Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №903/159/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 903/159/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 08 червня 2026 року (повний текст складено 16.06.2026) у справі №903/159/26 (суддя Якушева О.І.)

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 15.08.2023 та стягнення 334 633,16 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.06.2026 у справі №903/159/26 позов Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 15.08.2023 та стягнення 334 633,16 грн, задоволено частково.

Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 15.08.2023, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/386/2 від 16.01.2023.

Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради 271 022,29 грн безпідставно збережених коштів, 3 252, 27 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У задоволенні позову про стягнення 63 610,87 грн відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення грошових коштів змінити, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким обмежити суму стягнення на рівні 170 836, 67 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2026 у справі №903/159/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

23.07.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2026 у справі №903/159/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 271 022,29 грн безпідставно збережених коштів, колегія суддів вирішує розглядати справу № 903/159/26 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2026 у справі №903/159/26 оскаржується лише в частині визначеного судом розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної процедури закупівлі між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (постачальник) 16.01.2023 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/386/2 (далі - договір), предметом закупівлі за яким є електрична енергія (ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія").

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору, кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за договором, визначена у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в оператора системи, при цьому обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 договору, строк поставки товару встановлено по 31.12.2023 включно, при цьому постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, не визначеної додатком 2 до договору.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, його загальна ціна становить 4 000 877,70 грн, у тому числі ПДВ - 666 812,95 грн, а ціна за одиницю товару визначається у додатку 2 до договору, відповідно до якої споживач здійснює розрахунки з постачальником за електричну енергію; ціна за 1 кВт*год включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем через постачальника.

Пунктом 5.3 договору передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару з дотриманням сторонами вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей, що оформлюється додатковою угодою у порядку, визначеному додатком 3 до договору.

У разі незгоди зі зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру його дострокового припинення (розірвання) відповідно до законодавства України та умов договору, водночас у разі відмови споживача від запропонованої постачальником зміни ціни або інших умов договору чи ненадання відповіді на таку пропозицію протягом 10 днів з дня її отримання постачальник має право в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір у передбаченому ним порядку.

Відповідно до пункту 4 додатка № 3 до договору, зміна його умов оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами, якщо ними не погоджено інший строк набрання нею чинності та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 6 додатка № 3 до договору передбачено, що його істотні умови не можуть змінюватися після підписання до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей.

Зокрема, підпунктом 6.2 додатка № 3 передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення до нього змін у частині ціни за одиницю товару, при цьому така зміна здійснюється пропорційно відповідному коливанню, за умови його документального підтвердження та не повинна призводити до збільшення загальної суми договору.

Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується даними АТ "Оператор ринку" та/або довідками, листами чи іншими документами відповідних органів, установ або організацій, уповноважених надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, у тому числі довідками, ціновими довідками та експертними висновками торгово-промислових палат; для визначення відсотка коливання враховується середньозважена ціна за одиницю товару на ринку "на добу наперед" за відповідний період - десять днів, двадцять днів або місяць, що передує місяцю підвищення ціни, порівняно з попереднім суміжним місяцем.

Сторони також погодили, що залежно від коливання ціни товару на ринку протягом строку дії договору зміни в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару можуть вноситися неодноразово з урахуванням попередніх змін за умови, що це не призведе до збільшення загальної вартості, визначеної договором.

Підпунктом 6.7 додатка № 3 до договору передбачено можливість внесення змін до договору, зокрема, у разі зміни регульованих цін (тарифів), нормативів та середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед"; підставою для зміни умов договору у зв`язку зі зміною регульованих тарифів є відповідні нормативно-правові акти уповноваженого органу, а у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" - відповідні показники АТ "Оператор ринку", при цьому нова ціна електричної енергії як товару змінюється на відповідний відсоток коливання середньозваженої ціни на РДН.

Крім того, сторони погодили, що при укладенні договору виходять зі стабільності ціни на ринку електричної енергії, а її коливання в бік збільшення понад 1 %, визначене відповідно до підпункту 6.2 додатка № 3, вважається істотною зміною обставин виконання договору в розумінні статті 652 ЦК України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, встановленому зазначеним підпунктом.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом строку дії договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 10.04.2023, № 2 від 15.06.2023, № 3 від 03.07.2023, № 4 від 15.08.2023, № 5 від 27.10.2023, № 6 від 29.12.2023, № 7 від 24.01.2024, № 8 від 29.01.2024 та № 9 від 15.02.2024.

Додатковою угодою № 1 від 10.04.2023 сторони з 01.04.2023 збільшили ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ з 6,54 грн/кВт*год до 6,599964 грн/кВт*год, що на 0,92 % перевищує первісну ціну, визначену договором, при цьому ціна електричної енергії як товару без урахування ПДВ залишилася незмінною.

Додатковою угодою № 2 від 15.06.2023 сторони з 01.06.2023 збільшили ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ з 6,599964 грн/кВт*год до 6,77856 грн/кВт*год, що на 3,6 % перевищує первісну ціну, визначену договором, не змінюючи при цьому ціну електричної енергії як товару без урахування ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 03.07.2023 сторони з 01.07.2023 збільшили ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ з 6,77856 грн/кВт*год до 7,112268 грн/кВт*год, що на 8,8 % перевищує первісну ціну, визначену договором, тоді як ціна електричної енергії як товару без урахування ПДВ залишилася незмінною.

Додатковою угодою № 4 від 15.08.2023 сторони з 01.08.2023 збільшили ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ з 7,112268 грн/кВт*год до 7,812533 грн/кВт*год, що на 19,5 % перевищує первісну ціну, визначену договором, одночасно збільшивши ціну електричної енергії як товару без урахування ПДВ з 3,89036 грн/кВт*год до 4,473914 грн/кВт*год.

Додатковою угодою № 5 від 27.10.2023 сторони внесли зміни до пункту 5.1 договору в частині його загальної ціни, визначивши її у розмірі 3 000 877,70 грн, у тому числі ПДВ - 500 146,28 грн.

Додатковою угодою № 6 від 29.12.2023 сторони продовжили строк дії договору на період, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2024 року, але не довше ніж до 29.02.2024, а також погодили вартість товару, що підлягав закупівлі з 01.01.2024.

Додатковою угодою № 7 від 24.01.2024 сторони визначили вартість товару, що закуповується з 01.01.2024, у сумі 600 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 100 000,00 грн.

Додатковою угодою № 8 від 29.01.2024 сторони з 01.01.2024 збільшили ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ з 7,812533 грн/кВт*год до 8,070017 грн/кВт*год, що на 23,4 % перевищує первісну ціну, визначену договором, при цьому ціна електричної енергії як товару без урахування ПДВ залишилася незмінною.

Додатковою угодою № 9 від 15.02.2024 сторони внесли виправлення до додаткових угод № 6 та № 7 у частині найменування договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" у період із серпня 2023 року по січень 2024 року поставило Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради 348 565 кВт*год електричної енергії.

Поставлена електрична енергія була оплачена Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради на загальну суму 2 750 109,68 грн з урахуванням цін, погоджених сторонами у відповідних додаткових угодах.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що додаткова угода № 4 від 15.08.2023 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок її укладення за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку збільшено ціну за одиницю товару понад встановлений законом граничний рівень, у зв`язку з чим позивач вважає зазначену додаткову угоду недійсною та просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 виснувала, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, спрямовані на приведення сторін такого правочину до того майнового стану, в якому вони перебували до його вчинення, при цьому застосування реституції як правового наслідку недійсності правочину покликане насамперед забезпечити відновлення порушених майнових прав його учасників.

Водночас Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, розтлумачуючи зміст та особливості застосування положень статей 215, 216 ЦК України, наголосив, що двостороння реституція є обов`язковим правовим наслідком недійсності правочину, який не може бути проігнорований його сторонами, тоді як повернення всього одержаного на виконання такого правочину становить юридичний обов`язок, що виникає безпосередньо в силу закону та самого факту недійсності правочину.

Отже, у разі визнання правочину недійсним правова підстава для набуття (збереження) майна на його виконання відпадає, що зумовлює виникнення в особи, яка набула таке майно, обов`язку повернути його іншій стороні, а визначення розміру відповідного майнового повернення має здійснюватися з урахуванням правовідносин сторін, які існували б за відсутності недійсного правочину.

Визнавши додаткову угоду № 4 від 15.08.2023 недійсною, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що така угода не породжує правових наслідків, а відтак при визначенні розміру коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави, підлягає врахуванню ціна електричної енергії, погоджена сторонами до укладення недійсного правочину.

Перевіряючи заявлену позивачем до стягнення суму 334 633,16 грн, місцевий господарський суд встановив помилковість здійсненого ним розрахунку, оскільки до нього безпідставно включено обсяг електричної енергії, поставленої у лютому 2024 року вже на виконання умов іншого договору, у зв`язку з чим правильно визначив спірний період із серпня 2023 року по січень 2024 року, протягом якого відповідачем поставлено 348 565 кВт*год електричної енергії, відповідно отримання останнім 271 022,29 грн безпідставно отриманих коштів.

Водночас, дослідивши наведений відповідачем контррозрахунок, за яким розмір безпідставно отриманих коштів визначено у сумі 244 088,17 грн, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із застосованою відповідачем при визначенні вартості електричної енергії за січень 2024 року ціною 7,369752 грн/кВт*год, оскільки така ціна сторонами у жодній із укладених до договору додаткових угод не погоджувалася, натомість останньою чинною до укладення недійсної додаткової угоди № 4 залишалася додаткова угода № 3 від 03.07.2023, якою ціну електричної енергії визначено у розмірі 7,112268 грн/кВт*год.

Застосувавши зазначену ціну до фактичного обсягу електричної енергії, спожитої у січні 2024 року - 104 605 кВт*год, місцевий господарський суд правильно визначив її вартість у сумі 743 978,79 грн замість 770 912,91 грн, врахованих відповідачем у контррозрахунку, внаслідок чого різниця за січень 2024 року становить 26 934,12 грн, а загальний розмір коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави та таких, що підлягають поверненню позивачу - 271 022,29 грн (244 088,17 грн + 26 934,12 грн).

Колегія суддів, перевіривши наведені сторонами розрахунки та правильність визначення судом першої інстанції суми коштів, що підлягають поверненню, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 271 022,29 грн безпідставно отриманих коштів.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування при визначенні вартості електричної енергії, спожитої у січні 2024 року, ціни 8,070017 грн/кВт*год, погодженої додатковою угодою № 8 від 29.01.2024, колегія суддів зазначає, що сама по собі чинність цієї додаткової угоди не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки визначена нею ціна сформована виходячи з ціни 7,812533 грн/кВт*год, встановленої додатковою угодою № 4 від 15.08.2023, яка визнана недійсною та не створює юридичних наслідків, а тому збереження результату здійсненого на її підставі підвищення ціни суперечило б правовим наслідкам недійсності правочину, визначеним ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Відтак не заслуговують на увагу й твердження скаржника про те, що сума безпідставно отриманих коштів обмежується 170 836,67 грн, оскільки такий розрахунок не враховує коштів, сплачених у січні 2024 року та не забезпечує повного застосування наслідків недійсності додаткової угоди № 4 від 15.08.2023.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2024 у справі № 903/206/24 як на таке, що має преюдиційне значення для вирішення цього спору, оскільки в межах зазначеної справи судом вирішувалося питання про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію на підставі визнання відповідачем заявлених позовних вимог, натомість обставини правомірності формування ціни електричної енергії у розмірі 8,070017 грн/кВт*год, а також питання недійсності додаткової угоди № 4 від 15.08.2023 та правових наслідків такої недійсності предметом судового дослідження та оцінки не були, у зв`язку з чим зазначене судове рішення не встановлює преюдиційних обставин щодо спірних у цій справі правовідносин.

Сам по собі факт стягнення судовим рішенням заборгованості, розмір якої був визнаний відповідачем, не свідчить про встановлення судом правомірності порядку формування ціни, покладеної в основу такого розрахунку.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду щодо розміру безпідставно отриманих відповідачем коштів та фактично зводяться до іншого тлумачення скаржником правових наслідків визнання додаткової угоди № 4 від 15.08.2023 недійсною, підстав для якого колегія суддів не вбачає.

З огляду на встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, підстав для зміни якого за результатами апеляційного перегляду не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його зміни.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 08 червня 2026 року у справі №903/159/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.