір з визначеними строками, відповідач, який, між іншим, є професійним учасником господарських відносин, повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

При цьому, об`єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах запропонованих замовником, ТОВ "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" зокрема мало можливість відмовитися від укладання договору з урахуванням настання можливих негативних наслідків.

Суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 року №916/410/23).

За наведеного колегія суддів розцінює заперечення, викладені скаржником в апеляційній скарзі, як такі, що спрямовані на уникнення товариством відповідальності за добровільно прийнятими договірними зобов`язаннями.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15 % річних та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та безпомилковості останнього.

З приводу тверджень скаржника про незастосування судом положень ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів наголошує на тому, що здійснює оцінку наведених вище доводів скаржника лише відносно вимог про стягнення штрафу, оскільки зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 3 статті 551 ЦК України є юридично неможливим через їх правову природу.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.

Відтак, вирішуючи питання щодо правозастосування ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу, колегія суддів виходить з того, що відповідно до вже усталеної практики Верховного Суду, розглядаючи можливість зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, колегія суддів наголошує на тому, що приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду дискреційні повноваження щодо можливості зменшення розміру неустойки у виняткових випадках. Водночас зазначене право суду не є автоматичним чи безумовним, а реалізується лише за наявності належно встановлених обставин, які свідчать про явну неспівмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам порушення зобов`язання або про існування інших обставин, що мають істотне значення для вирішення такого питання.

Відповідно до статей 13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України саме сторона, яка посилається на відповідні обставини, зобов`язана довести їх належними, допустимими та достатніми доказами. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, відповідно до якої питання про зменшення неустойки вирішується судом з урахуванням доведених сторонами обставин, що мають істотне значення, а не лише з огляду на сам факт заявлення такого прохання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач під час розгляду спору судом першої інстанції не скористався належними йому процесуальними правами: не подав відзиву на позов, не заявив жодних клопотань та не подав жодного доказу, який би підтверджував наявність виняткових обставин, що могли б бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Не усунуто зазначених недоліків і під час апеляційного перегляду справи. До апеляційної скарги відповідачем не додано жодного належного доказу, який би свідчив про існування обставин, передбачених частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України. Зокрема, апелянтом не надано доказів свого майнового стану, фінансової звітності, документів, що підтверджували б наявність об`єктивних причин, що завадили йому вчасно виконати поставку товару позивачу.

При цьому заявлена сума штрафу у розмірі 296872,49 грн не є надмірно великою порівняно із загальною сумою договору 3710906,11 грн, що становить вартість попередньо оплаченого товару, який очікував своєчасно отримати позивач, а відтак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивач для стягнення неустойки (штрафу) у передбаченому Договором розмірі не зобов`язаний доводити наявність та розмір збитків, завданих йому порушенням відповідачем умов Договору (строків поставки), як про це помилково зазначає скаржник.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на певні постанови Верховного Суду, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі висновки виокремлені відповідачем із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що зменшення заявленої до стягнення неустойки кореспондується із обов`язком сторони довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, що мають істотне значення, зокрема об`єктивної неможливості своєчасної поставки товару, виняткового майнового стану чи інших обставин, які б обумовлювали необхідність відступу від погодженого сторонами та встановленого законом обсягу відповідальності, чого у даному випадку скаржником зроблено не було ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (заява №4241/03) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі №912/653/26 залишити без змін.

Справу №912/653/26 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 25.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков