Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/15316/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/15316/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача - Варданян А.А.

від третьої особи - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2026 р.

у справі № 910/15316/25 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс"

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про стягнення 762505,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва надійшла з позовом до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 762505,85 грн, з яких: 137919,13 грн 3% річних та 624586,72 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором поставки № 1263 від 14.11.2012 р., заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13, яке набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" 3% річних у розмірі 624586,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 137919,13 грн.

Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову або зменшити суму нарахувань до 216248,32 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що з моменту передання дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 до Державної казначейської служби України для виконання обов`язок з виконання судового рішення перейшов до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. При цьому судом першої інстанції не перевірено інформації про стан виконання рішення органами казначейської служби.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у справі № 910/15316/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Через систему "Електронний суд" 20.03.2026 р. від Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15316/25 та призначено до розгляду на 29.04.2026 р.

Через систему "Електронний суд" 31.03.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

На підставі службової записки та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1319/26 від 29.04.2026 р. у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15316/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у справі № 910/15316/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2026 р. у справі №910/15316/25 прийнято до провадження у новому складі суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 р. оголошено перерву у справі № 910/15316/25 до 27.05.2026 р.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/315/26 від 08.06.2026 р. у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 р. про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15316/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у справі № 910/15316/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 р. справу № 910/15316/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2026 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 14.07.2026 р.

У судовому засіданні 14.07.2026 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого було оголошено перерву до 18.08.2026 р.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 14.07.2026 р. не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали про призначення від 15.06.2026 р. у справі № 910/15316/25 позивачу та третій особі доставлено до електронних кабінетів 15.06.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 17.06.2026 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про призначення у справі № 910/15316/25 від 15.06.2026 р. оприлюднена у реєстрі 17.06.2026 р.

Колегія суддів зазначає, що повторна неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

У судовому засіданні 18.08.2026 р., після судових дебатів та оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись ст. 219 ГПК України, судова колегія постановила відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 25.08.2026 р.

У судовому засіданні 25.08.2026 р. судовою колегією було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (далі - постачальник) та Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 1263 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.1 договору товар постачається Товариством з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" на умовах DDP - база ПТОиК, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, № 7 (у відповідності із термінами Правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року). Транспортні витрати із доставки товару до пункту призначення і вартість тари включені до ціни товару.

Як передбачено п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця.

За п. 2.3 договору право власності на товар переходить з моменту одержання товару покупцем і підписання сторонами накладної.

У відповідності до п. п. п. 4.1, 4.6 договору сума договору складає 2160000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 360000,00 грн, яка є звичайною та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" грошові кошти у розмірі 589398,00 грн основного боргу та 1253,71 грн 3% річних (нараховані по 17.06.2013 р.).

Оскільки відповідач не виконав до цього часу рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 3% річних у розмірі 81456,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 810612,00 грн, які нараховані з 18.06.2013 р. по 19.02.2018 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 р., яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 р. та постановою Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 910/1972/18, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 428309,54 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 53142,77 грн.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 та в рішенні Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 р. у справі № 910/1972/18, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 не було виконане відповідачем, тому позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 137919,13 грн (за період з 20.02.2018 р. по 08.12.2025 р.) та інфляційні втрати у розмірі 624586,72 грн (за період з березня 2018 року по жовтень 2025 року).

Задовольняючи повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс", суд першої інстанції виходив з доведеності обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також несвоєчасного виконання рішення суду, у зв`язку з чим вказав на правомірність заявлення позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, розрахунок яких, на думку суду, був правильним.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині періодів нарахувань інфляційних втрат та 3% річних з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, у зв`язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" грошових зобов`язань за договором поставки № 1263 від 14.11.2012 р. рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южфлотсервіс» 589398,00 грн основного боргу та 1253,71 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 р., яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 р. та постановою Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 910/1972/18, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 428309,54 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 53142,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду, оскільки через неналежне виконання боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 р. у справі № 657/1024/16-ц).

Таким чином, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс " до ухвалення судового рішення на підставі договору поставки № 1263 від 14.11.2012 р.

Враховуючи те, що грошове зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 901/2026/13 та не припинилося після набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі ст. 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих сум 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

13.11.2018 р. Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 40037113.

18.08.2020 р. Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р. Дублікат наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 направлено до Державної казначейської служби України для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У відповідності до п. п. 50, 51 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, компенсація за порушення строку перерахування коштів нараховується безпосередньо Казначейством на підставі рішення. У рішенні про виплату компенсації зазначаються, зокрема, інформація про строк прострочення платежу. Компенсація нараховується Казначейством після погашення основної заборгованості, оскільки на її суму впливає кількість днів прострочення платежу.

З наведених норм права слідує, що з моменту зупинення виконавчого провадження (18.08.2020 р.) та направлення наказу до Державної казначейської служби України, саме держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив на виконання відповідного рішення щодо себе певний орган влади, що діє від імені держави-боржника (Державна казначейська служба України).

Таким чином, держава самостійно забезпечує виконання рішення, де боржником є державне підприємство, що змінює примусовий порядок на безспірне списання коштів. Отже, з моменту направлення наказу до Державної казначейської служби України саме держава, а не боржник (у даному випадку Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") відповідає за виконання рішення суду, що унормовано положеннями ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нараховує 3% річних у розмірі 137919,13 грн за період з 20.02.2018 р. по 08.12.2025 р. та інфляційні втрати у розмірі 624586,72 грн за період з березня 2018 року по жовтень 2025 року на суму основного боргу 589398,00 грн, яка стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13.

В матеріалах справи відсутні докази виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2027/13.

За повідомленням Державної казначейської служби України, листом № 5-06-06/7198 від 01.04.2025 р. Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", наказ Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 р. № 901/2026/13 та наказ Господарського суду м. Києва від 05.03.2019 р. у справі № 910/1972/18 зареєстровані в Державній казначейській службі України 28.09.2020 р. та прийняті до виконання. Проте, станом на час розгляду справи судом першої інстанції кошти державного бюджету на виконання вказаних наказів не перераховані стягувачу з незалежних від Державної казначейської служби України причин (відсутність коштів за відповідною бюджетною програмою).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що відповідальність боржника за невиконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 обмежується днем зупинення виконавчого провадження ВП № 40037113 - 18.08.2020 р., тоді як подальша відповідальність за невиконання рішення суду покладається на державу у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Отже, правильним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.02.2018 р. до 17.08.2020 р. на суму основного боргу 589398,00 грн, яка стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13.

Здійснивши перерахування 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 44053,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 75860,41 грн.

Стосовно заявленої відповідачем позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" звернулось з даним позовом до Господарського суду м. Києва 09.12.2025 р.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Аналіз змісту ст. ст. 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц).

З огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і 3% річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Встановлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 р. на всій території України було встановлено карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 р.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 р. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 р. до 30.06.2023 р.

Разом з цим Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 102-IX набрав чинності 17.03.2022 р.

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" набрав чинності 30.01.2024 р.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 р., а після 30.01.2024 р. перебіг такого строку зупинився.

Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності 04.09.2025 р., виключено п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Отже, з 04.09.2025 р. було поновлено перебіг позовної давності.

Вбачається, що позивачем нарахововано 3% річних за період з 20.02.2018 р. по 08.12.2025 р. та інфляційні втрати за період з березня 2018 року по жовтень 2025 року, зважаючи про призупинення перебігу позовної давності з 12.03.2020 р. по 03.09.2025 р., враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 09.12.2025 р., судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем не було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2026 р. у справі № 910/15316/25 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс".

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2026 р. у справі № 910/15316/25 скасувати частково, прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" задовольнити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505; код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська обл, м. Південне, вул. Берегова, буд. 3-А; код 36507877) 3% річних у розмірі 44053 (сорок чотири тисячі п`ятдесят три),30 грн, інфляційні втрати у розмірі 75860 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят),41 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім),40 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська обл, м. Південне, вул. Берегова, буд. 3-А; код 36507877) на користь Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505; код 00153117) 11567 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім),52 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.08.2026 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран